Євстафій Євстафійович Удом гербу Вольф (Удом 2-й; , , 1760 — 10 березня 1836 Златопіль) — російський командир епохи наполеонівських воєн, генерал-лейтенант, двоюрідний брат Івана Федоровича Удома.

Біографія З балтійських німців, Ліфляндських дворян. Як було прийнято у дворян був записаний рядовим на службу в Натебурзький піхотний полк 2 липня 1771 року, а вже через два місяці 29 вересня стає сержантом. Брав участь у поході до Польщі в 1771 р., чин прапорщика отримав 29 червня 1776. Був одруженим з родичкою князя Остен-Сакена Теофілою Антонівною Юрківською та мав доньку Марію (стала дружиною Петра Федоровича Лопухіна) та Ілію (стала дружиною Адріана Федоровича Лопухіна).

З 25 грудня 1783 служив у Сибірському гренадерському полку в чинах від секунд-майора до полковника (14 вересня 1803). Брав участь у російсько-турецькій війні 1787—1791 рр. Був при взятті Бендер і у битві біля Мачина. У 1792 і 1794 бився з поляками і був нагороджений орденом Св. Георгія 4-го кл. . У 1804, 1805 і 1806 р. брав участь в експедиціях у Чорному, Середземному, Мармуровому морях. 13 вересня 1806 переведений у 38-й єгерський полк з призначенням шефом полку. У 1809 р. перебував у поході в Галичину. Під час війни з турками 1806—1812 рр. відзначився при штурмі Ловчі, за що 28 лютого 1811 був представлений у чин генерал-майора.

На початку 1812 р. 38-й єгерський полк, шефом якого був Удом, у складі 3-ї бригади 9-ї піхотної дивізії входив в корпус Є. І. Маркова 3 — ї Резервної обсерваційної (з 18 вересня, після об'єднання з Дунайською — 3-ю Західною) армії. Брав участь в битві біля Кобриня, у боях при Дивині, Тюхінічах, де поранений в ліву ногу ядром. У закордонних походах 1813—1814 рр. брав участь у військових діях в Сілезії, під Лівербасом, Гольдбергом, Гельсдорфом, Загене; за відзнаку у битві і переслідуванні корпусу маршала Макдональда нагороджений орденом Св. Володимира 3-го ст. Учасник Битви народів.

Під час походу 1814 р. на Францію брав участь у битві біля Брієнн-лє-Шато і Ла-Ротьєра, битвах при Шампобері, Шалоні, Суассоні, Лані і при взятті Парижу. Брав участь у поході до Франції під час « 100 днів», 25 грудня 1815 призначений командиром 9-ї піхотної дивізії. До 1818 р. служив в окупаційному корпусі у Франції. Після повернення у Росію командував 20-ю піхотною дивізією. 17 вересня 1826 знятий з займаної посади та призначений перебувати при війську. З 20 липня 1827 по 29 жовтня 1828 був Ризьким комендантом. 12 грудня 1824 отримав чин генерал-лейтенанта. 22 жовтня 1833 у зв'язку із хворобою звільнений зі служби з мундиром і повної пенсією. Поселився у наданій йому оренді місті Златополі, в ньому помер і тут був похований.

Нагороди Орден Святої Анни першого ступеня, Орден Святого Володимира другого ступеня, Орден Святого Георгія четвертого класу, прусський орден Червоного орла другого ступеня, шведський Військовий Орден Меча (1813), Баденський орден Церінгенського лева другого ступеня, французький орден Почесного легіону, Золота шпага «за хоробрість» з алмазами.

Література

Император Александр I и его сподвижники в 1812, 1813, 1814, 1815 годах. Военная галерея Зимнего дворца. — Т. 3. — Санкт-Петербург, 1847. — 17. Удом Е. Е. Генерал-лейтенант. Удом 2-й (Евстафий Евстафиевич) // Справочный энциклопедический словарь / Издание К. Крайя. — Том десятый: Т, У. — Санкт-Петербург, 1848. — С. 604—605. Азбучный указатель имен русских деятелей, имеющих быть помещенными в «Биографический словарь», издаваемый Императорским русским историческим обществом. Часть II // Сборник Императорского русского исторического общества. — Т. 62. — Санкт-Петербург, 1888. — С. 370. Р. Ш. Удом // Энциклопедия военных и морских наук / Составлена под главною редакцией генерала от инфантерии Леера. — Т. 8. — Санкт-Петербург, 1897. — С. 29. Прибалтийцы в Отечественной войне 1812 года. ПТ «Тарбеинфо» / Эстонское отделение Союза писателей России. Таллин, 2001. с. 512—518. Ивченко Л. Л. Удом (Удом 2-й; Udam) Евстафий Евстафьевич (Астафий Астафьевич) // Отечественная война 1812 года: Биографический словарь. — Москва: Росвоенцентр; Кучково поле; Росспэн, 2011. — С. 291—292. Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание. — Киев, 1895. — С. 72, 74.

Посилання Удом на сайті museum.ru Записки графа Євграфа Комаровського Erik-Amburger-Datenbank Ausländern im vorrevolutionären Russland

Примітки