Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка — аеропорт в південно-західній частині України, за 30 кілометрів від кордону з Румунією, в межах міста Чернівці. 27 вересня 2018 року Міжнародному аеропорту «Чернівці» було присвоєно ім'я першого українського космонавта, видатного буковинця і Героя України Леоніда Каденюка.
Технічні дані У розташуванні аеропорту є дві ЗПС: Основна 15/33, використовується в повсякденній роботі з прийому та відправки повітряних суден, покриття асфальтобетонне, фізичні розміри: 2216 м в довжину і 42 м в ширину, за несучою здатністю відноситься до класу 2 (PCN 21/F/D/Y/T) і дозволяє приймати літаки типу: Embraer-90, Embraer 145, Boeing 737-500 тощо масою до 75 т.
Додаткова ґрунтова, розташована паралельно основній, в роботі аеропорту не використовується. Аеродром придатний для експлуатації літаків цілий рік без обмежень, у світлий і темний час доби. Пропускна здатність 12 злетів-посадок на годину. Аеропорт забезпечений рятувальними та протипожежними транспортними засобами відповідно до 6 категорії. Світлосигнальне обладнання, приводні радіостанції і курсо-глісадні системи дозволяють здійснювати безпечну посадку в умовах поганої видимості (за метеомінімуму Категорії I ІКАО)
Історія
Історія розвитку авіації краю Історія розвитку авіації на Буковині тісно пов'язана з трагічними подіями в історії людства XX століття: Першою світовою війною, Румунською окупацією краю, а також військовим лихоліттям Другої світової війни.
Вперше буковинці познайомилися з літальними апаратами ще до Першої світової війни. Ця знаменна подія для жителів Чернівців відбулася 17 жовтня 1910 року, коли інженер-авіатор Я. Кашпар здійснив пробний політ, а 23 жовтня 1910 року, після другої спроби, він підняв свій літак типу «Блеріо» на висоту 30 метрів і здійснив горизонтальний політ над Чернівецьким летовищем. Після цього, першого в історії Чернівців польоту, буковинці із задоволенням спостерігали за польотом іншого авіатора. Ним став румунський інженер-авіатор Аурел Влайку. На показових польотах він демонстрував літак власної конструкції у присутності 30 тис. глядачів. Того ж року з повітря були зроблені фотознімки Чернівців, на основі яких пізніше були виготовлені листівки.
Початок Першої світової війни незабаром показав, що авіація досить швидко зайняла належне їй місце на полі бою. Практично з перших днів бойових дій літаки стали використовуватися для ведення розвідки, а згодом і для виконання бойових завдань. Так, з червня 1915 року Чернівці (перебували тоді в складі Австро-Угорщини) не раз піддавалися повітряним авіанальотам з боку Росії. На місто з літаків скидалися бомби та металеві «стріли» — зброя для ураження живої сили. Результатом були навіть жертви серед громадян міста.
Застосування авіації значно активізувалося з подальшим розгортанням бойових дій. Авіаційних ударів стали зазнавати навіть прикордонні з Росією буковинські села. Російські аероплани також бомбили залізничний вокзал і власне Чернівці. Однак, якщо росіяни завдавали бомбових ударів по Чернівцях, то австрійці бомбили російські міста Кам'янець-Подільський, Хотин та інші.
Особливо широко використовували авіацію австрійці та росіяни для проведення оперативної і тактичної розвідки, коректування артилерійського вогню під час контрбатарейної боротьби, здійснення штурмових нальотів напередодні Брусилівського прориву. Усього під час ведення бойових дій на Буковині, з боку австрійців було задіяно 2 авіаційні роти, на озброєнні яких були літаки німецького виробництва «Румплер — Таубе» і «Альбатрос».
З підписанням у листопаді 1917 року перемир'я між Австро-Угорщиною та Росією, активні бойові дії на території Буковини припинилися. Знову почали використовувати авіацію в бойових діях тільки при окупації Буковини військами Румунського королівства. Після окупації Буковини до Чернівців була переміщена десята авіаескадрилья зі складу III повітряної групи «Галац», на озброєнні у якої були винищувачі Nieuport.
Припинення бойових дій в Східній Європі і перехід до мирного життя зумовили повну реорганізацію військово-повітряних сил Румунії. Співпраця з сусідніми країнами дозволила значно поліпшити стан румунської авіації.
