Таращук Петро Всеволодович (, Вінниця) — український перекладач, публіцист, редактор, колумніст, член Національної спілки письменників України, лауреат Літературної премії імені Григорія Сковороди, Премії імені Максима Рильського та Літературної премії імені Григорія Кочура.
Біографія Після закінчення середньої школи в місті Василькові (Київської області), навчався у Київському медичному училищі № 2 та Київському інституті фізкультури — з обох навчальних закладів пішов за власним бажанням.
З 1977 по 1979 рік служив в армії, виконуючи службу електрика на ядерних ракетоносцяхРакетоносець — бойовий надводний корабель, підводний човен або літак, що мають на своєму борту ракети з необхідним для їхнього запуску обладнанням. (Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 445.), почав інтенсивно вивчати іноземні мови.
Після армії Таращук навчався в Київському педагогічному інституті, звідки його 1982 року відрахували за читання виданого в Парижі «Архіпелагу ГУЛАГ» Солженіцина.
Спалив свій комсомольський квиток.
1989 року закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «українська філологія».
Після університету працював спершу науковим співробітником Державного музею Тараса Шевченка в Києві, потім редактором видавництва «Дніпро».
Від 1993 року на творчій роботі.
Член Національної спілки письменників України з 1998 року.
Перекладацька творчість «Що легше — написати достойний текст чи гідно перекласти його? Хтозна… Іноді здається, що світові письменники ледве встигають писати для Петра Таращука: на його „бойовому рахунку“ понад 90 перекладів, і за жоден йому поки що не довелося червоніти». (відома письменниця Люко Дашвар про перекладацьку діяльність Петра Таращука)Атанайя-Та. Перекладач Петро Таращук: «Не можу стверджувати, ніби я жрець у храмі набоковіани…» //Друг читача.- 2010.- № 1.- С. 6.
Петро Таращук переклав на українську мову твори таких відомих зарубіжних письменників, публіцистів, учених як Е. Сміт, А. Тойнбі, Й. Шумпетер, Р. Стівенсон, Б. Рассел, З. Фройд, Е. Шухардт, А. Камю, П. Лейленд, С. Цвайґ, Л.-Ф. Селін, Ф. Ніцше, Ф. Кафка, Е. Йонеско, С. Лем, Б. Віан та інші.
Інтерпретував українською низку наукових праць: «Історія західної філософії» Б. Рассела, «Національна ідентичність» Е. Сміта, «Вступ до психоаналізу» З. Фройда, «Сексуальна політика» К. Мілет, твори А. Тойнбі, Й. Шумпетера, П. Лейленда.
П'єсу «Калігула» А. Камю в перекладі Петра Таращука ставили на сцені декілька театрів України (у театрі імені Івана Франка в Києві - з 2022 року, вже другий сезон поспіль), п'єсу «Носороги» Е. Йонеско в перекладі Таращука ставлять в театрі імені Івана Франка з вересня 2014 року.
Найбільше Таращук перекладає з французької мови (Селін, Л. Ф. «Подорож на край ночі» (Київ: Юніверс, 2000) та ін.), а також німецької (Франц Кафка «Процес» (видавництво «Універс», 1998), Стефан Цвайґ «Марія Антуанетта» (Київ: Дніпро, 1991) та «Жозеф Фуше» (Київ: Основи, 2000), З. Фройд «Вступ до психоаналізу» та ін.) і англійської (Дейвіс Норман «Європа: Історія» (Київ: Основи, 2000) та ін.).
Критики відзначають, що Петро Таращук блискуче й до нюансів розуміє оригінал, користується найновішими принципами перекладацької теорії та практики. Говорять про його системність у виборі праць для перекладання, перекладацьку культуру, високі вимоги до підбору потрібного слова. В перекладах йому вдається зберегти стилістичну особливість оригіналу — переклад читається невимушено, мова звучить по-сучасному..
