А́зія — найбільша за площею (близько 44,5 мільйонів км²) і за населенням частина світу, розташована у Східній півкулі (за невеликими винятками). Разом з Європою утворює материк Євразія. Площа Азії становить 8,7 % від загальної площі поверхні Землі (або 30 % від суходолу), кількість населенням близько 4,7 млрд (на 2021 рік), що становить 60 % від населення Землі. У 20 столітті населення Азії зросло майже в чотири рази..
Азія, за даними Британської енциклопедії та Національного географічного товариства «Europe» (pp. 68-9); «Asia» (pp. 90-1): «A commonly accepted division between Asia and Europe is formed by the Ural Mountains, Ural River, Caspian Sea, Caucasus Mountains, and the Black Sea with its outlets, the Bosporus and Dardanelles.», займає 4/5 суші Євразії (західну частину займає Європа) і розташована на схід від Суецького каналу, Егейського, Чорного і Каспійського морів, річки Урал (за іншою версією, річки Емби) та Уральських гір і на південь від Кавказьких гір (або Кумо-Маницької западини), а також Каспійського і Чорного морів.
Етимологія
Найімовірніше назва континенту походить від давньоассирійського слова асу — схід. Можна порівняти: Оз (міфічна країна), ост, Ассирія, Ашшур, айсор.
З часом традиційне географічне поняття Азія суттєво змінювалося за своїм обсягом і змістом. Саме поняття виникло в античну епоху, коли суцільні природні кордони у вигляді Середземного, Егейського та Мармурового морів наштовхували фінікійців та греків на протиставлення країн Заходу (Ереб) та Сходу (Асу). З часом назва Азія поширилася на південь — на Аравійський півострів та на північ — на Кавказ та скіфські степи. Впродовж середньовіччя східну межу Європи все більше посували на схід — спершу межею був Дністер, потім Дніпро та Дон. Петер-Сімон Паллас наприкінці XVIII століття запропонував проводити межу по Уральських горах, Загальному Сирту та Ергенях. В XIX столітті почали вважати кордоном вододіл Уральських гір. Багато суперечок свого часу спричинило питання межі між Європою й Азією на Кавказі. Є дві версії: по Кумо-Маницькій западині або по гірському хребту Великого Кавказу (за деякими даними — ще південніше, по річках Кура і Аракс).
Географія
Азія відокремлена від Північної Америки Беринґовою протокою, від Африки — Суецьким каналом і Червоним морем, від Європи — протокою Дарданелли, Мармуровим морем, протокою Босфор і Чорним морем; умовний континентальний кордон з Європою проходить берегом Каспійського моря, річкою Урал (або Емба), східними схилами Уральських гір. Площа Азії разом з поверхнею Каспійського моря становить 44,4 млн км², або близько 30 % поверхні суходолу Землі; найбільша меридіанна протяжність 8400 км, широтна — 8590 км. Берегова лінія розчленована (довжина 62 тис. км); є численні півострови (Аравійський, Індостан, Індокитай, Мала Азія, Таймир) і острови (архіпелаги: Малайський, Філіппінський, Японський).
Кордон між Азією та Океанією проводять через Малайський архіпелаг. Термін Південно-Східна Азія та Океанія, що з'явився в 19-ому столітті, з моменту свого створення мав абсолютно різні географічні значення. Океанія ніколи не вважалася частиною Азії. Головним чинником у визначенні того, які острови Малайського архіпелагу належать до Азії, було розташування колоніальних володінь різних імперій (не тільки європейських). Льюїс і Віґен зауважували, що «звуження Південно-Східної Азії до її нинішніх кордонів було, таким чином, поступовим процесом».