У зв'язку з швидким розвитком цивільної авіації з вересня 1926 року починається обговорення питання про відведення земель громади «Рогізна» під аеродром. Він повинен обслуговувати внутрішні і міжнародні авіалінії, зокрема польсько-румунські. У 1927 році вигін біля села Рогізна перетворився на «аеропорт Чернівці» і саме на цій злітній смузі в серпні 1928 приземлився перший рейсовий пасажирський літак з Бухареста, а в 1930 тут вже змогли приземлитися літаки, що обслуговують лінії Данциг — Бухарест, згодом Данціг — Салоніки і авіалінію Прага — Москва.
Зростання значення Чернівців, як міжнародного аеропорту, змусило владу звернути увагу на вдосконалення повітряних воріт міста. 12 жовтня 1930 року відбулася урочиста закладка наріжного каменя нового Чернівецького аеропорту. Роботи з його впровадження тривали аж до 1936 року. Тоді ж відбулося урочисте відкриття Чернівецького аеропорту. Безумовно, що Чернівці не могли бути єдиним містом Буковини, де існував аеропорт, і питання про виділення земельних ділянок відбувалися і в інших містах. Було створено 9 авіаційних командувань: Чернівецьке, Сторожинецьке, Радауцьке, Сучавське, Хотинське та інші. Враховуючи небувалий підйом авіації, нею стали цікавитися і студенти Чернівецького університету.
У 1931 році при університеті почала діяти авіаційна школа, в якій спочатку навчалося 7 студентів, а 1935 року — 20. В школі навчали пілотів літаків та планеристів. Надалі розвиток авіації краю безпосередньо пов‘язаний з історією заснування і розвитку чернівецького аеропорту.
Історія аеропорту
Відкриття і ранні роки Аеропорт у Чернівцях засновано у 1930-ті роки ХХ століття, коли Буковина була у складі королівської Румунії. 1930 року урядом Румунії було прийнято рішення про будівництво аеропорту у Чернівцях, яке здійснювалося при фінансовому сприянні міністерства промислової торгівлі, товариства «ARPA» румунської асоціації пропаганди авіації, префектури Чернівецького повіту та примарії Чернівців.
12 жовтня 1930 року в присутності примара міста Чернівці та чисельної громади міста відбулося урочисте закладення наріжного каменя в побудову Чернівецького аеропорту.
24 травня 1933 року король Румунії Кароль ІІ в присутності представників влади та великої кількості буковинців, урочисто відкрили аеропорт. Цей факт був відмічений газетами «GLASUL BUCOVINEI» № 4056 від 24 травня 1933 року та «CZERNOWITZER MORCENBLATT» № 4438 від 28 травня 1933 року.
1937 року газета «UNIVERSAL» писала, що аеропорт міста Чернівці є унікальною архітектурною спорудою свого часу і одним з найкращих аеропортів Східної Європи.
Регулярно експлуатувати аеропорт почали лише у 1937 році. Польоти виконувалися за маршрутом Варшава — Чернівці — Бухарест, Москва — Прага тощо. Надалі збільшення кількості авіарейсів, їх регулярність та різноманітність напрямків авіаційного сполучення дало змогу започаткувати новий вид послуг — авіапошту.
Радянський період 28 червня 1940 року після того, як Північна Буковина була окупована СРСР, на території аеропорту почав базуватися 149-й винищувальний авіаполк, яким командував підполковник Волков Михайло Миколайович.
У перший день Німецько-радянської війни на аеродром Чернівці було зроблено три потужних авіаційних нальоти з боку німецько-румунських ВПС, в результаті чого 149-й ВАП поніс значні людські і технічні втрати. Попри це, льотчиками полку було знищено 8 ворожих літаків. Загиблі під час бомбардувань в Чернівецькому аеропорту та загиблі в повітряних боях льотчики 149-го винищувального авіаційного полку поховані на центральному кладовищі міста Чернівці біля вічного вогню.
