Регалії російських монархів — матеріальні символічні ознаки верховної влади монархічних правителів Росії. Період існування та використання певних ознак-регалій почався із зародженням самої одноосібної влади, ще в часи Московії, а закінчився в 1917 р., із падінням монархії. Певні артефакти як регалії з'явились за часів існування окремих давньоруських князівств. Стала система регалій сформувалась за часів Великого князівства Московського, та її наступника — Російської імперії. Увесь цей час існували й використовувалися ті чи інші інсигнії. Вони змінювались із часом, одні з них слугували державними регаліями більший термін, інші — менший. Деякі, переставши бути суто монаршими клейнодами, перейшли у геральдичне застосування.
До нашого часу в музеях Московського Кремля й у постійній виставці Діамантового Фонду зберігаються численні історичні клейноди монархічної Росії. Вони репрезентують усі етапи розвитку монаршої влади на її теренах з XIII до початку XX століть. Ці скарби є зразками багатьох мистецьких стилів і ювелірних шкіл Росії та її східних і західних сусідів. Крім того що це зібрання — одне з найбільших за повнотою та кількістю окремих одиниць, яке репрезентує всі історичні етапи розвитку російської державності, слугує свідоцтвом тих чи інших іноземних впливів на процес розвитку її монархії взагалі, на смаки й уподобання окремих самодержців зокрема.
Інсигнії домонгольського часу У період розпаду Київської Русі не існувало якихось сталих князівських регалій, які б мали загальнодержавне значення. Про князівські речі тієї пори можна стверджувати, виходячи лише з археологічних знахідок. Через монголо-татарську навалу лише небагато їх залишилося до наших днів.
Барми Старої Рязані — один із найбільших шедеврів давньоруської ювелірної справи домонгольського часу. Ці два комплекси «барм» — дорогоцінних наплічних прикрас, знаків княжої влади — виготовили майстри Старої Рязані, столиці давньоруського Муромо-Рязанського князівства наприкінці XII — на початку XIII ст.
Утвердження сталих монархічних церемоніалів. Регалії суздальських Юрійовичів З XIII по XV ст. ознаками особистої княжої влади слугували або барми — дорогоцінні наплічні прикраси, або золоті ланцюги та прикрашені золотом і сріблом поясиОписание… С.109.. Такі прикраси, пов'язані з іменами своїх володарів, передавались у спадок і фігурували у численних заповітахОписание… С.7..
Церемонія коронації або вінчання на престол була відома на Русі за часів феодальної роздрібненості тільки в королівстві Русі — Галицько-волинському князівстві, але там така церемонія мала європейську, а не візантійсько-східну традицію. У Велике князівство Московське обряд коронації монарха був привнесений візантійською принцесою Софією Палеолог — другою дружиною Івана III, та її радниками. Вперше таку коронацію — покладання дорогоцінного вінця на престолонаступника, здійснив сам Іван III в 1498 рДревности… 2-е отделение. С.3.. Він одягнув так звану «золоту шапку Мономаха» своєму старшому онуку від першого шлюбу — малолітньому Дмитру Івановичу (останній згодом потрапив до в'язниці через інтриги Софії, яка намагалась таким чином зберегти трон за своїми власними дітьми). В 1547 р. вперше замахнувся на царський, а не великокнязівський престол 17-річний Іван IV Васильович. З часів Івана IV вінчання на трон государів «Всієї Роусії» проходило в Успенському соборі Кремля. Церемонія була складена за візантійським зразком. Не канонічний Митрополит Московський (пізніше — Патріарх) покладав на монарха «хрест Животворний» та увінчував його шапкою Мономаха-Узбека — за однією з легенд, нібито дарунком візантійських василевсів князю Володимиру МономахуОписание… С.24.. До речі, за часів Івана IV і поширилась ця легенда — «Сказання про князів Володимирських», згідно з якою Костянтин IX Мономах в знак поваги надіслав на Русь дорогоцінні регалії — вінець та хрест золотий, що згодом зробило з князів цієї гілки Рюрикова дому наступників Візантії. В XVII — XVIII ст. «Мономахів дар» збільшився у розмірах, бо до нього зарахували багато речей, що мали зовсім стороннє походження. Це вже згодом було доведено, що і вінець і інші «Мономахові» речі не мають до видатного Великого князя Володимира Мономаха жодного відношення. В XVI ст. з'являється і порфіра або «платно» — золототкане царське вбрання.