Кількість перекладених Таращуком творів зарубіжних письменників вже давно більша за 100.
У 2010 році Петро Таращук одержав премію ім. Григорія Сковороди — відзнаку Посольства Франції в Україні за найкращий переклад із французької мови українською творів Самюеля Беккета «Малон умирає. Несказанний» (Юніверс, 2009) і Антуана де Сент-Екзюпері «Цитадель» (Видавництво Жупанського, 2010), в 2012 став лауреатом премії ім. Максима Рильського за переклад із французької книжок Антуана де Сент-Екзюпері «Записники» і «Цитадель» (Київ: Видавництво Жупанського,2009-2010 рр.), а 2023 року Петро Таращук отримав премію ім. Григорія Кочура за найкращий поетичний переклад: переклад українською мовою твору Кретьєна де Труа «Ланселот, або Лицар Воза» (видавництво «Навчальна книга — Богдан», Тернопіль, 2021 рік).
Улітку 2016 року перебував у німецькому центрі для перекладачів «Європейський колегіум перекладачів» (нім. Europäisches Übersetzer-Kollegium, EÜK) у Штралені, де переклав збірку новел Стефана Цвайґа «Зоряні миті людства».Übersetzungsprojekte im EÜK im Sommer 2016 — The Europäisches Übersetzer-Kollegium
Узимку 2017 Таращук був одним з 11 переможців конкурсу на здобуття резидентського гранту «Написи. Перекладач у русі» (нім. «Schriftzüge. Übersetzer in Bewegung») у розмірі 2000 CHF від Інституту Ґете в Москві.Schriftzüge-Aufenthaltsstipendien 2017 — Übersetzerhaus Looren Відповідно до умов цього гранту з 27 листопада по 22 грудня 2017 року Таращук працював над українським перекладом роману німецького письменника Альфреда Дебліна «Гори, океани та велетні» в Будинку перекладачів Лорен у швейцарському селі Вернетхаузен поблизу від Цюриха.
Бібліографія перекладівУ випадку, коли переклад твору іноземного письменника публікували в Україні кілька видавництв, ім'я та прізвище письменника подано згідно з прийнятими в даному видавництві нормами правопису.
З англійської мови Сміт Е. Національна ідентичність. — К.: Основи, 1994 Тойнбі А. Дослідження історії. — Т. 2. — К.: Основи, 1995. (65 % твору) Шумпетер Й. Капіталізм, соціалізм і демократія.— К.: Основи, 1995. (29 % твору). Стівенсон Р. Л. Діамант Раджі // Стівенсон Р. Л. Острів скарбів. Нові арабські ночі. — К.: Українознавство, 1995 Рассел Б. Історія західної філософії.— К.: Основи, 1995. (50 % твору) Лейленд П. Кримінальне право. — К.: Основи, 1996 Мілет К. Сексуальна політика. — К.: Основи, 1998. (67 % твору) П'юзо М. Останній дон // «Всесвіт». — 1997. — № 11-12; 1998. — № 1—4. (50 % твору). Шеклі Р. Прохач у космосі. — Дипломатичний імунітет // «Всесвіт». — 1998. — № 7 Дейвіс Н. Європа: Історія. — К.: Основи, 2000. (90 % твору) Сміт Е. «Національна ідентичність» // Націоналізм (антологія). — К.: Смолоскип, 2000. (Фрагмент твору) Дейвіс Н. Європа: Історія. — 2 вид. — К.: Основи, 2001 Зонтаґ С. Про фотографію. — К.: Основи, 2002. (Окремі розділи) Дайсон Е. Життя за доби інтернету. — К.: Альтернативи, 2002 Лібералізм (антологія; почасти). — К.: Смолоскип, 2002. (Уривки творів багатьох авторів). Пріцак О. Походження Русі. ― Т. II ― К.: Обереги, 2003. (Почасти). Долімор Дж. Сексуальне дисидентство ― К.: Основи, 2004. (70 % твору) Шкандрій М. В обіймах імперії. ― К.: Факт, 2004.