В травні 1945 року розпочинається післявоєнний період становлення і розвитку аеропорту Чернівці, як самостійного підприємства. 25 грудня 1945 року на базі 87-го окремого гвардійського Сталінградського авіаційного полку, передислокованого з Чехословаччини, був створений 283-й авіазагін (командир — майор Ятченко Дмитро Сергійович) спеціального призначення цивільного повітряного флоту з базуванням в аеропорту Чернівці. В експлуатації були літаки «ПО-2», «С-2». Виконувались пасажирські, поштові перевезення, авіахімроботи та санітарні завдання. Так, у 1946 році літаками 238-го Чернівецького авіаційного загону перевезено 9,1 тисячі пасажирів, 21,2 тонни пошти, 215 тонн вантажів.
Чернівецьке авіапідприємство У 1950 році до 283-го Чернівецького авіаційного загону була приєднана окрема Проскурівська (Хмельницька) авіаційна ескадрилья та Тернопільська авіаційна ескадрилья. 283-й Чернівецький авіаційний загін спеціалізованого призначення перейменовують на 98-й авіаційний загін (командир Волков Василь Іванович). На експлуатації авіазагону знаходились літаки «ПО-2».
У 1952 році відбувається об'єднання 98-го авіаційного загону та аеропорту, які до того часу були окремими структурами. 1953 року командиром об'єднаного авіаційного загону був Бушнєв Василь Іванович, а з 1954 року — Гуменюк Олександр Євтихійович. В цьому ж році в аеропорт Чернівці поступили на експлуатацію літаки Як-12, гелікоптери Мі-1, а з 1956 року розпочалася експлуатація літаків Ан-2, в результаті чого через аеропорт було перевезено 11 тисяч пасажирів, 189 тонн пошти, 423 тонни вантажів.
У другій половині 1958 року командиром Чернівецького об'єднаного авіаційного загону призначають Нартова Андрія Григоровича. Нове десятиліття для Чернівецького авіазагону почалося з отримання нового типу літаків L-200 «Морава».
У 1961 році зі складу Чернівецького авіазагону виходить Тернопільська авіаескадрилья, а замість неї включається Івано-Франківська ескадрилья. У 1961 році відправки повітряним транспортом з аеропорту Чернівці складали: пасажирів — 30857 чол., пошти — 230,6 тонн, вантажу — 1152,9 тонн.
За трудові успіхи, досягнуті у 1961 році колективом Чернівецького авіазагону, йому на початку 1962 році було вручено перехідний червоний прапор Українського управління цивільної авіації. Авіазагін отримує диплом другого ступеня і його визнають першим в Україні.
Впродовж багатьох років Чернівецьке авіапідприємство займало перші місця у соціалістичному змаганні серед підрозділів Аерофлоту. 1964 року авіапідприємство першим в управлінні вибороло звання колективу комуністичної праці.
У 1970 році командиром об'єднаного підприємства призначається Пінчук Володимир Лукич. Під його керівництвом у вересні 1970 відбувається облаштування 12 стоянок для літаків з твердим покриттям. У 1971 споруджуються будівлі авіаційно-технічної бази і льотного загону, служби спецавтотранспорту тощо.
Летовище після 1970-х років Для забезпечення надійної експлуатації літаків Ан-24, що виконували рейси з Києва в Чернівці, впродовж 1974—1975 років на ґрунтовому льотному полі аеродрому була побудована і задіяна злітно-посадкова смуга довжиною 1500 м, шириною 42 м з асфальтобетону, на щебені і піщаній основі. Перевезення пасажирів через аеропорт щорічно зростали, і в у 1978 році становили 320 тис. чоловік.
Найбільший розвиток авіації Буковини припадає на 1980-ті роки, коли авіапідприємство очолював Стуков Петро Павлович. В цей час через аеропорт існував повітряний зв'язок з Києвом, Москвою, Мінськом, Ригою, Донецьком, Сімферополем, Дніпропетровськом, Харковом, Кишиневом та іншими містами.
З 1982 року пасажирські перевезення здійснюються на літаках Л-410 УВП. Чернівецький аеропорт стає базовим з експлуатації цих літаків в Україні. У 1986 році злітно-посадкова смуга аеропорту була подовжена на 700 м і доведена до 2216 м. Відповідно була реконструйована система посадки літаків. Це дало змогу приймати в місті Чернівці літаки Як-42, Ту-134.
Кількість пасажирів, що перевозились через аеропорт Чернівці, постійно зростала і у 1980-х роках становила 320 тисяч на рік. Кожного року літаки Чернівецького об'єднаного авіазагону здійснювали авіахімроботи на ланах господарств Буковини, санітарна авіація вилітала за викликами.