Виготовленням та зберіганням регалій з XVI ст. займалась «Велика Казна», відоміша під назвою Збройової палати. З початку XVII ст. діяла також спеціальна настанова по ювелірним справам — Срібний Приказ. Останній в 1703 р. увійшов до складу музеєфікованої в тому ж році Збройової Палати. До пожежі 1737 р. колишня «Велика казна» зберігалась в двоповерховому приміщенні — прибудові кремлівського Благовіщенського собору. Потім — в приміщенні патріарших палат. Сучасна будівля музею збудована К.Тоном в 1844—1851 ст. Скарби залишали Москву тільки два рази — в 1812 р. (коли були евакуйовані в Нижній Новгород та у Спасо-Прилуцький монастир Вологди) та в 1941 р. (тоді їх відправляли до Уралу).
Шапка Мономаха: Це найдавніша з корон, що належали володарям Москви, а потім Росії. Вона була невід'ємним атрибутом великокнязівської і царської влади, своєрідним символом Росії допетрівського часу. Цією короною вінчались усі московські монархи з 1498 по 1682 рр. (коли вона була востаннє покладена на Івана V — старшого брата Петра I Великого). Ця корона згадується у князівських заповітах ще з часів Івана I Калити, проте вона була приватною власністю князів, дорогоцінною прикрасою. «Шапка» виготовлена на Сході, але скоріш за все не у ВізантіїОригінальна корона-діадема Костянтина Мономаха дійсно існує — вона була надіслана ним одному з королів Угорщини: Звісно що вона зовсім не схожа на вінець часів Калити., а в якійсь мусульманській крайні із сталою ювелірною справою (ймовірно, Бухара, Хорезм або мамелюцький Єгипет). Корона металева, двох'ярусна. Нижня її частина, що складається з восьми з'єднаних золотих пластин, прикрашених рослинними візерунками із сканню та зерню, зроблена наприкінці XIII — на початку XIV ст. Верхній ярус із хрестом та дорогоцінне каміння додані швидше за все в 1498 р., коли «шапка» перетворилась на головну великокнязівську регалію. З кінця XVI ст. знизу до «шапки» приєднується соболине хутро. Золотий вінець важить всього 698 грамів (без хутра). З XVIII століття «Шапка Мономаха» слугувала геральдичною короною «Царства Великої, Малої та Білої Русі». В сучасній Росії «шапка» прикрашає герби таких давніх міст як Рязаньhttp://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/2/23/Coat_of_Arms_of_Ryazan_large.png, Смоленськhttp://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/1/15/Coat_of_Arms_of_Smolensk_(Smolensk_oblast)_(2001).png, Ярославльhttp://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/f/f6/Coat_of_Arms_of_Yaroslavl_(1995).png.
Наперсний хрест Мономахів: Цей наперсний хрест, найдавніший серед подібних регалій, з кінця XVII ст. пов'язували із «Мономаховим даром». Регалія має форму прямокутного срібного релікварія, в середню частину якого вставлений хрест-реліквія, частина Гробу Господнього. Сучасний вигляд регалія отримала в 1605 р., за часів Бориса Годунова (кошти на оздоблення релікварія надав князь І. А. ХворостінінМосковская оружейная палата… С.67.).
Шапка Казанська: Шапка Казанська належала Ядегару-Мухаммеду, останньому володарю татарського Казанського ханства. Це друга за давністю московська корона. Виготовлена «шапка» в 1553 р.Московская оружейная палата… С.40. Московськими або татарськими ювелірами для полоненого хана, спеціально з нагоди його хрещення в православну віру під ім'ям Семена.
