Кримські татари в Румунії (, ), Добруджанські татари () — етнічна група кримських татар (киримли), яка історично сформувалася та проживає в регіоні Добруджа (територія сучасної Румунії та Болгарії). Також є однією з національних меншин в Румунії та Болгарії. Тюркські племена на території сучасної Румунії з'явилися з часу вторгнення гунів і булгар. У Х столітті сюди прийшли половці. Різні тюркські народності оселилися тут після навали Золотої Орди з Добруджі. У XIV–XV століттях Османська імперія дозволила ногайцям з Буджака колонізувати Добруджу. Між 1593 і 1595 роками татари з Буджака також оселилися в Добруджі.

Рання історія Після анексії Кримського ханства Російською імперією у 1783 році почалася перша велика хвиля еміграції. Кримські татари та ногайці шукали порятунку в межах Османської імперії, зокрема в провінції Добруджа. Переселенці переважно осідали в районах, прилеглих до Меджидії, Бабадага, Констанци, Тульчі, Сілістри та Варни. Також вони засновували окремі поселення, назви яких були безпосередньо пов'язані з їхньою Батьківщиною, зокрема: Ширін, Яйла, Акмечіт, Ялта, Кефе та Бейбуджак.

У період з 1783 по 1853 роки десятки тисяч кримських татар і ногайців емігрували до Русенської області, яка згодом стала відома як «Маленька Татарія». Після захоплення Російською імперією Буджака у 1812 році ногайці з цього регіону також переселилися до Добруджі.

Татари, які оселилися в Добруджі до масової еміграції 1860 року, були відомі як кабаїли (Kabail). Саме з них було сформовано кабаїльський татарський загін у складі армії Нізам-і-Джедід («Новий порядок») султана Селіма III. Вони відіграли ключову роль у протистоянні Махмуда II з Мехметом Алі-пашою, а також у придушенні повстань у Боснії та Герцеговині, Курдистані та арабських провінціях. Під час Кримської війни кабаїли воювали на боці Османської імперії, захищаючи свою нову Батьківщину.

Кримські татари разом з албанцями служили жандармами, які користувалися особливою довірою османської влади та мали спеціальні податкові пільги. Османи надали кримським татарам певну автономію: громада управлялася власним каймакамом та ханськими мірзами. Династія Гераїв (1427—1878), представники якої оселилися в Добруджі, мала шану та високий авторитет. Один із відомих представників громади, добруджанський татарин Кара Хусейн, відіграв вирішальну роль у ліквідації яничарського корпусу за наказом султана Махмуда II у 1826 році.

У період 1877—1878 років від 80 до 100 тисяч кримських татар емігрували з Добруджі до Анатолії. Цей процес, хоч і в менших масштабах, тривав аж до початку Першої світової війни. Головною причиною міграції стала низка законів, ухвалених у 1880—1885 роках, що призвели до конфіскації земель у кримськотатарського та турецького населення на користь румунських переселенців. Додатковим фактором, що значно погіршив становище громади, став масштабний голод у Добруджі у 1899 році

Події після Другої світової війни

Після того як у 1940 році Південна Добруджа була приєднана до Болгарії, чисельність татар у Румунії значно скоротилася. У 1977 році в країні налічувалося 23 тисячі татар, проте вже у 90-х роках XX століття їхня кількість зросла приблизно до 40 тисяч. На початку XXI століття керівництво Демократичного союзу мусульман-татар і турків Румунії стверджувало, що в країні мешкає близько 50 тисяч татар, вважаючи дані офіційних переписів заниженими. Поряд із цим спостерігається тенденція, коли дедалі більше кримських татар ідентифікують себе як турки. Аналогічні процеси відбуваються і в Болгарії.

У період 1947—1957 років у Румунії діяли татарські школи, а в 1955 році для громади було розроблено спеціальний алфавіт. У 1990 році заснували Демократичний союз мусульман-татар і турків Румунії. Його метою є захист прав турецько-татарської меншини щодо збереження та розвитку національної ідентичності в етнічній, культурній, політичній та мовній сферах, згідно з Конституцією Румунії та міжнародним правом. Сучасна Румунія демонструє повагу до прав кримськотатарської спільноти.

Генетика Генетика добруджанських татар тісно пов'язана з кримськими татарами, оскільки вони є частиною кримськотатарської діаспори. Однак, через їхнє специфічне походження, у їхньому генофонді є виражені особливості.

