ТунгУкраїнська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1984. — Т. 11, кн. 1 : Стодола — Фітогеографія. — 606, с., С. 386., або олійне де́рево (Aleurites) — невеликий рід дерев родини молочайні, поширених у тропічних і субтропічних районах Азії та Південної Америки, а також на островах Тихого океану.
В основному це листопадні дерева заввишки 15–40 м з широко розпростертою розкидистою кроною. Листя овальне або овально-ланцетоподібне. Квіти вершково-білі, дзвоникоподібні, ароматні, одностатеві, з 5–6 пелюстками, зібрані в суцвіття. Плоди кістянкоподібні з тонкою дерев'янистою оболонкою. Насіння велике, у більшості видів отруйне, з багатим вмістом жирів.
Види Найбільш широко розповсюджений вид роду — тунг молуккський (Aleurites moluccanus). Його ареал охоплює територію від Індії і Китаю до Австралії, Нової Зеландії та островів Полінезії.
Широко культивується в тропічних і субтропічних частинах світу заради його плодів, розміром приблизно з волоський горіх, і містять кілька насінин, багатих олією. Олію видобувають і використовують в їжу і світло; воно відоме в Індії як kekuna, а дерево як «свічковий горіх». На Сандвічевих островах горіхи нанизують на дерев'яні планки і використовують як факели. Масло експортується до Європи для виготовлення свічок.
Деякі дослідники поділяють його на два види: Aleurites moluccanus і Aleurites rockinghamensis.
Деякі види перейшли до інших родів: Croton, Mallotus, Omphalea, Reutealis, Vernicia
Див. також Тунг китайський
Примітки