(перевидання: К.: Комубук, 2023) Оксфордський короткий політичний словник ― К.: Основи, 2005. (Почасти) Демократія (антологія). ― К.: Смолоскип, 2005. (Уривки творів багатьох авторів). Берн Р. Л. Становлення американця. Біографія винахідника Володимира Джуса. ― К.: Рада, 2005 Б'юкенен А. Моральність політичного відокремлення від Форта-Самтера до Литви і Квебеку. ― К.: Смолоскип, 2006. Дейвіс Н. Європа: Історія. ― 3 вид. ― К.: Основи, 2006. Філософія права, ред. Дж. Файнберг, Дж. Коулмен. ― К.: Основи, 2007. Грейсинг Д. Я б хотів, щоб світ купував кока-колу (життя Роберто Гойсуєти). ― К.: Основи, 2007. Дейвіс Н. Боже ігрище: Історія Польщі. ― К.: Основи, 2008. Клінтон Г. Р. Жива історія. ― К.: Основи, 2008. Консерватизм (антологія; почасти). ― К.: Простір ― Смолоскип, 2008. (Уривки творів багатьох авторів). Едвард Лукас. Нова холодна війна. ― К.: Темпора, 2009. Костік Конор. Епік. ― К.: Махаон, 2009. Ентоні Д. Сміт. Культурні основи націй. Ієрархія, заповіт і республіка.― К.: Темпора, 2010. Набоков В. Оригінал Лаури. ― Х.: Фоліо, 2009. Б'юкенен Ален. Моральність відокремлення // Націоналізм (Антологія).― К.: Простір ― Смолоскип, 2010. Сміт Е. «Національна ідентичність» (фрагмент твору) // Націоналізм (антологія). ― К.: Простір ― Смолоскип, 2010. Фріц Олгоф (ред). Вино і філософія. Симпозіум думки і келиха.― К.: Темпора, 2010. Гейлз Стівен Д. (ред.). Пиво і філософія. Невивчене пиво не варто пити. ― К.: Темпора, 2010 Фенбі Джонатан. Альянс. Розповідь про те, як Рузвельт, Сталін і Черчілль виграли одну війну і почали іншу. ― К.: Темпора, 2010. Фріц Олгоф (ред.). Їжа і філософія. ― К.: Темпора, 2010. Блер Тоні. Шлях. — К.: Темпора, 2011. Коваль Ірена. Балерина без пуантів. ― Дуліби, 2011. Конрад Джозеф. Молодість // Конрад Джозеф. Зроби або помри. ― К.: Темпора, 2011 Ґібернау Монтсеррат. Ідентичність націй. ― К.: Темпора, 2012. Кутзее Дж. М. Дитинство. Юність. Літня пора. ― Х.: Фоліо, 2012. Маклафлін Донал. Або Джоконда (оповідання) // «Київ». ― 2012. ― № 3―4. Маклафлін Донал. Алергічна реакція на національні гімни // «Київ». ― 2012. ― № 9. Райнерт Ерік С. Як багаті країни забагатіли… і чому бідні країни лишаються бідними. ― К.: Темпора, 2014. Коваль Ірена. Незаземлені. ― К.: Анетта Антоненко, 2016. Голслах Йонатан. Сила раю. Як Європа може бути попереду в азійському сторіччі. ― К.: Темпора, 2016. Стіґліц Джозеф. Ціна нерівності. Як теперішнє поділене суспільство загрожує нашому майбутньому. ― К.: Темпора, 2017. Черчілль Вінстон. Спогади про Другу світову війну: У 2-х т. ― К.: Жупанського, 2018. Конрад Джозеф. Таємний агент. ― К.: Темпора, 2018. Конрад Джозеф. Очима Заходу. Самодержавство і війна. ― К.: Темпора, 2019. Конрад Джозеф. Молодість // Конрад Джозеф. Негр з «Нарциса». Оповісті неспокою. Молодість. ― К.: Темпора, 2019. Лорд Актон. Нариси з історії свободи, влади та демократії (почасти). ― К.: Простір, 2019. Маклорі Елен. Безладдя і смерть. ― Тернопіль: Навчальна книга ― Богдан, 2020. Шеклі Роберт. Варіанти. — К.: Комубук, 2020. Блох Роберт. Психо II. ― Тернопіль: Навчальна книга ― Богдан, 2022. Блох Роберт. Будинок психопата. ― Тернопіль: Навчальна книга ― Богдан, 2022. Джемісін Н. К. Місто, яким ми стали. ― Тернопіль: Навчальна книга ― Богдан, 2022.