Як і кримські татари, добруджанські татари мають тюркське коріння, яке проявляється у наявності Y-гаплогруп, характерних для степових народів.

Значна частина добруджанських татар походить від ногайців, які також мігрували з Кримського ханства. Це підтверджується тим, що їхня мова та культурні особливості є близькими до ногайської гілки тюркських мов.

Генетично добруджанські татари є найближчими до степових підгруп кримських татар, які також мають значний ногайський компонент. Це відрізняє їх від інших субетносів кримських татар, таких як ялибойлу (прибережні татари) та тати (гірські татари), які мають більшу генетичну різноманітність та вплив інших народів (греків, готів, італійців).

Мова Мова добруджанських татар — це самобутній діалект кримськотатарської мови. За лінгвістичною класифікацією входить до кипчацько-ногайської групи тюркських мов.

Сьогодення Кримські татари Румунії мають кілька офіційних дат для вшанування своєї ідентичності. 13 грудня відзначається День кримських татар — свято, яке з 2006 року закріплене в країні на державному рівні. Крім того, з 2010 року в Румунії офіційно встановлено 5 травня як День татарської мови.

На освітньому рівні румунська держава забезпечує права меншини на навчання рідною мовою. Кримськотатарські діти мають можливість вивчати її у загальноосвітніх школах як окрему дисципліну..

Літературна і громадська діяльність Початок розвитку кримськотатарської літератури та преси в Добруджі пов'язаний з появою тут періодичного друку наприкінці ХІХ ст. Значною мірою на поширення цієї літератури вплинув Ісмаїл Гаспринський.

На початку ХХ ст. активну громадську діяльність у Добруджі проводив поет і журналіст Мемет Ніязі.

Визначною подією для кримських татар Румунії був початок видання журналу «Emel» («Прагнення») 1 січня 1930 року. Головний редактор і один із засновників журналу — Мустеджиб Улькюсал. Метою журналу було об'єднання всіх тюркських народів і сприяння відродженню тюрків Добруджі.

23 квітня 1933 року під керівництвом Мустеджиба Улькюсала співробітники журналу «Emel» провели у Костенджі великі збори, під час яких Джафер Сейдамет прочитав історичну доповідь під назвою "Ісмаїл Гаспринський і «Терджиман». Також з ініціативи журналу «Emel» у Добруджі відбувалися Дні кримського національного мистецтва.

У 1930-х рр. у Добруджі активно розвивалася драматургія, зокрема у 1933 році Неджіп Фазил опублікував у журналі «Emel» п'є­си «Cavşılık» («Молодість»), «Caş fidanlar» («Молоді пагони»), «Qı­rım» («Крим»).

Зв'язки з Україною 8 жовтня 2024 року представник кримськотатарської діаспори в Румунії Неджат Салі у складі кримськотатарської делегації Туреччини та Румунії відвідав Київ, щоб взяти участь у заходах на підтримку України. Протягом зустрічей він згадав про жахи геноциду кримськотатарського народу і шовіністичну російську політику, а також наголосив на підтримці України.

Видатні особистості Ісмаїл Зіядін (1912—1996) — кримськотатарський поет. Кадріє Нурмамбет(1933—2023) — кримськотатарська виконавиця народних пісень і фольклористка. Казім Абдулакім (?–1917)— кримськотатарський герой Румунської армії Мелек Амет (1960—2008) — румунська фотомодель кримськотатарського походження. Мемет Ніязі (1878—1931) — кримськотатарський поет та громадський діяч. Мюстеджиб Улькюсал (1899—1996) — кримськотатарський громадський діяч, засновник та видавець журналу «Емель». Неджип Хаблемітоглу (1954—2002) — видатний турецький вчений та історик. Його родина походила з кримських татар Добруджі, які емігрували до Туреччини. Неджат Салі (1954 р.н.) — румунський політик, лідер Демократичного союзу мусульман-татар і турків Румунії. (1893—1978) — кримськотатарський духовний лідер, муфтій. (1909—1959) —кримськотатарський духовний лідер, імам. Септар Мехмет Якуб (1904—1991) — кримськотатарський юрист, філософ, верховний муфтій.

Галерея

Див. також Кримськотатарська діаспора Кримські татари в Болгарії

Примітки

Джерела Румунський татарський сайт (рум.)

Посилання

В Туреччині презентували книгу про вимушену міграцію кримських татар / Суспільне Крим Brian Glyn Williams. The Crimean Tatars