Річард Кентіллон (Кантільйон) (; 1680-ті — травень 1734) — ірландський економіст, автор «Трактату про сутність і засади економічної системи» (Essai sur la Nature du Commerce en Général), книжки, яку британський економіст кінця XIX ст. Вільям Стенлі Джевонс вважав «початком політичної економії». Хоча небагато відомостей збереглось про життя Кентіллона, відомо, що ще молодим він досяг успіху в торгівлі та банківській справі.
Кентіллон досяг успіху значною мірою завдяки зв'язкам серед бізнесменів та політиків, які він отримав через свою родину та одного з перших роботодавців, Джеймса Бриджеса. Наприкінці 1710-х та на початку 1720-х, Кентіллон спекулював, а згодом допоміг Джону Ло організувати ажіотаж із акціями Компанії Міссісіпі, завдяки якому розбагатів. Однак, це багатство було отримано за рахунок людей, які, позичивши у Кентіллона гроші для придбання акцій, залишилися перед ним у боргу після краху компанії. Розорені боржники переслідували Кентіллона позовами до суду і, навіть, замахами на вбивство, аж до його смерті в 1734 році.
Трактат залишився єдиним відомим внеском Кентіллона в економічну науку. Він був написаний близько 1730 року та широко поширювався як рукопис, надрукований був 1755 року. Незважаючи на великий вплив на ранній розвиток фізіократів та класичної школи економіки, Трактат був майже забутий, аж поки наприкінці XIX століття на нього не звернув увагу Вільям Стенлі Джевонс, який визнав цю працю першим систематичним трактатом з економікиУэрта де Сото Х. Австрийская экономическая школа: Рынок и предпринимательское творчество. — Челябинск: Социум, 2007. — 202 с. — (Серия «Австрийская школа». Вып. 1). − ISBN 978-5-901901-69-4..
На погляди Кентіллона вплинув досвід роботи банкіром, особливо, спекулятивна бульбашка Компанії Міссісіпі Джона Ло. Також на нього сильно вплинули попередні економісти, особливо Вільям Петті.
Трактат вважають першим повним трактатом з економіки, в якому міститься великий внесок у розвиток науки. Серед них: методологія причинно-наслідкових зв'язків, монетарні теорії, ставлення до підприємця як до носія ризику, та розвиток просторової економіки. Трактат мав істотний вплив на ранній розвиток політичної економії, зокрема, на праці Девіда Юма, Адама Сміта, Анн Тюрґо, та Франсуа Кене.
Біографія
Мало відомо про подробиці з життя Річарда Кентіллона,Spengler , с. 283; пише: «Велика частина життя Річарда Кантільйона, автора Есеїв лишається невідомою.» () вважається, що він народився в 1680-ті в графстві Керрі, ІрландіяBrewer 1992, с. 2; Брюер називає дві можливі дати народження, але віддає перевагу оцінці Antoine Murphy, «Murphy thinks that Cantillon was probably born in the 1680s, at Ballyronan in County Kerry, Ireland; Walsh says that he was born in 1697 (which is hard to square with the fact that he was in a position of responsibility in 1711)». Spengler , с. 283; Спенглер посилається на Хоне та згадує про неточність дати народження Кантільйона, «He was born in Ireland, in , according to Hone, and some seven to seventeen years earlier according to others.». Його батько, Річард Кентіллон, був землевласником з БелліхейгуHiggs 1891, стор. 270; Хіґс посилається на т. з. Heraldic Illustrations, 1845, plate 51 Берка.. В середині першого десятиліття XVIII століття, Кентіллон переїздить до Франції, де отримує французьке громадянствоBrewer 1992, с. 2; Higgs 1891, сс. 271—272. 1711 року Кентіллон вже працював на британського Головного скарбника Джеймса Бриджеса в Іспанії, де він займався організацією виплат британським військовополоненим у Війні за іспанську спадщинуBrewer 1992, с. 2. Кентіллон лишився в Іспанії до 1714 року, і до повернення в Париж він заснував декілька підприємств та здобув політичні й бізнесові зв'язкиFinegold ; «Paymaster General James Brydges was a very wealthy man with much influence, which allowed Cantillon to make political and business connections before again leaving for France in 1714.». Потім Кентіллон здобув досвід роботи в банківському секторі, працюючи на двоюрідного брата, який був провідним кореспондентом Паризького відділення родинного банкуBrewer 1992, стор. 4; Finegold ; Rothbard 1995, стор. 345. Через два роки, завдяки, значною мірою, фінансовій підтримці Джеймса Бриджеса, Кентіллон викупив свого двоюрідного брата та отримав у власність банкBrewer 1992, стор. 4; Finegold . Завдяки фінансовим та політичним зв'язкам, які Кентіллон як через свою родинуRothbard 1995, стор. 345; Ротбард пише: «Moreover, Richard's mother's uncle, Sir Daniel Arthur, was a prominent banker in London and Paris …» так і через Джеймса Бриджеса, він виявився досить успішним банкіром, який займався грошовими переказами між Парижем та ЛондономBrewer 1992, стор. 4-5.