З іспанської мови Кортасар Хуліо. Читанка для Мануеля. ― Х.: Фоліо, 2009 Серкас Хав'єр. Воїни Саламіну. ― Х.: Фоліо, 2013. Арамбуру Фернандо. Батьківщина. ― Х.: Фоліо, 2020. Борхес Хорхе Луїс Розслідування // Борхес Х. Л. Творець. Х.: Фоліо, 2023. Кастільйо Хав’єр. Дівчинка снігів. Тернопіль: Навчальна книга ― Богдан, 2023.
З каталанської мови Кабре Жауме. «Моє каяття». ― Харків: Фоліо, 2017. [Jaume Cabré. Jo confesso. Barcelona: Proa, 2011] Кассань Мія (текст), Соуса Аґусті (ілюстрації). «Вулиці. Прогулянка по наймальовничіших вулицях світу». Львів: ВСЛ, 2021. [Mia Cassany (text), Agustí Sousa (il·lustració). Carrers. Un passeig pels carrers més espectaculars del món. Barcelona: Mosquito Books, 2018] Бускетс Бланка. «Крик». ― Тернопіль, Навчальна книга ― Богдан, 2021. [Blanca Busquets. El crit. Barcelona: Proa, 2019] Кабре Жауме. Голоси Памано. ― Харків: Фоліо, 2022. [Jaume Cabré. Les veus del Pamano. Barcelona: Proa, 2004] Кабре Жауме. Поглинуті вогнем. Харків: Фоліо, 2023. [Jaume Cabré. Consumits pel foc. Barcelona: Proa, 2021]
З німецької мови Кафка Ф. Голодомайстер // «Молодь України».— 1990.— 23 жовтня. Цвейг С. Марія Антуанетта // Цвейг С. Марія Антуанетта. Магеллан.— К.: Дніпро, 1991. Ніцше Ф. Жадання влади // «Людина і світ». — 1991.— № 7—12. Ніцше Ф. Жадання влади // Ніцше Ф. Так казав Заратустра. Жадання влади.— К.: Основи—Дніпро, 1993. Фройд З. Вступ до психоаналізу (фрагменти) // «Слово і час».— 1995.— № 5-6, 7-8. Шухардт Е., Копелєв Л. Голоси дітей Чорнобиля.— К.: Либідь, 1996. Фройд З. Вступ до психоаналізу.— К.: Основи, 1998. Кафка Ф. Голодомайстер // «Кур'єр Кривбасу».— 1998.— № 2. Кафка Ф. Перше горе.— Жіночка.— Співачка Жозефіна, або Мишачий народ // «Всесвіт».— 1998.— № 5-6. Кафка Ф. Процес (роман плюс чотири раніше вже опубліковані оповідання).— К.: Юніверс, 1998. Цвайґ С. Жозеф Фуше. — К.: Основи, 2000. Адорно Т. Теорія естетики. — К.: Основи, 2002. Ніцше Ф. Жадання влади // Ніцше Ф. Жадання влади. — К.: Основи, 2003. Кафка Ф. Процес // Кафка Ф. Вибране. — К.: Генеза, 2003.