Рельєф
Азія — найконтрастніша за відмітками абсолютних висот частина світу. В Азії розташована найвища вершина Землі Джомолунґма (Еверест — 8848 м) і найглибша западина — Маріанська (10924 м). Поблизу Азії розташована низка глибоких западин Світового океану, наприклад, Курило-Камчатська (9717 м) і Філіппінська (10265 м). На її території розташоване найглибше озеро світу — Байкал (глибина до 1620 м) і озеро Мертве море, рівень якого на 392 м нижчий від рівня моря, а також Турфанська улоговина (-154 м). Середня висота Азії — 950 м. Близько 75 % поверхні Азії становлять гори і височини між Середземним морем й узбережжям Тихого океану; в центральній частині Азії найвищі на Землі гори (Гімалаї, Каракорум, Гіндукуш), високо розташовані нагір'я (Тибет, Хентей), а також великі улоговини (Кашґарська, Джунґарська); розлогі низовини в північно-західній частині (Західносибірська, Туранська) і прибережній зоні (Маньчжурська, Велика китайська, Індо-Гангська). Безстічні простори, переважно пустельні улоговини, займають 37 % поверхні Азії.
Особливість Азії — вервечка острівних дуг, що становлять її східне обрамлення. Для багатьох ділянок східного узбережжя Азії характерний активний вулканізм, воно входить до так званого Тихоокеанського вогняного кола.
У Північній Азії (Сибір) є виходи викопного льоду. На півдні Азії є коралові утворення.
Клімат
Клімат від субполярного та полярного на крайній півночі до тропічного, дуже вологого на південному сході і тропічного, дуже сухого на південному заході, на більшості території різко континентальний; на півночі тундра і зона хвойних лісів тайги (район вічної мерзлоти), в центральній та південно-західній частині степи, що переходять в напівпустелі та пустелі, на південному сході мусонні та тропічні ліси.
Корисні копалини
Незважаючи на значну площу і різноманітність природних умов Азія займає 1-е місце серед інших континентів тільки за запасами нафти, природного газу, руд олова і самородної сірки, а також з видобутку нафти і олов'яних руд. Слабка продуктивність надр континенту і низька концентрація гірничої промисловості пояснюються не тільки особливостями геологічної будови, але і недостатньою геологічною вивченістю, несприятливим географічним положенням, відсутністю необхідної інфраструктури і низьким рівнем розвитку економіки у багатьох країнах Азії. Мінерально-сировинна база і гірнича промисловість Азії, за винятком запасів і видобутку нафти в країнах Перської затоки і олова в Східній Азії, не відрізняються високою концентрацією виробництва. Вугільна промисловість континенту за рівнем виробництва поступається Північній Америці і Західній Європі, а за концентрацією видобутку, крім них, ще й Австралії і Південній Африці. Нафтогазовидобувний район Західної Азії — найбільший у світі центр з видобутку і експорту нафти; загалом Азія дає близько 45-50 % загального видобутку нафти, який здійснюється на сучасному технічному рівні. Аналогічний стан в оловодобувній промисловості займають країни Східної Азії, але в цьому випадку технічний рівень виробництва вельми строкатий: від сучасних потужних драг на прибережних площах до напівкустарного видобутку (старателі) з невеликих розсипів. З інших видів мінеральної сировини виділяються марганцеві руди в Індії і хромові руди в Туреччині, вольфрамові руди в Південній Кореї і країнах Східної Азії, фосфорити і самородна сірка в Західній Азії. Серед країн Азії можна віднести до найбільших і досить універсальних за видобутком мінеральної сировини Росію, Індію і Китай, а до числа країн зі значним, мінерально-сировинним потенціалом, порівняно розвиненою гірничою промисловістю — Туреччину, Філіппіни, Іран та Індонезію.
Історія
Культура
Економіка
Азія має другий за величиною номінальний ВВП серед усіх континентів після Європи, але найбільший за паритетом купівельної спроможності. Станом на 2010 рік, найбільшими економіками Азії є Китай, Японія, Індія, Південна Корея та Індонезія. Згідно з Global Office Locations 2011, Азія домінує як місце офісів компаній — 4 з 5 верхніх сходинок займають міста в Азії: Гонконг, Сінгапур, Токіо і Шанхай (на четвертому місці Лондон). Близько 68 відсотків міжнародних компаній має офіс в Гонконзі.
