Аорси

Ао́рси ( / ) — ймовірно загальна назва різних іраномовних племен, об'єднаних спільним походженням, близькими мовами та культурами, які поділялися на декілька (принаймні два) політичних об'єднань. Основою господарства аорсів було кочове скотарство.

Вперше згадані Страбоном; за його даними, мешкали в степах Північного Прикаспію («верхні аорси»), та «аорси-амаксобії» («ті, що живуть у возах») мешкали по р. Дон (Strabo, Geo, XI, V, 8(Страбон. География, XI, V, 8 /XI, V, 8 ),) на захід до р. Букес (Молочна?).POMPONIUS MELA. II. 2.MELA. II. 2. З аорсами ототожнюються сарматські пам'ятки цих регіонів II століття до н. е. — середини І століття нашої ери. Можливо, що під назвою «Яньцай» аорсів згадують китайські історичні хроніки.стосовно назви «Яньцай» є показовою думка, висловлена А. Алеманєм: «…щодо гіпотез, котрі асоціюють назви Яньцай… з різними грецькими та латинськими етнонімами та топонімами, вони дискредитують себе вже своєю кількістю та протиріччям.» (див. прим. 14. стр. 515) Враховуючи те, що у матеріальній культурі аорсів присутні характерні особливості культур іранських кочовиків східного ареалуСергацков И. В. Проблема становления среднесарматской культуры. Семинар «История и культура сарматов», 2005 г., доцільно згадати тохарський етнонім ĀrśiКлейн Л. С. Миграция тохаров в свете археологии // Stratum plus. Т. 2. С. 178–187.

За свідченням Страбона в руках аорсів був давній торговельний шлях з Північного Кавказу в Індію, Середню Азію.

Аорси брали участь в численних військових конфліктах: у сер. І ст. до н. е. воювали на боці боспорського царя Фарнака з Римом, в 45—49 рр. н. е. були союзниками римлян та боспорського царя Котіса I в його боротьбі з братом Мітрідатом VII за боспорський трон.

На початку 60-х рр. аорси Прикаспію та Волго-Донського межиріччя були частково витиснені до Причорномор'я, Gaius Plinius Secundus "NATURALIS HISTORIA», IV, 80. «Ab eo in plenum quidem omnes Scytharum sunt gentes, varie tamen litori adposita tenuere, alias Getae, Daci Romanis dicti, alias Sarmatae, Graecis Sauromatae, eorumque Hamaxobli aut Aorsi, alias Scythae degeneres et a servis orti aut Trogodytae, mox Alani et Rhoxolani;» частково асимільовані аланами.

Аорсія (аорси-амаксобії у Пн.-Зах. Причорномор'ї)

Після аланської навали до Передкавказзя частина чи одна з племінних груп аорсів, мігрувавши до Пн.-Зах. Причорномор'я, утворила військово — політичне об'єднання, наразі відоме під назвою Аорсія.Симоненко А. В. Фарзой и Инисмей — аорсы или аланы? ВДИ, 1992, № 3. У 60-70-х рр. І ст. в залежності від царів Аорсії був грецький поліс Ольвія, де династи аорсів карбували власну монету.

Щодо часу заснування Аорсії показовим є наступне:

Осередок кам'яних стел з тамгами аорських царів — сер. Подністов'я.С. Агульников, В. Бубулич. Сарматская стела с тамгой из окрестностей п. Тараклия. Tyragetia, serie nouă, vol. IV [XIX], nr. 1, Arheologie. Istorie Antică. Chişinău, 2010

Аорсія згадується у декреті, знайденому у Мангупі:  — «до найвеличніших царів Аорсії».SEG 46:947

Існує думка, що аорси на початку 60-х рр. очолювали варварів у їхньому тиску на Нижньодунайський кордон імперії, і що саме їм протистояв Тиберій Плавцій Сільван Еліан.А. В.СИМОНЕНКО, Б. И.ЛОБАЙ. САРМАТЫ СЕВЕРО-ЗАПАДНОГО ПРИЧЕРНОМОРЬЯ В I В. Н. Э. (ПОГРЕБЕНИЯ ЗНАТИ У С.ПОРОГИ). К., Наукова думка, 1991

Альтернативна думка — аорси, що утворили це об'єднання, саме та група, яка була спільниками Риму у боспорській династійній війні 45-49 рр., і у Пн.-Зах. Причорномор'ї були спільниками імперії та гарантами безпеки Ольвії.

Діон Хрисостом, який перебував у Ольвії у 82 р. згодом писав, що «Річки (Буг та Дніпро) впадають в море біля укріплення Алектор, що належить, як кажуть, дружині царя савроматів.»(Дион Хрисостом, XXXVI, 1);  — ,  — (ймовірно аорсів), та повідомляв про щоденні сутички ольвіополітів з сусідніми варварами. Заслуговує уваги наступна думка:

Наразі подальша історія Аорсії невідома, та вже у II ст. на території Дністро-Прутського межиріччя фіксується інше об'єднання, а саме — алани.

Царі аорсів

Спадін

Евнон

Фарзой

Інісмей

Дивись також Слов'яно-іранські етноси України у період раннього середньовіччя (IV-X ст.ст.) Іранський елемент в українській духовній культурі

Етимологія назви

Наразі найпоширенішим є наступний варіант:

/ < авест. auruša- / aruša- — .Алемань А. Аланы в древних и средневековых письменных источниках. М., «Менеджер», 2003.

Примітки. Джерела. Посилання

Додатково Симоненко О. В. Аорси // Стаття на сайті Інституту історії України Національної академії наук України