Саска́чева́н ( у перекладі з мови крі: «швидка річка») — степова провінція в Західній Канаді. Площа — 651 700 км². Саскачеван розміщений між провінціями Альберта на заході та Манітоба на сході; Північно-західні території — на півночі, а на південному кордоні — американські штати Монтана й Північна Дакота.
Столиця провінції — Реджайна; найбільше місто та комерційний центр — Саскатун. У 1905 році Саскачеван відділився від Північно-Західних територій і став окремою провінцією Канади.
Символи
Квітка — офіційна квітка Саскачевану лілія філадельфійська. З 1942 року емблема на провінційному прапорі Саскачевану. Дерево — береза паперова (). Птах — тетерук манітобський (). Прапор Саскачевану — прийнятий у 1969 році в сучасному варіанті.
Географія
Хоч основна частина Саскачевану — рівнини, його північна частина лежить в області Канадського щита, кристалічного та поламаного розколинами, зеродованого плейстоценським льодовиком, з багатьма озерами, річками та болотами, з суворим кліматом, частково вкрита лісами та лісотундрою. Природні багатства: ліс, хутряні звірі, родовища міді, цинку, золота, срібла, урану й інші. Населення нечисленне.
Південна частина Саскачевану — степ і лісостеп. Височина (400—800 м) з палеозойських і мезозойських пісковиків і вапняків, вкритих грубими шарами льодовикових відкладів; чорноземні й попільнякові ґрунти, родовища бурого вугілля, земного газу, нафти та ін.
Клімат різко континентальний (середні температури: січня від -12 до -18°С, липня +19°С; 340—400 мм атмосферичних опадів за рік, часті посухи). Основна галузь господарства — сільськогосподарська: вартість річної продукції у 1966—1970 роках. 914 млн дол. Загальний річний збір головних культур (у млн т): 11,3 пшениці, 2,2 ячменю, 1,4 вівса; число свійських тварин (у тис. голів): 2208 рогатої худоби (у тому числі 115 молочних корів), 985 свиней, 126 овець, 65 коней. Типова господарська одиниця — це ферма з пересічною площею близько 300 га (1961 рік), вона постійно зростає через ліквідацію менших. Вартість гірничої продукції — 393 млн дол. (1970 рік), у тому числі 201 млн дол. нафти, 116 — поташу. Велика промисловість слаборозвинена (головні галузі: переробка сільськогосподарської та гірничої сировини).
+Середній максимум і мінімум. Температури міст і містечок в СаскачеваніМісто Липень (°C) Січень (°C)Мейпл-Крік 27/11 -5/-16Естеван 27/13 -9/-20Вейберн 26/12 -10/-21Мус-Джо 26/12 -8/-19Реджайна 26/11 -10/-22Саскатун 25/11 -12/-22Мелвілл 25/11 -12/-23Свіфт-Куррент 25/11 -7/-17Гумбольдт 24/11 -12/-23Мелфорт 24/11 -14/-23Норт-Бетлфорд 24/11 -12/-22Йорктон 24/11 -13/-23Ллойдмінстер 23/11 -10/-19
Економіка
Економіка Саскачевану відзначається сільським господарством і природними ресурсами. Валовий внутрішній продукт Саскачевану у 2006 році становив 45,922 млрд кан. доларів.
Головні врожаї: пшениця, ріпак, льон, жито, овес, сочевиця та ячмінь.
Виробництво м'ясної худоби в Саскачевані — друге за поголів'ям у Канаді; Альберта — лідер у тваринництві.
Саскачеван — найбільший виробник поташу й урану в світіFact Sheet джерело: Шахтарна Асоціація Саскачевана.
У місті Саскатун розташовані штаб-квартири двох шахтарських корпорацій світового класу: «Кемеко» — один із найбільших світових постачальників уранового концентрату, «Саскачеванська корпорація поташу» — найбільший світовий постачальник поташу; третій в світі виробник фосфатів і азотів.
Лісове господарство провінції становило 12,5 млн га у 2011 році та внесло 1,0 млрд кан. доларів до економіки Саскачевану.
Нафтогазова промисловість принесла 10,8 млрд канадських доларів економіці Саскачевану в 2010 році. Багаті нафтові родовища розміщені в західній частині Саскачевану недалеко від містечок Ллойдміністера, Кіндерслі та Керроберт, там проходить кордон з Альбертою.Управління Саскачевана - Мапа Нафти і природного Газа Саскачевана(2008)..