Наприкінці 1990-х і початку 2000-х років, економіка КНРFive Years of China's WTO Membership. EU and US Perspectives on China's Compliance with Transparency Commitments and the Transitional Review Mechanism , Legal Issues of Economic Integration, Kluwer Law International, Volume 33, Number 3, pp. 263—304, 2006. by Paolo Farah та Індії зростала дуже швидко, із середньорічним темпом зростання понад 8 %. До інших країн Азії з дуже високими темпами зростання відносяться Малайзія, Індонезія, Пакистан, Таїланд, В'єтнам, Монголія, Узбекистан, Кіпр і Філіппіни, а також багаті корисними копалинами країни, як Казахстан, Туркменістан, Іран, Бруней, Об'єднані Арабські Емірати, Катар, Кувейт, Саудівська Аравія, Бахрейн і Оман.
У своїй книзі Світова економіка: Тисячолітня перспектива історик економіки Ангус Медісон пише, що Індія була найбільшою економікою світу протягом двох останніх тисячоліть до нашої ери.The World Economy: Historical Statistics, Angus Maddison Китай був найбільшою і найрозвиненішою економікою на Земній кулі протягом більшої частини записаної історії, до моменту, аж в середині 19 століття його обігнала Британська імперія (не враховуючи Індії). Протягом кількох десятиліть наприкінці XX століття найбільшою економікою в Азії і другою за величиною у світі була Японія, яка перегнала Радянський Союз (вимірюючи чистим матеріальним продуктом) в 1986 році і Німеччину в 1968 році (не враховуючи кількох наднаціональних економік, таких як Європейський Союз (ЄС), Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА, NAFTA) або Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС, APEC). У 2010 році, Китай обігнав Японію і став другою за величиною економікою у світі.
В кінці 1980-x і початку 1990-х років, ВВП Японії (перерахований за поточним курсом єни), майже дорівнював сумарному ВВП решти країн Азії. У 1995 році економіка Японії на один день майже зрівнялася з США як найбільша економіка світу внаслідок рекордно високого рівня японської валюти (79 єн/долар США). Економічне зростання в Азії від Другої світової війни до 1990-х років були зосереджені в Японії, а також у чотирьох країнах Тихоокеанського регіону — Південній Кореї, Тайвані, Гонконзі і Сінгапурі — відомих як азійські тигри, які в даний час мають статус розвинутих країни та найвищий ВВП на душу населення в Азії.
Прогнозується, що Індія обжене Японію за номінальним ВВП в 2020 році. За ВВП на душу населення, як номінальним, так і ПКС, Південна Корея стане другою країною Азії до 2025 року, обігнавши Німеччину, Велику Британію та Францію. За статистикою МВФ у 2010 році, тайванський ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності склав $34743, що перевищую аналогічний показник Фінляндії, Франції та Японії. На думку Goldman Sachs, у 2027 році Китай стане найбільшою економікою світу.
В Азії існує кілька геополітичних та економічних блоків, з яких найрозвиненішим є Асоціація держав Південно-Східної Азії (ASEAN), до якої входять 10 країн регіону.
Азія є найбільшим континентом у світі, вона багата природними ресурсами, такими як нафта, ліс, вода, мідь і срібло, можливостями вилову риби та вирощування рису. Виробництво в Азії традиційно найсильніше у Східній та Південно-Східної Азії, зокрема, Китаї (КНР), Тайвані, Південній Кореї, Японії, Індії, на Філіппінах і в Сінгапурі. За кількістю транснаціональних корпорацій продовжують домінувати Японія і Південна Корея, але все більших успіхів досягають КНР та Індія. Багато компаній з Європи, Північної Америки, Південної Кореї і Японії оперують в країнах Азії, щоб скористатися з її надлишку дешевої робочої сили і відносно розвиненої інфраструктури.
За даними Citigroup 9 з 11 Глобальних генераторів зростання (т. зв. країн 3G) знаходяться в Азії, що обумовлено зростанням населення і доходів. Це Бангладеш, Китайська Народна Республіка, Індія, Індонезія, Ірак, Монголія, Філіппіни, Шрі-Ланка і В'єтнам