Григорій Іванович Лютий (7 лютого 1949, м. Гуляйполе — 9 квітня 2023, Запоріжжя) — український поет, член Національної спілки письменників України.
Біографічні відомості Народився 7 лютого 1949 року в місті Гуляйполі Запорізької області у творчій родині вчителів — хліборобів: батько Григорія Лютого теж писав вірші, мати, Марії Явтухівна Пилипенко, співала під гітару українські пісні, вечорами слухали патефона - «Дивлюсь я на небо…», «І шумить, і гуде, дрібний дощик іде…» та ін. Рід по батьковій лінії мав свої традиції. Обов'язково одного з синів називали на честь діда. Один дід Г. Лютого був репресований, і поет його ніколи не бачив. По маминій лінії дід Явтух і бабуся Мелашка, чиї предки - переселенці з Полтави.
Дитинство поета протікало серед мальовничої української природи понад р. Гайчур, образ якої постійно присутній у його поезії. Після закінчення Сігорянської початкової школи з 1958 року навчався у Гуляйпільській середній школі № 1 і паралельно в музичній по класу баяна. Закінчивши школу, Григорій Лютий протягом року працював баяністом і завідувачем Любимівського Будинку культури. Потім вступив на філологічний факультет Запорізького педінституту.
Був одружений з Лютою Людмилою Іванівною, вчителькою української мови та літератури у запорізькому колегіумі «Елінт» № 96.
Помер 9 квітня 2023 року у Запоріжжі.
Творчість Його вірші вперше були опубліковані в гуляйпільській районній газеті «Зоря комунізму» у 1964 році.
На формування Г. Лютого як поета вплинуло знайомство з відомим земляком - поетом Василем Діденком.
За станом здоров'я довелося перевестися на заочне відділення педінституту. Повернувся у Гуляйполе. Влаштувався у колгоспну багатотиражку.
У 1971 році поезія Г. Лютого була надрукована в газеті «Літературна Україна». «На рушнику Дніпра, розшитого садами, несем твою Чернечу, як хлібину…» На запрошення Дмитра Білоуса, голови кабінету по роботі з молодими при Спілці письменників України, брав участь у роботі ірпінських семінарів у Києві, де Лютого помітили, відзначали зрілість таланту, оригінальність творчої манери, але книжку видати не могли.
Виростаючи в атмосфері шістдесятників, Г. Лютий передплатив собі у Гуляйполе всі літературні журнали, заснував своє літературне об'єднання «Калинова сопілка». Це про нього поетеса Любов Геньба скаже: «Я закінчила двадцять років університету Лютого…» З того ж об'єднання вийшли Олександр Михайлюта, Любов Геньба, Іван Доценко, Анатолій Горпинич.
Коли творчість Лютого одержала схвальну оцінку критика А. Макарова, він ніби подолав якийсь бар'єр, і це додало йому наснаги і творчої енергії.
У полеміці про Шевченківські настрої, роль поета, яку у 80-х роках вела «Літературна Україна», поетеса Неоніла Стефурак написала про першу збірку Лютого: «Є такий поет: „Стою, як тінь, мов тільки що із бою. Хіба б коня іще та справжню рану…“».
У 1982 р. - творчий звіт Г. Лютого у Києві, після якого його вірші опублікували журнали «Вітчизна», «Жовтень», «Дніпро», «Україна», «Донбас», «Київ».
1984 р. - побачила світ перша книжка Г. Лютого «Крилатий корінь», за яку він став лауреатом обласної молодіжної премії ім. М. Андросова.
1985 р. - друга книга «Крона вічності», - автор продовжує розвивати тему рідної землі, батьківщини.
Одна за одною виходять книжки «Червона літера вогню» (1987), «Хліб любові» (1990), «Я воду пив з твого лиця» (1992), за яку Лютий був відзначений обласною літературною премією ім. В. Лісняка, «Гуляй-поле» (1996), дитяча книжка «Світлана» (1995), «Вибране» (1998), «Меди» (2000), а також у співавторстві зі співаком і композитором Анатолієм Сердюком — збірник пісень «Пісні Гуляйпільського краю» (1995), численні публікації в журналах, альманахах, газетах.
На вірші Григорія Лютого написано понад сотню пісень, які виконували Анатолій Сердюк, Лідія Михайленко, Ірина Ярчевська, Сергій Шестопалов, дует Шепелів та інші. Найбільш відомі з них: «Не питай», «Скрипка», «Вчительчин вальс», «Пісня Гуляйпільських весіль», «Солов'їний острог», «Хрестини Махна», «Блюз любові», «Шипшина».
Громадська діяльність Відродження духовності українського народу, української мови, культури, традицій, місце української літератури в літературному процесі сьогодення.
Участь в роботі різних редколегій, виступи по радіо і телебаченню, зустрічі з трудовими колективами, студентами, школярами, інтелігенцією, поїздки у складі літературно-мистецьких делегацій, виховання літературної молоді.
З 1992 року - очільник обласного літоб'єднання ім. М. Гайдабури.
Учасник VIII Всесоюзної наради молодих письменників.
Був єдиним делегатом Спілки письменників України на Всесвітньому фестивалі молоді і студентів у Москві в 1985 році.
1998—2016 рр. — голова Запорізької обласної організації НСПУ.
З 2001 р. — редактор журналу «Хортиця».
Примітки
Джерела НСПУ. Письменницький довідник http://web.znu.edu.ua/gazeta/archive/50_11.htm http://artvertep.com/print?cont=5718 http://maysterni.com/user.php?id=1294&t=1 https://web.archive.org/web/20160305022011/http://old.zntu.edu.ua/base/home/lit/luty.htm https://web.archive.org/web/20141214234836/http://pilipyurik.com/index.php?option=com_content&view=article&id=106%3Amama-maria&catid=50%3A2009-04-23-22-02-56&Itemid=74&limitstart=1