Легке нафтове родовище Баккен розташоване поблизу містечка Свіфт-Керрент і навколо містечок Естеван і Вейберн.
% Сектор 17.1 Фінансові служби, страхування, нерухомість, лізинг 13.0 шахтарова промисловість, нафтогазова промисловість 11.9 служби: освіта, охорона здоров'я й соціальна робота 11.7 гуртова торгівля і роздрібна торгівля 9.1 транспорт, комунікації, житлово-комунальні послуги 7.7 переробна промисловість 6.8 сільське господарство, лісове господарство, рибальство, полювання 6.5 бізнес-послуги 5.8 урядові послуги 5.1 будівництво 5.3 інші
Історія Перші мешканці Саскачевану — корінні народи атапаски, анголкени, ґровантри, крі, сото і сіу, які жили в Саскачевані ще до його відкриття європейцями. У 1690 році на землі Саскачевану прибув англієць , перший європеєць-дослідник, який подорожував річкою Саскачеван, торгуючи хутрами.
Заселення Саскачевану європейцями бере свій початок у 1774 році — факторія ), побудована Самюелем Герном, торгівцем хутрами Компанії Гудзонової затоки. А вже коли в 1803 році була завершена купівля Луїзіани, згідно з цією угодою до США відходили території, які з часом стали частиною канадських провінцій Альберти й Саскачевану — тодішнього Рупертсленду. (Ще з 1670 року король Англії Карл II відвів земельні ділянки з правом торгівлі хутром з індіанцями на території річок сточища Гудзонової затоки спеціально створеній Компанії Гудзонової затоки).
Між роками 1857 і 1861 Джон Паллісер () і Генрі Юль Гайнд () були керівниками наукової експедиції до Рупертсленду, так званої експедиції для відкриття Британської Північної Америки () або експедиції ім. Паллісера (). Вони визначили кордон між Канадою і Сполученими Штатами Америки, від озера Верхнього до Тихого океану. 19 листопада 1869 року територія перейшла у власність Канади. Згодом Компанія Гудзонової затоки продала територію Рупертсленд канадському урядові.
Уряд Канади підписав декілька договорів з «першими націями» (корінними людьми) в Саскачевані щодо купівлі землі, поширення сільського господарства, заселення і промисловості. Підписані договори: «Договір 4» () — (1874—1877 роки) — угода між племенами крі та сальто і королевою Вікторією про отримання землі в південній частині Саскачевану та маленькій частині західної Манітоби. «Договір 5» () — (1877—1910 роки) — угода між племенами крі та сальто і королевою Вікторією про отримання землі в центральній частині Манітоби й маленькій частині Онтаріо і Манітоби. «Договір 6» () — (1876—1898 роки) — угода між племенами крі та королевою Вікторією про отримання землі в центральній частині Саскачевану та Альберти. В Саскачевані племена підписали в фортеці Карльтон недалеко від містечка Принс-Альберт. «Договір 8» () — (1899 рік) — угода між корінними племенами в регіоні Меншого Невільничого озера про отримання землі в північно-заходному регіоні Саскачевана, північній частині регіону Альберти й північно-східному регіоні Британської Колумбії.
Влітку 1876 року Сидячий Бик і тисячі корінних індіанців племені сіу втікали від армії США, приїхавши до нинішнього південного Саскачевану і розташувалися у Вуд Монтайні ().
Після закінчення повстання в колонії Ред-Рівер () у 1870 році, метиси в Манітобі, в якій не підписали угоди про землю, переїхали до Саутбранч-Сетелмент () і Принс-Альберт в Саскачевані.
У 1885 році в Саскачевані відбулося повстання в Північно-західних територіях. Група метисів і корінних людей під керівництвом Луї Ріеля та Габріеля Дюмона повстали проти Канади. В Саскачевані відбулися ряд битв: Битва коло озера Качка (); Битва при річці Фіш-Крік (); Битва під Батошем (); Битва коло Лун-Лейка () — остання битва на канадській землі.
У 1885 році Канадська тихоокеанська залізниця закінчила будівництво залізниці від Онтаріо до Британської Колумбії через Саскачеван. Після закінчення залізниці європейська імміграція збільшувалася до 1910 року
У 1871 році проведена програма дослідження землі Домініона (), за якою виділені землі Північно-Західних територій площею 800 000 км².
