Технокра́тія (, «майстерність» + , «влада») — ідеологія створення меритократичного суспільства, де влада належить науково-технічним спеціалістам та суспільству, створеному на її основі. Ця система явно контрастує з представницькою демократією, уявленням про те, що обрані представники повинні бути головними особами, що приймають рішення в уряді,Berndt, Ernst R. (1982). "From technocracy to net energy analysis: engineers, economists and recurring energy theories of value" (PDF). Alfred P. Sloan School of Management, Massachusetts Institute of Technology. hdl:1721.1/2023 хоча це не обов'язково передбачає усунення обраних представників. Особи, що ухвалюють рішення, обираються на основі спеціалізованих знань та результатів діяльності, а не політичних приналежностей чи парламентських навичок.

Термін технократія спочатку використовувався для позначення застосування наукового методу до розв'язання соціальних проблем. Увагу можна було б звертати на стійкість в межах ресурсної бази, а не грошовій прибутковості, щоб забезпечити безперервне функціонування всіх соціально-промислових функцій. У найбільш крайньому розумінні технократія — це цілий уряд, що працює для вирішення технічних чи інженерних проблем, і переважно використовує гіпотези. У звичайному розумінні технократія — це будь-яка частина бюрократії, якою керують . Уряд, в якому обрані посадові особи призначають експертів та професіоналів для управління окремими урядовими функціями та рекомендують законодавство, можна вважати технократичним."Who, What, Why: What can technocrats achieve that politicians can't?". BBC News. BBC. November 14, 2011. Retrieved April 23, 2013."Technocrats: Minds like machines". The Economist. 19 November 2011. Retrieved 21 February 2012. Деякі вживання цього слова стосуються форми меритократії, де потребуються тільки найталановитіші люди, та нібито без впливу інтересів певних груп."History and Purpose of Technocracy by Howard Scott". Technocracy.org. Archived from the original on 22 April 2009. Критики припускають, що «технократичний розрив» випробовує моделі демократії з більшою кількістю учасників, описуючи ці розбіжності як «прогалини в ефективності, що зберігаються між керівними органами, що застосовують технократичні принципи, та представниками широкої громадськості, що мають на меті внести свій внесок у прийняття урядових рішень».Obar, Jonathan A. (2016). "Closing the Technocratic Divide? Activist Intermediaries, Digital Form Letters, and Public Involvement in FCC Policy Making". International Journal of Communication. 10.

Плюси Технократичного уряду

Коли урядують експерти, вони мають меншу підвладність політичній кон'юнктурі. Політична ієрархія партії має на багато менше важелів, щоб на таку людину впливати. Те саме можна сказати про олігархічні впливи, хоча їх може бути складніше відслідкувати.

Так збільшуються шанси того, що міністр чи керівник уряду ухвалюватимуть рішення не з огляду на чиїсь інтереси, а зважаючи на об'єктивні виклики тієї чи іншої сфери та потребу їх розв'язувати.

«У разі створення технократичного або понадпартійного уряду ми будемо менше залежати від політичних перипетій у парламенті», — говорить у коментарі Андрій Бойцун, директор з досліджень Центру економічної стратегії.

У сучасних українських умовах це може дозволити уникнути сценарію перевиборів і відповідно забезпечити стабільність в короткотерміновій перспективі, — додає він.

Мінуси технократичного уряду

Головний мінус технократії — дефіцит демократичної легітимності. Демократія передбачає дуже детальний політичний процес, коли партії, які перемагають на виборах, формують уряд. І тому у класичному демократичному уряді посади міністрів є політичними, а не технократичними, бо представники партії, яка перемогла на виборах мають здійснювати політику, яку вони обіцяли виборцям, і нести відповідальність за успіх чи неуспіх цієї політики.

