Сергі́́й Оле́гович Павле́нко (* , Луцьк) — український журналіст, публіцист, історик-мазепознавець, краєзнавець, дослідник Гетьманщини та Чернігово-Сіверщини, шеф-редактор наукового журналу «Сіверянський літопис» (Чернігів).

Життєпис Сергій Павленко народився в сім'ї Олега Васильовича Павленка (1933—1989) — фахівця в галузі агрономії, що обіймав посади голови колгоспу та голови сільради, і Галини Степанівни Павленко (1931—2009; до шлюбу Танюк, рідна сестра Леся Танюка)Павленко С. «Як там мама?»: Спогади про дядька Леся та тітку Неллі. 23 січня, 2026. Режим доступу: https://www.academia.edu/164984215/_Як_там_мама_Спогади_про_дядька_Леся_та_тітку_Неллі — вчительки біології та німецької мови.

До 1958 року Сергій мешкав у Луцьку й Умані, з 1958 по 1973 рік — у селі Дягова Менського району Чернігівської області. З 1963 навчався в Дягівській середній школі, яку закінчив у 1973-му. Того ж року вступив на стаціонар філологічного факультету Київського державного університету імені Шевченка (спецкурс літературної критики, українське відділення). У 1978-му закінчив цей виш, здобувши спеціальність «філолог, викладач української мови та літератури». Того ж року опублікував свої перші нотатки як критика в журналі «Дніпро»https:// www.academia.edu/129242488/Село_зблизька, а  в наступне п’ятиріччя --  близько 10 рецензій на видані твори Г. Тютюнникаhttps:// www.academia.edu/129632640/Вічна_загадка_любові, С. Пушикаhttps:// www.academia.edu/129632573/КРАСА_ЛЮДЯНОСТІ_НАРОДНОГО_ТАЛАНТУ,  В. Шкляраhttps:// www.academia.edu/129632743/Творче_зростання, В. Булаха, Б. Тимошенка, Ю. Покальчука, М. Наєнка та інших авторів.

Також заочно навчався (1989—1991) в Київському інституті політології та соціального управління й одержав фах політолога, викладача соціально-політичних дисциплін у вищих та середніх навчальних закладах.

Упродовж 1978—1979 навчального року Сергій Павленко викладав українську мову та літературу в Горностайпільській середній школі на Київщині. У 1979—1980 був кореспондентом чорнобильської районної газети «Прапор перемоги». У 1981—1983 працював завідувачем відділу катеринопільської районної газети «Авангард», а з 1983 по 1987 рік — заступником редактора бобровицької районної газети «Жовтнева зоря»). У січні 1987-го як автор  розвідки-розслідування « З вогню воскреслі»https:// www.academia.edu/129668912/Усна_історія_9_Із_вогню_воскреслі (опитав близько 30 свідків спалення у 1942 р. с. Пісок) став учасником Всесоюзної наради молодих публіцистів у Мінську. У 1987—1991 роках очолював редакцію чернігівської обласної молодіжної газети «Комсомольський гарт». У 1991—2015 роках працював власним кореспондентом газети Верховної Ради «Голос України». Сергій Павленко доклав немало зусиль для становлення та повноцінного функціонування «Сіверянського літопису»Павленко С. ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ ТВОРЕННЯ ЖУРНАЛУ. До 30-річчя часопису (1995–2025 рр.). Сіверянський літопис. №1., 2025. С. 231–247. 1994 року він став головним редактором цього чернігівського журналу, а у 2010-му обійняв посаду шеф-редактора.Часопис з 1998 р. має науковий статус  як фаховий журнал з питань історії та філологіїЧасопис має два сайти :

Поточні номери: https://l-journal.com.ua/index.php/journal

Архів:  https:// «Сіверянського літопису»: www.siver-litopys-library.cn.ua.

1990 року він вступив до Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка і в 1991—2015 був членом правління обласної організації цього товариства. Член Національної спілки журналістів України з 1982 року. Член Національної спілки краєзнавців України з 2010 року.

З 1987 року Сергій Павленко постійно проживає в Чернігові. У 1978-му одружився з Оленою Ткаченко (* 1957), випускницею КДУ, за фахом перекладач із болгарської, у 1996—2014 працювала випусковим редактором «Сіверянського літопису». Син подружжя Василь Павленко (* 1981) — економіст, випускник Києво-Могилянської академії, був директором KPMG в Мінську.