Згідно із Законом про землі Домініона () 1872 року уряд Канади давав заявнику 160 акрів (65 га) безкоштовно, єдиною вартістю для фермера була адміністративна плата в розмірі 10 доларів США. Будь-який фермер чоловічої статі, якому було не менше 21 року і погоджувався обробляти не менше 40 акрів (16 га) землі й збудувати на ній постійне житло (протягом трьох років), кваліфікується. Ця умова «перевірки садиби» була впроваджена для того, щоб перешкодити спекулянтам отримати контроль над землею.
У 1905 році Саскачеван відділився від Північно-Західних територій і став окремою провінцією Канади.
Демографія За переписом 2011 року, населення Саскачевану становлять німці (28,6 %), англійці (24,9 %), шотландці (18,9 %), ірландці (15,5 %), українці (13,5 %), французи (12,2 %), корінні народи (12,1 %), норвежці (6,9 %), поляки (5,8 %), 18,8 % тих, хто ототожнюють себе як канадці.
РікНаселенняп'ять-рік % змінадесять-рік% змінаміжпровінцями1901 91 279 n/a n/a 81911 492 432 n/a 439,5 31921 757 510 n/a 53,8 31931 921 785 n/a 21,7 31941 895 992 n/a -2,8 31951 831 728 n/a -7,2 51956 880 665 5,9 n/a 51961 925 181 5,1 11,2 51966 955 344 3,3 8,5 61971 926 242 -3,0 0,1 61976 921 325 -0,5 3,6 61981 968 313 5,1 4,5 61986 1 009 613 4,3 9,6 61991 988 928 -2,0 21 61996 976 615 -1,2 -3,3 62001 978 933 0,2 -1,0 62006 985 386 0,7 0,9 62011 1 053 960 7,0 7,6 6
Українці Саскачевану
Українці оселювалися в Саскачевані з 1896 року. Зміни їхньої чисельності (у тис.) і % порівняно до всього населення (у дужках): 1911 рік — 22,3 (4,5 %), 1921 рік — 28,1 (3,7 %), 1931 рік — 63,4 1(6,9 %), 1941 рік — 79,8 (8,9 %), 1951 рік — 78,4 (9,4 %), 1961 рік — 78,9 (8,5 %). Щораз більше українців живе у містах провінції (у %): 1921 рік — 10,0 %, 1931 рік — 16,4 %, 1951 рік — 20,5 %, 1961 рік — 39,2 %, 1971 рік — 62,4 %. Понад половина українського населення живе у південно-східній частині Саскачевану, в якій розміщені міста: Йорктон, Канора, Кемсак, Мелвілл; у десятьох сільських громадах українці утворюють абсолютну більшість, в інших — найчисленнішу етнічну групу. Українська мова, українські назви місцевостей, український побут, церкви в українському стилі, значна кількість українців у муніципальних сільських і міських установах підкреслюють український характер цієї частини Саскачевану.
Найбільші скупчення українців: Саскатун (14 400 українців або 11,4 % всіх мешканців), Ріджайна (8600 або 6,2 %) і Йорктон (4000 або 29,2 %) — вони є й осередками українського релігійного і культурного життя; менші — розмістилися в околицях Саскатуну: Принс-Альберт, Норт-Бетлфорд та ін.
Українське міське населення — це переважно робітники, власники дрібних підприємств, службовці, професіонали, колишні фермери, які після ліквідації власного сільського господарства переселилися до міст.
Завдяки масовому переселенню українці Саскачевану з-поміж усіх провінцій Канади зберегли найбільший відсоток вживання рідної мови (57,4 %, в усій Канаді — 48,9 %). З релігійного погляду 35,8 % належить до української греко-католицької (1931 — 52,3 %), 24,0 % (31,9) до української греко-православної, 13,9 % (1,9) до Об'єднаної, 12,5 % (9,4) до римо-католицької, а 13,8 % (4,5) до інших євангельських церков. Місто Саскатун є осередком єпархій двох перших церков.
Українці беруть участь у громадському і політичному житті Саскачевану: вони добре репрезентовані в громадській самоуправі, шкільництві, господарських установах, у провінційному парламенті та уряді. З 1970 до 1975 року губернатором Саскачевану був українець Степан Воробець, з 1988 до 1994 року — Сільвія Федорук. Рой Джон Романов був прем'єр-міністром Саскачевану з 1 листопада 1991 до 8 лютого 2001 року. Він був виконувачем обов'язків прем'єра та міністра міжурядових справ у 1971—1982 роках, очолював Нову демократичну партію провінції.
Іван Гнатишин був першим у Саскачевані сенатором українського походження (1959—1967 роки), Мирон Ковальський був спікером законодавчої асамблеї у 2001 році.