Якщо ж урядують технократи, тобто віддалені від політики експерти , за яких виборці не голосували, хто дає гарантію їхньої підзвітності виборцям? Хто дає гарантію, що політичні сили (наприклад, коаліція) підтримають дії віддаленого від політики технократичного уряду — наприклад, голосуватиме за закони, ним підготовлені? Хто дає гарантію, що технократи ухвалюють рішення, які об'єктивно кращі? Яким чином вони забезпечують зворотній зв'язок з тими групами суспільства, на які їхні рішення впливають?

Ці дилеми не применшують важливість урядування чесних експертів. Але вони свідчать про те, що ситуація може бути складнішою, ніж за ідеальних умов.

Історія терміна Термін технократія походить від грецьких слів τέχνη, техне, що означає вміння та κράτος, кратос, що означає владу, як в управлінні, або законах. Уільяму Генрі Сміту, каліфорнійському інженеру, зазвичай приписують винайдення слова технократія в 1919 році, щоб описати «правління людей, яке стало ефективним завдяки праці їхніх слуг, вчених та інженерів», хоча це слово раніше вживалося вже випадків.Barry Jones (1995, fourth edition). Sleepers, Wake! Technology and the Future of Work, Oxford University Press, p. 214.Howard Scott Interviewed by Radcliff Student – Origins of Technical Alliance & Technocracy – (1962) Сміт використовував термін Технократія у своїй статті «Технократія — шляхи та засоби досягнення промислової демократії» 1919 року в журналі «Промислове управління».Oxford English Dictionary 3rd edition (Word from 2nd edition 1989) Термін Сміта стосувався промислової демократії: руху за інтеграцію робітників у процес прийняття рішень за допомогою наявних фірм чи революції.

У 1930-х роках, під впливом Говарда Скотта та заснованого ним руху технократії, термін технократія означав прихід до влади «уряду шляхом прийняття технічних рішень», використовуючи енергетичні виміри вартості. Скотт запропонував замінити гроші енергетичними сертифікатами, номінованими в одиницях, таких як ерги або джоулі, еквівалентні в загальній сумі відповідному національному енергетичному бюджету, а потім розподіл цих сертифікатів порівну серед населення Північної Америки відповідно до наявності ресурсів."Technocracy - Define Technocracy at Dictionary.com". Dictionary.com.

Існує загальновживаний похідний термін технократ. Слово технократ може означати когось, хто здійснює державні повноваження через свої знання"Technocracy facts, information, pictures | Encyclopedia.com articles about Technocracy". www.encyclopedia.com. Retrieved 2017-01-09. або «члена могутньої технічної еліти», або «когось, хто виступає за перевагу технічних експертів».Wickman, Forrest (November 11, 2011). "What's a Technocrat?". Slate. The Slate Group. МакДоннелл і Вальбруцці визначають прем'єр-міністра або міністра як технократа, якщо «під час його / її призначення в уряд він / вона: ніколи не обіймав державні посади під прапором політичної партії; не є офіційним членом жодної партії; і, як стверджується та має визнану позапартійний політичний досвід, який безпосередньо стосується ролі, яку займає уряд».McDonnell, Duncan; Valbruzzi, Marco (2014). "Defining and classifying technocrat-led and technocratic governments". European Journal of Political Research. 53 (4): 654–671. doi:10.1111/1475-6765.12054. У Росії Президент Росії часто призначав міністрів на основі політичного досвіду зовнішніх політичних кіл, і їх називали «технократами».Peleschuk, Dan (14 June 2017). "If Putin Died Tomorrow, Who Would Take Over? These Technocrats Have a Chance" . Ozy.

Попередники Можна стверджувати, що платонівська ідея царів-філософів являє собою своєрідну технократію, в якій державою керують ті, хто має спеціальні знання, в цьому випадку знання добра, а не наукового знання. Платонівське твердження полягає в тому, що ті, хто найкраще розуміє добро, повинні мати повноваження керувати державою, як вони вели її на шлях щастя. Хоча знання про добро відрізняється від знань про науку, правителі тут призначаються на основі певного розуміння технічної майстерності, а не демократичного мандату.

