Покутські го́вори, також поку́тсько-букови́нські або ж надпру́тські — одні з говорів південно-західного наріччя. Поширені в Івано-Франківській (південно-східні райони) і в Чернівецькій областях (за винятком західних районів — Путильського та Вижницького. На заході межують з гуцульським говором, на північному заході та півночі з наддністрянським говором і на півночі і північному сході з подільським говором. Складаються з двох говіркових масивів — покутських і буковинських (основних) говірок. До буковинських дуже близькі північнобессарабські говірки у східних районах Чернівецької області. Покутсько-буковинські говори мають низку спільних рис із сусідніми наддністрянськими, гуцульськими і бойківськими говірками. Найближчі вони до наддністрянського говору, що дає підставу визначити його як перехідний між буковинським і наддністрянським, але на основі буковинського. Як засвідчують дані досліджень, зокрема картографовані матеріали «Атласу української мови» (т. 2), межі покутсько-буковинських говірок, особливо північна і південно-західна, окреслені не досить чітко і становлять різної ширини смугу, яка охоплює територію на Лівобережжі Дністра (умовно) від Делятина до Могилева-Подільського і до стику з Румунією та Молдовою.

Історія дослідження говору

Досліджували ці говірки І. Верхратський, Ю. Карпенко, К. Кисілевський, Б. Кобилянський, К. Лук'янюк, В. Прокопенко, С. В. Павчак та інші.

У літературі Покутською говіркою писала так звана «Покутська трійця»: Лесь Мартович, Василь Стефаник (мова персонажів творів; класик покутського говору) та Марко Черемшина (впереміж з гуцульським).

Покутсько-буковинська лексика середини XIX ст. добре представлена у польсько-церковнослов'янсько-українському словнику Теодора Витвицького (1848).

Ареал і межі поширення Східна Франківщина та Чернівецька область (за винятком західних Вижницького району).

Фонетика Фонетичні особливості покутсько-буковинського говору:

[а] після м'яких приголосних переходить в [е], [и], [і] — у ненаголошеній і наголошеній позиціях — душ’é, ш’éпка і ш'и́пка, пор'и́док, спідни́ц'і, чéл'ід’, вéремйе… Лише після й перехід [а] в [е], [і] обмежений (йійцé, йек, пóйес…) східнонадпрутською групою говірок наявність альвеолярного [л], зокрема в говірках, сусідніх з гуцульськими і бойківськими; депалаталізація [с], [ц] у кінці слів (дес, хтос, хлóпец, отéц), перед флексійними -а, -у (вýлица, тéрница, на вýлицу, копи́цу), у прикметниках і прислівниках на -ск, -зк, -цк, (ни́ско, пóл.ский, вітц’íўский, н'імéцкий). у закінченнях давньої дієвідміни (бýлисмо, ходи́листе); палаталізація [ш], [ж], [ч] частіше у східнонадпрутських говірках (ж'ити, ч'ис, ш’:е), рідше у західнонадпрутських; палаталізація [р], особливо в іменниках з суфіксом -ар (віўч'ер’, косáр’), а також в інших випадках (цер'ква, тер'х’) переважне оглушення приголосних (біп, сат, л’íсти, тхáк'і), хоч можливе і паралельне вживання дзвінких приголосних (зуб'кé, але книшк’é) послідовний перехід [т’] у [к’], а [д’] у [ґ’] (ґ'іт «дід», ґ’íўка «дівка», к’íло «тіло», ниґ’íл'е «неділя») та інше.