Кістяний трон: Кістяний трон, що належав царю Івану IV Васильовичу, є найдавнішим серед усіх тронних місць московських самодержців. Виготовлений він ймовірно в середині XVI століття у Західній Європі, можливо в Англії. Трон має дерев'яну основу, обкладену пластинами із слонової кістки. Лицеві пластини трону мають численні ренесансні рельєфні зображення — двоголові орли, різні звірі, птахи, купідони, сцени із давньогрецької міфології (міфи про Орфея) та із Старого Заповіту. Трон неодноразово реставрувався в XVII ст., проте зберіг основну кількість оригінальних сюжетів. В 1856 р., до коронації імператора Олександра II, спинка трону була прикрашена срібними двоголовими орламиДревности… 2-е отделение. С.116..
Регалії Бориса Годунова Золотий трон: «Місце царське золоте» було виготовлене наприкінці XVI століття перськими майстрами за найкращими зразками східного мистецтва. Згідно з архівом Збройової Палати, трон був надісланий шахом Аббасом I царю Борису в 1604 рДревности… 2-е отделение. С.107..
Скіпетр і держава взагалі як символи влади вперше з'явились за часів царя Бориса. Цей комплект виготовлений в Західній Європі у найкращих традиціях тогочасного ренесансного ювелірного мистецтва. Емальовані медальйони такої якості не виготовлялись московськими майстрами тих часів. За пізньою легендою XVII — XVIII ст., ці регалії були даровані ще в XI ст. Володимиру Мономаху разом із вінцем та іншими реліквіями. Проте насправді вони були надіслані царю Борису в 1604 р. Великим Посольством Рудольфа II, імператора Священної Римської імперії. В 1613 р. ці скіпетр і держава були використані при коронації Михайла Федоровича, першого царя з династії Романових, і згодом увійшли в його «Великий Наряд» (дорогоцінне парадне царське вбрання). «Великий» або «Перший», Наряд складався окрім державних регалій також із значної кількості церемоніальних речей та парадного озброєння. Скіпетр: Золотий скіпетр «Великого Наряду» або «Мономахів» — з емальованими деталями, має орлів у своєму вершку. Цікавий виріб ренесансного мистецтва, він прикрашений 1 великим смарагдом, 20 діамантами та кількома іншими коштовними камінцямиДревности… 2-е отделение. С.51.. Держава: Велика золота «Мономахова» держава у верхній півкулі має емальовані зображення західноєвропейського типу — старозаповітні сцени з життя царя Давіда: «Помазання Давіда на царство пророком Самуїлом», «Перемога Давида над Голіафом», «Повернення з перемогою», «Гоніння від царя Савла». Емальовані медальйони рельєфні, вони прикрашені дорогоцінним камням. Загалом ця держава має в своєму оздобленні 58 діамантів, 89 рубінів і турмалінів, 23 сапфіри, 51 смарагд та 37 великих перлинДревности… 2-е отделение. С.32..
Регалії Михайла Федоровича Романова
Під час подій «Смутного» часу в 1610 — 1612 рр. царська скарбниця зазнала величезних втрат. Поляки забрали з Великої Казни майже всю її збройову частинуНаприклад, згідно з архівами «Великої Казни», окрім грошей та інших цінностей полякам були віддані дві корони та два жезла-єдинороги (тобто із зубу нарвала), а також золоте седло Самозванця — Московская оружейная палата… С.277—288.. Проте найбільш дорогоцінні речі весь цей час знаходились під пильним боярським наглядом в окупованому Кремлі. Слід зазначити, що королевич Владислав, обраний царем діячами Семибоярщини, з повагою ставився до московських церемоніалів і регалій, тому скарбниця зберегла основні реліквії попередніх царювань. Новий цар Михайло Федорович за довгі роки своєї влади значно поповнив це унікальне зібрання. Золотий сканний ланцюг: Наприкінці XVII ст. в скарбниці нараховувалось більш ніж 40 золотих ланцюгів і ланцюжків XVI — XVII ст. — невід'ємних складових парадного царського одягу. Серед тих, що збереглись до нашого часу, найвідомішим є ланцюг «Великого Наряду». Він був презентований царю Михайлу Федоровичу в 1631 р. голландським штатгальтером Фредеріком-Генріхом ОранськимДревности… 2-е отделение. С.84.. Виготовлений у Західній Європі в 1620-ті рр., він був перероблений майстрами Збройової Палати і став частиною «Великого Наряду». Після переробки 1640-х рр. ланцюг складається із 79 сканних прямокутних тригранних ланокОписание… С.164..