У XVII сторіччі ідея використання наукових знань для управління суспільством отримала розвиток у працях Френсіса Бекона та Томмазо Кампанелли. Однак це ще було лише натяком на технократичні ідеї, котрі з'явились лише на певній стадії суспільного розвитку.

До того, як був введений термін технократія, технократичні або квазітехнократичні ідеї, що стосуються управління, технічними експертами пропагувались різними людьми, особливо ранньосоціалістичними теоретиками, такими як Анрі де Сен-Сімон. Це виражалося віруванням у державну власність над економікою, при цьому функція держави трансформувалась із чисто філософського правління над людьми в наукове управління речами та керування процесами виробництва під науковим керівництвом.Encyclopædia Britannica, Saint Simon; Socialism За словами Даніеля БеллаBell, Daniel (2008) [1st. Pub. 1976]. The Coming Of Post-industrial Society. p. 76. ISBN 978-0465097135. Retrieved 2014-11-02.:

Цитуючи ідеї Сент-Саймона, Белл приходить до висновку, що «управління речами» за допомогою раціонального судження є ознакою технократії.

Олександр Богданов, російський вчений і теоретик соціальних наук, також передбачив концепцію технократичного процесу. Як художня література Богданова, так і його політичні праці, які мали великий вплив, свідчать про те, що він очікував, що революція проти капіталізму, що прийде, призведе до технократичного суспільства."Bogdanov, technocracy and socialism". worldsocialism.org. Archived from the original on 2007-09-26.

З 1913 до 1922 року Богданов занурився у написання тривалого філософського трактату оригінальних ідей «Тектологія: Універсальна організаційна наука». Тектологія передбачила багато основних ідей системного аналізу, пізніше досліджених кібернетикою. У тектології Богданов запропонував об'єднати всі соціальні, біологічні та фізичні науки, розглядаючи їх як системи взаємозв'язків і шукаючи організаційні принципи, що лежать в основі всіх систем.

Характеристика Технократи — це особи з технічною підготовкою та професіями, які сприймають багато важливих суспільних проблем як вирішувані за допомогою прикладного використання технологій та пов'язаних з ними програм. Адміністративний учений Гуннар К.А. Нялссон висуває теорію, що технократи насамперед керуються їхнім когнітивним «мисленням для розв'язання проблем» і лише частково певними інтересами професійних груп. Їхня діяльність та наростальний успіх їхніх ідей вважаються вирішальним фактором сучасного поширення технологій та значною мірою ідеологічної концепції «інформаційного суспільства». Технократів можна відрізнити від «еконократів» і «бюрократів», чиє мислення для розв'язання проблем відрізняється від мислення технократів.Njálsson, Gunnar K. A. (2005). "From Autonomous to Socially Conceived Technology: Toward a Causal, Intentional and Systematic Analysis of Interests and Elites in Public Technology Policy". Theoria: A Journal of Social and Political Theory. 52 (108): 56–81. doi:10.3167/th.2005.5210805. JSTOR 41802302.

Приклади У 2013 році брифінг Європейського Союзу щодо його законодавчої структури назвав Комісію «технократичною владою», що має «законодавчу монополію» на процес законотворчості ЄС."Parliament's legislative initiative" (PDF). Library of the European Parliament. 24 Oct 2013. Retrieved 24 May 2019. На брифінгу висловлюється припущення, що ця система, яка передає Європарламенту орган, що ветує та вносить зміни, «спочатку коренилася в недовірі до політичного процесу в повоєнній Європі». Ця система є незвичною, оскільки єдиним правом законодавчої ініціативи Комісії є повноваження, як правило, пов'язані з парламентами.

Колишній уряд Радянського Союзу називали технократією.Graham, Loren R. (1993). The Ghost of the Executed Engineer: Technology and the Fall of the Soviet Union. Cambridge, MA: Harvard University Press. pp. 73-74. ISBN 9780674354364. Радянські лідери, такі як Леонід Брежнєв, часто мали технічну освіту; у 1986 р. 89% членів Політбюро були інженерами.