Вірменія — західноазійська країна, що знаходиться на Південному Кавказі й не має виходу до вод Світового океану . Загальна площа країни 29 743 км² (143-тє місце у світі), з яких на суходіл припадає 28 203 км², а на поверхню внутрішніх вод — 1 540 км². Площа країни трохи менша ніж площа Дніпропетровської області України.

Етимологія Офіційна назва — Республіка Вірменія, Вірменія ( — Айястан). Екзонім Вірменія уперше зафіксований у давньоперському Бегістунському написі 515 року до н. е. поблизу Керманшаха як Арміна. Давні греки називали країну Арменіа (), уперше така назва зафіксована у Гекатея Мілетського і Ксенофонта. Згідно з історією Мовсеса Хоренаці, вірменська назва країни, Айастан походить від імені легендарного Хайка, легендарного пращура вірменського народу, що є потомком біблійного Ноя, Арменія від його нащадка — Арама. Інша версія виводить назву країни від народу мінаїв (minni або mannaeans), що мешкали в районі гори Арарат. А префікс ar- означає приналежність, тобто Армінні — Земля мінаїв. Грузинська назва країни, Сомхеті (), на думку сучасних дослідників, походить від Сохмі, назви давньої землі, розташованої згідно з ассирійськими і урартськими документами у верхів'ях Євфрату. Після падіння Урарту і мідійського вторгнення, відбулося подальше злиття різних племен, таким чином топоніми Айя, Арміні і Сохмі стали синонімами.

Історія дослідження території

Географічне положення Вірменія — західноазійська країна, що межує з чотирма іншими країнами: на сході і південному заході (Нахчиван) — з Азербайджаном (спільний кордон — 996 км), на північному заході — з Грузією (219 км), на південному сході — з Іраном (44 км), на південному заході — з Туреччиною (311 км). Загальна довжина державного кордону — 1570 км. Країна не має виходу до вод Світового океану.

Крайні пункти

Час

Час у Вірменії: UTC+4 (+2 години різниці часу з Києвом).

Геологія

Сейсмічність

Територія Вірменії характеризується підвищеною сейсмічністю. Найбільш сейсмічними є Приаракська область Малого Кавказу та Прикуринська області.

Вулканізм

Рельєф

Вірменія — гірська країна, близько 70 % площі республіки лежить вище 1500 м над рівнем моря. Середні висоти — 1792 м; найнижча точка — уріз води річки Дебед (400 м); найвища точка — гора Араґац (4090 м). Країна займає північно-східну частину Вірменського нагір'я, обрамленого з півночі і сходу хребтами Малого Кавказу. У центральній частині країни в субширотному напрямі простяглася смуга вулканічних гір, представлених слабо розчленованими середньовисотними і висотними лавовими плато та щитовими масивами. У цій смузі є безліч конусів вимерлих вулканів. Найвища точка — гора Арагац, 4090 м. На півночі і південному сході переважають середньовисотні гори. Південно-Західна Вірменія знаходиться в межах плоскої Араратської рівнини, поверхня якої складена алювіальними і озерно-алювіальними відкладами.

Клімат

Територія Вірменії лежить у субтропічному кліматичному поясі. Влітку переважають тропічні повітряні маси з ясною тихою антициклонічною погодою, взимку — помірні з похмурою дощовою досить вітряною циклонічною. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів, можливе випадіння снігу. На Вірменському нагір'ї середня зимова температура 0 °C, середня літня температура перевищує +25 °C. Середня величина атмосферних опадів від 250 мм на річок в низинах (долина річки Аракс), до 800 мм на рік у горах.

Вірменія є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.

Внутрішні води

Річки

Річки країни належать безстічним областям Каспійського моря і озера Севан. Найбільші річки країни: Раздан, Аракс, Дебед, Агстев, Арпа, Воротан, Ахурян, Трту, Ахавно.

Озера

Найбільше озеро країни — Севан.

Льодовики

Ґрунтові води

Ґрунти

Рослинність

Тваринний світ

У зоогеографічному відношенні територія країни лежить на межі Європейської лісової провінції Циркумбореальної підобласті і Середземноморської провінції Середземноморської підобласті Голарктичної області.

Стихійні природні явища На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: іноді відбуваються руйнівні землетруси (Спітакський землетрус 1988 року); посухи.

Природні ресурси

Мінеральні ресурси

Надра Вірменії багаті на ряд корисних копалин: золото, мідь, молібден, цинк, боксити.

Водні ресурси Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 7,77 км³. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 2740 км² зрошуваних земель.

Земельні ресурси Земельні ресурси Вірменії (оцінка 2011 року): придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 59,7 %, орні землі — 15,8 %, багаторічні насадження — 1,9 %, землі, що постійно використовуються під пасовища — 42 %; землі, зайняті лісами і чагарниками — 9,1 %; інше — 31,2 %.

Охорона природи

Серед екологічних проблем варто відзначити: забруднення ґрунтів токсичними хімікатами (ДДТ); енергетична криза 1990-х призвела до швидких темпів знеліснення заради деревини на паливо; забруднення вод річок Раздан і Арас; зниження рівня озера Севан, через водовідбір на потреби ГЕС і побутове водопостачання; перезапуск Мецаморської АЕС в сейсмічно активному регіоні несе потенційну загрозу радіоактивного забруднення.

Вірменія є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища: Конвенції про транскордонне забруднення повітря (CLRTAP), Конвенції про біологічне різноманіття (CBD), Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC), Кіотського протоколу до Рамкової конвенції, Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD), Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD), Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів, Конвенції з міжнародного морського права, Монреальського протоколу з охорони озонового шару, Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь.

Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди: Орхуський протокол 1998 року про стійкі органічні забруднювачі Конвенції про транскордонне забруднення повітря.

Створені національні парки: Аревік, Озеро Арпі, Діліжанський національний парк, Севанський національний парк.

Фізико-географічне районування У фізико-географічному відношенні територію Вірменії можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також Західна Азія Південний Кавказ Тюркські топоніми у Вірменії

Примітки

Література

Українською

Англійською

Російською

Армения //

Посилання

 — карти ґрунтового покрову Вірменії. Стан поверхневих і підземних вод Вірменії.