У цей час, Кентіллон починає співпрацювати з британським меркантилістом Джоном Ло в Міссісіпській компаніїRothbard 1995, стор. 345—346; Brewer 1992, стор. 5. На основі монетарної теорії, яку сформулював Вільям Поттер в трактаті «The Key of Wealth» () 1650 року, Джон Ло стверджував, що збільшення пропозиції грошей призведе до початку використання ще незадіяної землі та трудових резервів, що збільшить продуктивністьRothbard 1995, стор. 327—330; Finegold . 1716 року Французький уряд надав йому право заснувати Banque Générale та фактично монопольне право розбудови на Французьких землях у Північній Америці, Міссісіпску компанію. Натомість, Ло обіцяв Французькому урядові фінансувати борги за низьким відсоткомBrewer 1992, стор. 5-6; Finegold . Ло створив фінансову спекулятивну бульбашку на торгівлі акціями Міссісіпської компанії, використовуючи фактичну монополію Banque Générale випускати банкноти для фінансування його інвесторівBrewer 1992, стор. 6; Finegold ; Rothbard 1995, стор. 329, 345—346.
Річард Кентіллон заробив великі статки на спекуляції, він придбав акції компанії на початку, та продав їх згодом за роздутими цінамиBrewer 1992, стор. 6; Брюер пише: «He was introduced to Law at an early stage … Most important, he bought shares early and sold at a large profit, thinking that the scheme was unsound and was bound to fail.» Брюер також зазначає, що в той час Кантільйон діяв як особистий банкір Джона Ло.. Фінансовий успіх Кентіллона та посилення його впливу призвели до ускладнень у відносинах з Джоном Ло, і трохи згодом Ло загрожував ув'язнити Кентіллона, якщо він не покине Францію протягом 24 годинHiggs 1891, 276; відповідь Кантільйону, згідно з Хігсом, була: «His great credit during the Regency aroused the jealousy of John Law, who held blunt language with him: 'I can send you to the Bastille to-night if you don't give me your word to quit the kingdom in four and twenty hours!'». Кентіллон у відповідь заявив: «Я не йтиму геть; натомість, я принесу Вашій системі успіх.» Перед тим, 1718 року Ло, Кентіллон та багатий спекулянт Джозеф Гейдж створили компанію для фінансування подальших спекуляцій нерухомістю в Північній АмериціFinegold ; Rothbard 1995, стор. 346.
1719 року Кентіллон переїжджає з Парижа до Амстердама, повернувшись ненадовго на початку 1720 року. Кентіллон видавав позики в Парижі, а отримував сплату в Лондоні та АмстердаміBrewer 1992, стор. 7; Бюер вважає, що Кантільйон тримав свої статки в Лондоні, аби уникнути високих податків у Франції, якими обкладали тих, хто добре заробив на спекулятивній бульбашці. Hyse 1971, стор. 815; Хус пише, що прибутки переводились і в Лондон, і в Амстердам, «The English records indicate that Cantillon remitted his speculative profits from Paris to Amsterdam and London.». Після краху «Міссісіпської бульбашки», Кентіллон зміг зібрати борги разом з нарахованими високими відсоткамиRothbard 1995, стор. 346; Ротбард зазначає, що високі проценти за кредитами враховували добавку за інфляцію.. Більшість з його боржників сильно постраждали від краху бульбашки і звинувачували Кентіллона аж до його смерті, проти нього було подані численні судові позови та здійснювалось декілька замахів на життяBrewer 1992, стор. 7-8; Rothbard 1995, стор. 346—347.