Творча діяльність

Працюючи власним кореспондентом у «Голосі України», Сергій Павленко їздив по всій Чернігівщині. Спілкуючись з місцевими людьми й занотовуючи важливі й цікаві факти про села, хутори та їх жителів, він дедалі глибше зацікавлювався краєзнавством і виходив на фаховий рівень у цій галузі. Згодом зібраний матеріал став основою його книжки «Мікротопоніми Чернігово-Сіверщини», в якій подано етимологічні та почасти історичні дані про назви всіх 1528 населених пунктів краю, а також про назви 25 000 кутків, полів, випасів, урочищ, могил, курганів, долин, ярів, боліт, озер, річок і лісів. За книгу «Мікротопоніми Чернігово-Сіверщини» автор став лауреатом Чернігівської обласної літературної премії імені Леоніда Глібова.

У журналістській діяльності Сергій Павленко приділяв велике значення історії. Восени 1991-го він мав написати статтю про загибель Батурина під час російсько-шведської війни й, не вдовольнившись інформацією в наявній тоді історичній літературі, вдався до пошуків у книгозбірнях, сховищах і архівах Чернігова, Ніжина та Києва. Відтоді почалося становлення Сергія Павленка як науковця. За час роботи в «Голосі України» він опублікував близько 1500 статей, вагоме місце серед яких посідали публікації про Івана Мазепу й діячів Гетьманщини, про історію Батурина й України. Зокрема, у статті «Родовід гетьмана І. Мазепи» (2007) він узагальнив усі наявні джерела, відомості про цей родовід. Розвідки історика та публіциста надруковано в багатьох вітчизняних наукових збірниках та часописах, а також у виданнях Аргентини, Канади, Великої Британії та США.

Сергій Павленко написав книжки-дослідження «Загибель Батурина 2 листопада 1708 року» (1994, 2007), «Князь Михайло Чернігівський та його виклик Орді» (1996), «Міф про Мазепу» (1998), «Іван Мазепа» (2003), «Іван Мазепа як будівничий української культури» (2005), «Кохання гетьмана Мазепи» (2009). «Восстание мазепинцев: мифы и реалии» (2009), «Опозиція на Чернігівщині: 1944—1990 рр.» (1995), навчальний посібник для середньої школи «Україна крізь віки» (2000, у співавторстві) та інші. Підсумком багаторічних пошуків і досліджень стала монографія «Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники» (2004), яка вперше ґрунтовно ознайомила українського читача з цим оточенням. Поміщений у ній важливий фактаж допомагає зрозуміти причини поразки мазепинців під час повстання за визволення Гетьманщини з-під влади Москви. На Львівському книжковому форумі у вересні 2004 року монографія стала призером у науковій групі видань і була відзначена почесним дипломом. У книжці «Іван Мазепа як будівничий української культури» (2005) уперше подано ґрунтовне дослідження меценатської діяльності гетьмана, наведено джерела, які підтверджують його участь у фінансуванні будівництва 43 церковних приміщень тієї доби. По-новому висвітлені питання взаємодії Мазепи з представниками церковної ієрархії, його активного захисту українського книговидання. Павленко опублікував серію історичних нарисів про козацьких полковників, старшин доби Мазепи. Упорядкував два томи видання «Доба гетьмана Івана Мазепи в документах» (2007), «Військові кампанії доби гетьмана Івана Мазепи в документах» (2009). Зокрема, в цьому двотомнику Павленко помістив знайдений ним текст допиту старшини, яка здалася після Полтавської битви. У студії «Зображення гетьмана І. Мазепи (кінець XVII — початок XX століть)» (2010) він оприлюднив низку портретів гетьмана, багато з яких були досі невідомі.

