«Лексикон таємних знань» — книга прози українського письменника Тараса Прохаська, опублікована у видавництві Кальварія (Львів) у 2004 році.
Структура Книга має передмову, взяту з першої книжки Прохаська «Інші дні Анни» й написану Іздриком, а також ґрунтовну післямову Лідії Стефановської (с. 139—148).
До книги «Лексикон таємних знань» увійшли повісті й оповідання:
«Спалене літо» «Essai de deconstruction (Спроба деконструкції)» «Довкола озера» «Некрополь» «Від чуття при сутності» «Увібрати місто» «Лексикон таємних знань»
Передмова Юрія Іздрика
Іздрик описує стиль прози Прохаська та виділяє:
«Поєднання абсолютної свободи і непереборної приреченості, простоти і переускладненості, задоволення і відрази»; Щільність, концентрованість, насиченість текстів; Приреченість або детермінованість героїв, визначена найменшими дрібницями: «запах трав, шурхіт старих знимків, зміна тіней, малюнок тріщин, ритм загорання й згасання сиґаретного вогника, смак води чи шрифт газетного повідомлення <…> Герой потрібний лише для того, аби фіксувати стан довколишніх речей». Позаморальнасть: герої вкинуті в світ, де безліч можливостей вказує на безваріантність, де власна воля безсила, де волі немає; Досвід як об’єкт класифікації: не буває досвіду забагато, досвіду зайвого, хибного; Естетика минучості, тліну; містичність; Загострення погляду; Імпресіоністичність фонетики; Поєднання сповільненостві та несподіваності.
Іздрик рекомендує: «В читанні найвагомішим є темпоритм, читати варто повільно, якомога повільніше, найкраще – в тому темпі й тому ритмі, в якому вона була написана.» З ним погоджується Лідія Стефановська у Післямові: «Повільності треба вчитися».
Післямова Лідії Стефановської
Літературознавиця Лідія Стефановська характеризує збірку наступним чином:
«Понад усе домінує опис», сюжет є другорядною категорією; Описовість реалізується як дуже короткими, так і довгими реченнями, останні розбудовуються і перетворюються на потік свідомості; Висока точність спостереження притаманна самоті, всі герої Прохаська самотні; Герої Прохаська шукають досвіду через зосередження на кожній речі, події, намагаються визволитися з пам’яті, з автоматизму життя; Зосередження та увага як передумова творчості; «Відчуття присутності» є метою спостереження; Містика як спроба переступити предметний світ: «дійсність, в якій досі жили, не є остаточним, абсолютним кшталтом дійсності»; Представлений світ – проєкція внутрішніх обсесій чи сновидінь; Попри сенсуальність Прохасько виводить читача поза досвід, поза світ органів чуття; Прохасько створює враження стилістичної недбалості, щоб відтворити дикцію звичайної усної розповіді, або простоти, притаманної мовчазним роздумам; Прохасько намагається витворити прозу, позбавлену традиційних українських образів і топосів, шукає універсальніших засобів рефлексії; Майже у всіх оповіданнях розповідь ведеться від третьої особи, голос та дикція наратора не міняються, наратор всезнаючий, як у традиційній реалістичній прозі; «Автору йдеться не так про саму дійсність, як про те, якими способами людина її сприймає і відтворює або вербалізує», також: як людська свідомість перетворює дійсність, як пристосовує її до власних потреб?»''
Відзнаки Два оповідання: «Некрополь» та «Від чуття при сутності» були включені у список 30 найкращих оповідань незалежної України (2021).
Цитати з Лексикону таємних знань
Видання
Чотири з семи оповідань збірки були раніше опубліковані в збірці «Інші дні Анни».
Збірка «Лексикон таємних знань» видавалася 4 рази:
2004 видавництво Кальварія
2011, видавництво Фоліо
2023, видавництво Старого Лева
Посилання Інформація про видання на сайті видавництва «Кальварія» Ярослав Карпець: Буття мови у “Лексиконі таємних знань” Тараса Прохаська Львівська газета: Тарас Прохасько. Лексикон таємних знань Рецензія на книгу на сайті Сумно