Див. також статті Запозичені слова в українській мові, Власне українська лексика'''.

Українська мова належить до східної групи слов'янської гілки індоєвропейської родини мов. Згідно зі списком Сводеша для слов'янським мов, найближче українська споріднена з білоруською мовою (190 збігів з 207), російською (172 збігів з 207), а також польською (169 збігів з 207).

Якщо йдеться не про збіги в списку Сводеша, а про загальний лексичний запас, то згідно зі схемою А. Шайкевича, М. Еченіке та ін. (розвиток отримало у працях К. Тищенка), лексика української мови на 38 % відрізняється від російської, на 32 % від словацької, на 30 % від польської та на 16 % від білоруської мовМови Європи: відстані між мовами за словниковим складом. . Для прикладу, за своїм лексичним складом англійська мова відрізняється від голландської на 37 %, а шведська від норвезької на 16 %.

Основний словниковий фонд української мови містить чотири пласти слов'янських слів: спільноіндоєвропейська лексика (батько, мати, сестра, дім, вовк, бути, жити, їсти тощо); праслов'янські слова (коса, сніп, жито, віл, корова, ловити тощо); власно українські слова, наявні тільки в українській мові (кисень, водень, мрія, зволікати, зайвий, байдуже, примхи тощо); запозичення з інших слов'янських мов (з білоруської — розкішний, обридати, нащадок, з польської — перешкода, недолугий, дощенту, обіцяти, цікавий, гасло, міць, шлюб, раптом, принаймні тощо; з чеської — брама, огида, ярка, паркан, карк; з церковнослов'янської — храм, глава, владика, сотворити тощо). Решту лексики складають пізніші запозичення, серед яких найбільше з мертвих класичних мов — давньогрецької, латини і старослов'янської (старослов'янізми, церковнослов'янізми). За радянських часів до лексичного складу ввійшло багато росіянізмів. Останнім часом лексичний склад активно поповнюється запозиченнями з англійської мови. Загальний розвиток мови відбувається за рахунок внутрішньомовних ресурсів: нові слова творяться на базі вже існуючихУкраїнська мова . .

З української мови до німецькоїЗапозичення з української до сусідніх мов . від XVI ст. було запозичено такі слова: .

З української до польської у XV — XVIII ст. було запозичено такі слова: .

З української до російської мови запозичено такі слова у XVI — XX ст.: .

До білоруської мови у XV — XVI ст. було запозичено такі українські слова: мозок, мати, охороняти, сокира, позад, рясний, тітка, прохати, страхатися, бучний, зволікати, огидити, заятрити, взути, калатати, облік, відсоток.

До литовської мови у XIV — XVI ст. було запозичено такі слова: kazokas «козак», Nepras «Дніпро», trivoti «тривати», ulioti «гуляти», vecerioti «вечеряти», cerenas «черінь», akraicas (akraicikas) «окрайчик», strieka «стріха», dieska «діжка», kurapka «куріпка» (1579 р.), anukas «онук»Коротка довідка щодо литовської мови . .

Давня українська лексика Українська лексика, засвідчена вже в найдавніших церковнослов'янських текстах української редакції ХІ—ХІІІ століть: Остромирове Євангеліє, Реймське Євангеліє, Успенський збірник, Ізборники Святослава, 13 Слів Григорія Богослова, Мстиславове Євангеліє, Христинопільський Апостол, Хутинський Служебник, Житія Нифонта, Бучацьке Євангеліє тощоУкраїнська лексика в пам'ятках церковнослов'янської мови української редакції // Спочатку було Слово… Від мовного узусу — до літературної норми (Нарис генези української літературної мови) / Віктор Мойсієнко, . — Warszawa: Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego, 2024. — С. 197—198. — ISBN 978-83-235-6701-1.

Найголовніші словники української мови

Лексика мови систематизується у словниках різних типів. Найважливіші словники сучасної української мови такіЕлектронний підручник сучасної української мови . :

Словник української мови: в 11-ти т.  — : Наукова думка, 1970—1980. Російсько-український словник: У 3-х т. — К.: УРЕ, 1982—1983. Тараненко О. О., Брицин В. М. Російсько-український словник для ділових людей. — К.: Укр.письменник, 1992. Фразеологічний словник української мови: У 2-х т.- К.: Наук.думка, 1993. Словник іншомовних слів / За ред. О. С. Мельничука. — К.: УРЕ, 1985. Словник синонімів української мови у 2-х т. — К. Наук.думка, 1999. Словник труднощів української мови / За ред. С. Я. Єрмоленко. — К.: Рад.школа, 1989. Коваль А. П., Коптілов В. В. Крилаті вислови в українській літературній мові. — К.: Вища школа, 1975. Скрипник Л. Г., Дзятківська Н. П. Власні імена людей: Словник-довідник. — К.: Вища школа, 1975. Головащук С. І., Пещак М. М., Русанівський В. М., Тараненко О. О. Орфографічний словник української мови. — К.: Наук.думка, 1994. Погрібний М. І. Орфоепічний словник. — К.:Рад.шк., 1984. Єрмоленко С. Я.,ЄрмоленкоВ. І.,Ленець К. В., Пустовіт Л. О. Новий російсько-український словник-довідник. К.: Довіра, 1996.

Примітки

Література Український лексикон кінця XVIII — початку ХХІ ст.: словник-індекс: у 3-х т. / Нац. акад. наук України, Ін-т укр. мови ; редкол.: П. Ю. Гриценко (голова), К. Г. Городенська, О. А. Дюндик [та ін.]. — Київ: Видав. дім Дмитра Бураго, 2017. — Т. 1: А — Й / підгот.: Л. І. Дідун, З. Г. Козирєва, І. А. Самойлова, Н. В. Сніжко; передм. П. Ю. Гриценка. — XXXV+669 с. Т. 2: К — Позагусати / підгот.: В. О. Балог, З. Г. Козирєва. — ІІІ+637 с. Т. 3: Позад — Я / підгот.: В. О. Балог, О. С. Боярчук, Л. І. Дідун, З. Г. Козирєва [та ін.]. — V+747 с. Чабаненко В. А. Козацтво і українська мова // Українське козацтво: мала енциклопедія / С. В. Абросимова [та ін]; ред. Ф. Г. Турченко; Науково-дослідний ін-т козацтва при Запорізькому держ. ун-ті. — : Генеза; Запоріжжя: Прем'єр, 2002. — С. 231—234. — ISBN 966-504-244-6. — ISBN 966-7529-49-5.

Посилання Лексичні запозичення до української мови Лексичні запозичення з української до сусідніх мов Українська мова з погляду походження. Тюркізми Українізми в інших мовах Науковці розповіли, скільки в українській мові слів // УНН, 22 січня 2020.