Індустріалізація УРСР 1920-1930-х рр. — форсований процес будівництва промислових підприємств важкої і легкої промисловості на території Української СРР з кінця 1920-х років до 1941 р.
Індустріалізація Української СРР кардинально змінила соціально-економічні процеси, а також, у великій мірі, менталітет українського народу в ХХ столітті.
Причини індустріалізації в Українській СРР Відхід від Нової економічної політики Загальна індустріалізація СРСР Курс на «прискорене соціалістичне будівництво» Сталінський курс «великого перелому»
Політика «соціалістичної індустріалізації» Української СРР відповідала загальносоюзному курсу.
«Ми відстали від передових країн на 50-100 років. Ми повинні пробігти цю відстань за десять років. Або ми зробимо це, або нас зімнуть».
Йосип Сталін у доповіді 1931 р.
Курс на індустріалізацію узято на XIV з'їзді ВКП(б) (1925), який затвердив директиви першого п'ятирічного плану розвитку народного господарства на 1928/29 — 1932/33 роки. XI з'їзд більшовиків України пройшов під знаком повної підтримки сталінського курсу на форсовану індустріалізацію. З'їзд затвердив п'ятирічний план для Української СРР.
Українська СРР визначалася як основний плацдарм проведення індустріалізації в СРСР, оскільки саме в ній знаходилися основні вугільні родовища і підприємства металургії.
У 1 п'ятирічці, 300 з 1500 промислових підприємств передбачалося спорудити саме в Українській СРР.
Ставилася основна мета — забезпечити перевершуючий і першочерговий розвиток галузей групи А (паливна, енергетична, хімічна, машинобудівна і т. ін.).
Хід і методи індустріалізації УСРР
Індустріалізація Української СРР, як і всього Радянського Союзу, проходила за рахунок крайнього перенапруження трудових і промислових ресурсів. Матеріальні стимули часто замінювалися моральними, політико-ідеологічними.
Індустріалізація супроводжувалася активним інформаційним забезпеченням. Одним із аспектів такої політики стало «соціалістичне змагання» у всіх галузях народного господарства.
Методи індустріалізації: підвищення продуктивності праці; вдосконалення розподілу праці (вугільна промисловість, машинобудування) поліпшення організації робочих місць (легка промисловість, машинобудування); інтенсифікація роботи машин і агрегатів (машинобудування, залізничний транспорт, текстильна промисловість); інтенсифікація технологічних процесів (чорна металургія) і т. ін.
Протиріччя індустріалізації: поступове збільшення норм вироблення на 35-45 %; нещадна експлуатація трудових ресурсів; експлуатація і Голодомор; участь у «сталінській індустріалізації» тисяч репресованих «ворогів народу».
Також разом з будівництвом нових промислових підприємств була істотно реформована система освіти: збільшена технічна письменність кадрів, розширена номенклатура професій.
Нові промислові підприємства З кінця 1920-х років до 1941 р. в Українській СРР побудовано сотні нових промислових підприємств. Головні підприємства отримували комплектуючі і обслуговували всю територію СРСР.
Головні новобудови: Дніпрогес; Запоріжсталь; Криворіжсталь; Азовсталь; Харківський тракторний завод. Новокраматорський машинобудівний завод та ін.
Реконструйовані підприємства В ході «сталінської індустріалізації» в Українській СРР капітально реконструйовані вже існуючі підприємства, засновані в кінці XIX — на початку XX століть.
Головні реконструйовані підприємства: Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча; Дніпровський металургійний комбінат імені Ф. Е. Дзержинського; Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського; Нижньодніпровський трубопрокатний завод ім. Карла Лібкнехта тощо.
Культові фігури «трудового героїзму» в Українській СРР
Велику популярність придбали в 1930-і роки окремі приклади «трудового героїзму».
Олексій Стаханов — у вугільній промисловості;
У ніч з 30 на 31 серпня 1935 р. вибійник шахти «Центральна-Ірміно» Олексій Стаханов за допомогою двох помічників-кріпильників добув 102 тонни вугілля при нормі 7 тонн на 1 вибійника, в 14,5 рази перекривши норму видобутку. Прикладу Стаханова стали слідувати інші виробничники. Подвиг Стаханова поклав початок поняттям «стахановці» та «стахановський рух» на всій території СРСР.
Парасковія Ангеліна — в тракторній промисловості; Макар Мазай — в металургії.
Результати індустріалізації УСРР 1920-1930-х років У кінці першої п'ятирічки в Українській РСР підприємства союзного підпорядкування виробляли 69,8 % продукції, республіканського — 20,3 %, місцевого — 9,9 %. З середини 1930-х років все більше виявлявся курс на мілітаризацію народного господарства, створення ВПК.
Кардинально змінилося співвідношення між промисловістю і сільським господарством в структурі економіки Української РСР.
Різко скоротилися всі види приватної власності. Ліквідовувалися іноземні концесії.
1940 року рівень промислового виробництва збільшився всемеро порівняно з 1913 роком; за обсягами виробництва важкої промисловості Українська РСР обігнала низку розвинених європейських країн: друге місце в Європі з випуску машин (після Великої Британії) і друге місце з виплавки чавуну (після Німеччини); Українська РСР з аграрної країни перетворилася на індустріально-аграрну. Було ліквідовано безробіття, з'явилися тисячі нових робочих місць.
Див. також Донецька промисловість (1926–1938) Джерела Індустріалізація в дніпровському варіанті (Дніпрогес) Історія будівництва ДніпроГЕСу Історія Запоріжсталі Історія Харківського тракторного заводу
Посилання Радянська модернізація України