16 лютого 1722 року Кентіллон одружився з Мері Махоні, донькою Графа Даніеля о-Махоні — багатого торговця та колишнього ірландського генерала. Після одруження, велику частину 1720-х подружжя провело у подорожах ЄвропоюHiggs 1891, стор. 282—283; Rothbard 1995, стор. 346—347. Кентіллон та Мері мали двох дітей, сина, який помер ще дитиною, та доньку та ім'я Генріетта, яка одружилась з Вільямом Говардом Графом Стеффорда 1743 рокуHiggs 1871, стор. 282, 288. Хоча Кентіллон часто повертався до Парижу з 1729 до 1733 року, його постійним місцем проживання був ЛондонHiggs 1891, стор. 286; Spengler , стор. 284. В травні 1734 року його помешкання в Лондоні згоріло вщент, поширена думка, що Кентіллон загинув у пожежіRothbard 1995, стор. 347; Hayek 1991, стор. 246; Higgs 1891, стор. 290. Хоча причини пожежі нез'ясовані, за найпоширенішим припущенням, вона виникла через підпалBrewer 1992, стор. 8. Один з біографів Кентіллона, Антуана Мерфі, висунула іншу теорію, що Кентіллон підлаштував власну смерть аби втекти від переслідування кредиторами, потім він з'явився в Суринам під ім'ям Шевальє де ЛовініBrewer 1992, стор. 8; Бюер повторює докази Мерфі, відповідно до яких, т. з. Шевальє де Ловіні володів багатьма документами, які мали відношення до Кантільйона..
Внесок до економіки
Хоча існують свідчення того, що Річард Кентіллон був автором багатьох рукописів, до наших часів зберіглись лише «Трактат про сутність і засади економічної системи» ().Brewer 1992, стор. 9 Написаний 1730 року,Cantillon 2010, стор. 13; У вступі до видання Есеїв 2010 року Інститутом імені Людвіга фон Мізеса, Марк Торнтон та Шантал Саусьє пишуть, «Based on the book itself and other evidence, we are now reasonably confident that Cantillon completed the manuscript in 1730.» Brewer, стор. 9 був виданий французькою в 1755 роціSpengler , стор. 61; Есеї були надруковані приблизно через 21 рік по смерті Кантільйона. та перекладений англійською Генрі Хігсом 1932 рокуHone 1994, стор. 96. Незважаючи на докази визначного впливу Трактату на ранній розвиток економічної науки, трактат Кентіллона залишався непоміченим протягом XIX століттяCantillon 2010, стор. 15. Наприкінці XIX століття трактат був заново «відкритий» Вільямом Стенлі Джевонсом, який вважав Трактат «колискою політичної економії»Jevons 1881, стор. 342; Джевонс пише: «Cantillon's essay is, more emphatically than any other single work, 'the cradle of political economy.'» Cantillon 2010, стор. 15; Редактори Марк Торнтон та Шантал Саусьє пишуть: „The influence of Cantillon's manuscript was largely unknown and the book had fallen so far into neglect that William Stanley Jevons was said to have «rediscovered» it in the late 19th century.“. Відтоді почала зростати увага до Трактату Кентіллона, завдяки, великою мірою, Генрі Хігсу, Йозефу Шумпетеру,Schumpeter 1981, стор. 208—216 Фрідріху ГаєкуHayek 1991, стор. 245—294 та Мюррею РотбардуRothbard 1995, стор. 345—362 з Австрійської школи економіки. Трактат вважають першим повним трактатом з економічної теорії,Jevons 1881, стор. 341—343; Джевонс пише: «The Essai is far more than a mere essay or even collection of disconnected essays like those of Hume. It is a systematic and connected treatise, going over in a concise manner nearly the whole field of economics, with the exception of taxation.» Rothbard 1995, стор. 345; Cantillon 2010, стор. 13; Brewer 1992, стор. 11 а Кентіллона називають «батьком економіки підприємств»Cantillon 2010, стор. 5.