Граматика

Морфологічні особливості покутсько-буковинського говору:

розрізнення твердих, м'яких і мішаних типів відмінювання іменників (конéм, д конéви, кулéшеў, вýлицеў…) закінчення давального і місцевого відмінків однини іменниками жіночого роду колишніх і- та ja- основ -и (сóли, по земли́, на стерни́) залишки форм двоїни (дві йейц’í, дв'і хáт'і); відсутність м'якої групи прикметників (си́ний, -а, -е, горíшний, -а, -е) утворення вищого ступеня прикметників і прислівників з суфіксами -ішч, -іш’-, -ч- (даўн'ішчий, менче, менчий), а також за допомогою частки май (май бíлший, май стáрший, май ранéн'ко) активне функціонування префіксу ві- (вíпити, віган’éли); форми інфінітива на -чи (пеичи́, стри́ч'і си) у буковинській групі говірок поширення дієслівних форм типу хóд'у, нóс'у, вóз'у; у 3-й особі однини і множини дієслів II дієвідміни можливі форми з опущеним кінцевим -т (він хóде, бáче, вони хóд'е, рóбл'е, йід'и́) вживання паралельних форм майбутнього часу дієслів (будемо роби́ти — мéмо роби́ти, бýдеш банувáти — меш банувáти) наявність «складних» форм минулого часу — ходи́ўйім (-йем), ходи́ўйіс (-йес), ходи́лисмо енклітичні форми особових займенників (ми, ти, си, му — давальний відмінок; м'і, к'і, го, йі — знахідний відмінок) наявність рухомої зворотної частки -ся /-сі,=си/ як у постпозиції, так і в препозиції у різних її фонетичних варіантах (с'а, са, си) характерні прислівники бáвно (поволі), підсилювальна частка -ко після дієслів (ходи-ко) і ади (ади йа майу).

Лексика

У лексиці багато елементів, властивих і більшості говірок південно-західного наріччя: Блеяти (Бле́яти)Бекати (про овець)Ватра (Ва́тра)ВогнищеҐазда, ґаздиня (Ґа́зда, ґазди́ня, газди́н'и)Господар, ГосподаркаБарабуля, бараболя, мандибуркаКартопляАцібзвук, яким виганяють собакТеньгий, теньґійВеликийСаракуБідолашнийВуйкоДядькоНанашкоХрещений батькоНеньоТатоМоцнийСильнийЗастаўнаЗаставнаМацьонький (взято з Гуцульського)МаленькийМатушаТітка або будь-яка старша жінкаДзестриПриданеБазь, базю, базяВигук, яким кликають тваринВевирица (веврица)БілкаВорошкаСонечкоҐлужаняСтебла кукурудзиПулярецГаманецьПоловикЯструбДармойвид рідкого решетаКлакаТолокаЛіліякБузокРустиВити (про вовків)ПореклоПрізвиськоКоўтач, доўбач (Ковтач, довбач)ДятелПризорокийКороткозорокийЛітраМеталева кварта пити водуКирпавид високої жіночої зачіскиДручокРубель до возаГрінкаВідрізаний шматок хлібаТоварРогата худобаКарникПриміщення для курей (Курник)Маґліўница, маґіўницаРубель для качання білизниҐуцВузолХітанкаГойдалкаТайстраТорбаМашкари́тиСварити когосьТрандахірСловник буковинських говірок c. 550, ТрандахірЧайна трояндаҐрунтСадибаГладунГлечикВеремнєПогодаГаладжіяшумЖинтицаСироваткаРішча, ріщаХмизШутийБезрогийЛиликКажанКугутПівеньБарабулєники, бараболєники, мандибуренникиДеруниДесікьДесятьЖолобатисаКолупатиӁус або Ӂюс (Джус, джюс)Чорт, нечистий, домовикДжандраБагниста дорога, грязюкаДириняк, деренякНаливка з тернуДикуватисиХоватисяДижмаПодаток та інші.Для лексики покутсько-буковинського говору характерний значний паралелізм і широка семантична розгалуженість.

Примітки

Джерела Я. В. Закревська. Покутсько-буковинський говір // С. В. Павчак. Покутська говірка (Покутський правопис) // газ. «Три мости», м. Городенка, 21 жовтня 2006 р. С. В. Павчак. Словник покутського говору, чч. І-VI (А-З, 1 229 слів) // альм. «Ямгорів» м. Городенка 2014,2016, 2017, 2018, 2021

Посилання Покутсько-буковинський говір / Південно-західне наріччя. Буковинська Вікіпедія написана на покутсько-буковинськими говорами на сайті Fandom