Як мазепознавець, Сергій Павленко заперечує версії: про так званий зрадницький договір МазепиМіф одинадцятий: зрадницький договір // Павленко С. Міф про Мазепу. — Чернігів: Сіверянська думка, 1998, с. 179—192Павленко С. Угоди І. Мазепи зі С. Лещинським та Карлом XII: до питання творення історичних фальсифікацій // Гетьман Іван Мазепа: постать, оточення, епоха. Зб. наук. праць. — К., 2008, с. 170—184Союзнические переговоры, договора И. Мазепы 1708—1709 гг. и его планы о будущем статусе Украины // Павленко С. Восстание мазепинцев: мифы и реалии. — Чернигов: Русь, 2009, с. 85-113; про намір гетьмана видати Карла Дванадцятого Петрові ПершомуПавленко С. Загибель Батурина 2 листопада 1708 року. — Чернігів: редакційно-видавничий відділ обласного управління по пресі, 1994, с. 131—132Міф дванадцятий: листи авантюриста // Павленко С. Міф про Мазепу. — Чернігів: Сіверянська думка, 1998, с. 193Павленко С. Чи зраджував І. Мазепа Карла XII? // Пам'ять століть, 2005, № 1, с. 90-94Павленко С. Восстание мазепинцев: мифы и реалии. — Чернигов: Русь, 2009, с. 114—129Павленко С. Акція Петра І та його наближених щодо знеславлення гетьмана І. Мазепи в очах Карла XII // Український історик, 2010—2011, т. XLVII / XLVIII, с. 117—130; про хабар на гетьманство Мазепи у 1687-муМіф про хабар І. Мазепи // Сіверянський літопис, 1997, № 6, с. 103—124; про непорядність Івана Мазепи у стосунках з Мотрею Кочубеївною«Нікого на світі не любив так: Фатальне кохання Івана Мазепи» // Голос України, 21.05.1994, с. 12«Від любові через вінець — до монастиря» // Голос України, 16.05.1998, с. 11; про наявність антишведських партизанських загонів на території УкраїниПавленко С. «Народна війна» під час військової кампанії 1708—1709 рр. // Іван Мазепа та його доба: історія, культура, національна пам'ять: Матеріали міжнародної конференції «Іван Мазепа та його доба: історія, культура, національна пам'ять» (15–17 жовтня 2008, Київ — Полтава). — К., 2008, с. 62-71; про те, що рух мазепинців мав незначні силиПавленко С. О. Кількісний склад збройних формувань Гетьманщини у військовій кампанії 1708—1709 рр. // Полтавська битва 1709 року в історичній долі України, Росії, Швеції та інших держав. Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції. — Харків, Полтава: ФОП Толмачова Н. Ю., 2009, с. 191—198.

Він висунув версії про прагнення Івана Мазепи порвати з Москвою у 1690—1692 рокахПерша спроба Івана Мазепи порвати з Москвою // Сіверянський літопис, 1998, № 1, с. 3–31; про спробу позбавити Мазепу гетьманування в 1707 роціОрганізація імпічменту Мазепи 1707 року // Сіверянський літопис, 2002, № 6, с. 22–31; про вигаданість «народних повстань» у 1708-му.

Праці

Основні праці, книги-дослідження Загибель Батурина 2 листопада 1708 року. — Чернігів: Редакційно-видавничий відділ Чернігівського обласного управління по пресі, 1994. — 152 с. ISBN 5-7707-6133-4; друге видання: Київ: Українська Видавнича Спілка, 2007. — 266 с.; ISBN 966-7060-77-2; третє видання: Київ: "КМ Академія;2009. — 266 с. 978-966-518-409-6 Опозиція на Чернігівщині: 1944—1990 рр.  — Чернігів: Редакційно-видавничий відділ Чернігівського обласного управління по пресі, 1995. — 68 с. ISBN 5-7707-7382-0 Князь Михайло Чернігівський та його виклик Орді. — Чернігів: Десна, 1996. — 79 с. ISBN 966-502-010-2 Міф про Мазепу. — Чернігів: Сіверянська думка, 1998. — 248 с. ISBN 966-502-044-7 Іван Мазепа. — Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 2003. — 416 с. ISBN 966-7217-84-1 (Переклад російською «Иван Мазепа» Олени Шумей (2008) Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники. — Київ: Видавничий дім «КМ Академія», 2004. — 602 с. ISBN 966-518-259-5; 2009 SBN 978-966-518-524-6 (Нагорода 2004 р. Форуму видавців у Львові. Найкраща книжка в номінації «Наукова література»); Іван Мазепа як будівничий української культури. — Київ: «КМ Академія», 2005. — 304 с.- ISBN 966-518-331-1 «Тиранське поводження росіян». Різня в Батурині 2 листопада 1708 р.– К.: ПП Н. Брехуненко, 2008. — 64 с. ISBN 978-966-02-4548-8 Кохання гетьмана Мазепи. — Чернігів: ПП "Видавництво «Русь», 2008, 112 с. ISBN 978-966-214-609-7 Восстание мазепинцев: мифы и реалии: историко-документальные очерки. — Чернигов: ПП "Видавництво «Русь», 2009. — 142 с. — ISBN 978-966-214-616-5 Зображення гетьмана І. Мазепи (кінець XVII — початок XX століть). — Чернігів: Лозовий В. М., 2010. -– 143 с. — ISBN 978-966-2482-21-8 Зображення гетьмана І. Мазепи (кінець XVII — початок XX століть). — Чернігів: ПП «Видавництво „Русь“, 2010. — 144 с. ISBN 978-966-2146-14-1 Мікротопоніми Чернігово-Сіверщини. — Чернігів: Десна, 2013. — 600 с. — ISBN 978-966-502-543-6