Джунь Йосип Володимирович (нар. 13.07.1940 р. у м. Черняхів, Житомирської області) — математик-статистик, астрометрист, астрономо-геодезист, доктор фізико-математичних наук (1992), професор по кафедрі математичного моделювання (2011), дійсний член Міжнародної педагогічної академії (Москва, 1999) і Європейської асоціації безпеки (2002). Й. В. Джунь є представником відомої наукової школи академіка Є. П. Федорова [1—3.с. 82; 4—6], предметом дослідження якої є проблеми руху полюсів Землі та ефекти, пов'язані зі зміщенням осі обертання планети в космічному просторі. Основні роботи Й. В. Джуня присвячені створенню нового наукового напряму в астрометрії, започаткованого Є. П. Федоровим, і який можна означити як некласичні методи математико-статистичної обробки астрономічної, космічної та іншої вимірювальної інформації великих обсягів. Й. Джунь відомий як розробник нової математичної теорії — «Некласичної теорії похибок вимірювань» (НТПВ)Джунь И. В. Неклассическая теория погрешностей измерений. Изд. дом Естеро: Ровно, 2015—168 с.. Класичну теорію похибок розробив видатний німецький математик К. Ф. ГауссGauss C. F. Theoria combinations observatiorum erroribus minimis obnoxiae, 1823..
Біографія Йосип Джунь народився 13.07.1940 р. в м. Черняхів на Житомирщині в сім'ї службовців. Батько — Джунь Володимир Самійлович — зоотехнік, мати Броніслава Вацлавівна — домогосподарка. Дитинство Й. В. Джуня пройшло на хуторах і в селах Черняхівського та Житомирського районів. У 1957 р. він закінчив із срібною медаллю середню школу у с. Висока Піч Житомирського району і по конкурсу поступив на геологорозвідувальний (потім геодезичний) факультет Львівського політехнічного інституту (нині Національний університет «Львівська політехніка»), який закінчив у 1962 р. за спеціальністю «астрономо-геодезія», оскільки його захопленням з дитинства були астрономія і космологія. По закінченню вузу Й. Джунь отримав призначення на посаду механіка в Полтавську гравіметричну обсерваторію (ПГО) АН УРСР, а згодом став там науковим співробітником. Ця установа, заснована видатним дослідником руху полюсів Землі академіком О. Я. Орловим, виховала цілу плеяду наукових кадрів найвищої кваліфікації. Саме тут розпочали свою діяльність такі відомі вчені як: З. М. Аксентьєва, М. К. Мигаль, М. А. Попов, П. Д. Двуліт, академіки Є. П. Федоров і Я. С. Яцків. Обсерваторія мале першокласне на ті часи обладнання. На одному з астрономічних інструментів — зеніт-телескопі Цейса — Й. В. Джунь здійснив свої перші астрономічні спостереження, які, як і інші широтні спостереження в СРСР, використовувались Радянською службою руху полюса при ПГО для визначення змін його координат, необхідних для астронометрії, геодезії, геофізики, служби точного часу, космічних досліджень, тощо. Наприклад, за гіпотезою А. Ейнштейна причиною Вселенського потопу стало якраз раптове зміщення полюса. Найважливішу свою роботу, яка фактично стала справою його життя, Й. В. Джунь розпочав у 1964 р., вступивши до аспірантури Головної астрономічної обсерваторії (ГАО) АН УРСР. За рекомендацією академіка Є. П. Федорова Й. Джунь повинен був перевірити висновки знаменитого кембриджськогго професора Г. Джеффріса (H. Jeffreys) про некласичну форму похибок спостережень при обсягах вибірок n > 500 . Цей висновок різко суперечив усталеним уявленням про закон розподілу випадкових похибок.
Було вирішено перевірити статистичну правильність цього висновку на результатах класичних широтних спостережень, що використовувались в рамках діяльності Радянської в Міжнародної служб руху полюсів (МСРП). Використавши дослідження полтавських паралельних широтних спостережень на зеніт-телескопах Цейса і Бамберга, які проводились по одній програмі методом Талькотта в 1949,9 — 1954,9 рр. (n = 7057 спостережень), а також результати МСРП [Мідзусава (Японія), Кітаб (СРСР)], Й. Джунь підтвердив далекосяжність і правильність висновків Г. Джеффріса про теоретичну і практичну неспроможність класичного закону похибок Гауса за умови, коли їх число перевищує 500. В цілому, щоб впевнитись в правильності теорії Г. Джеффріса, Й. Джунь опрацював більше ніж 130 тис. спостережень, починаючи від історичних рядів Ф. В. Бесселя і закінчуючи сучасними космічними даними .
З метою еволюції класичних схем математичної обробки результатів широтних спостережень за рухом полюса Землі, розробив аналітичну теорію вагових функцій для сімейства розподілів Пірсона VII типу з діагональною інформаційною матрицею. Згідно з висновком СП-т професора П. В. Новицького, ця теорія перетворює методи «робастного оцінюваня» з евристичних спроб в дійсну наукуДжунь И. В. Неклассическая теория погрешностей измерений. Изд. дом Естеро: Ровно, 2015—168 с..
В 1965 р. в ГАО АН УРСР, унаслідок короткого замикання, згорів найбільший у світі на той час найдосконаліший зеніт-телескоп ЗТЛ — 180, який прибув в обсерваторію прямо з Брюссельської світової виставки досягнень. На цьому інструменті мав спостерігати Й. Джунь із своїми колегами. Через цю пожежу після закінчення аспірантури у 1967 р. Й Джунь продовжив роботу в Українському інституті інженерів водного господарства (УІІВГ) на кафедрі інженерної геодезії. Упродовж 1968—1970 рр. служив у Радянській Армії в дивізіоні АІР на посаді командира обчислювально-вимірювального взводу батареї звукової розвідки у званні лейтенанта.
Після демобілізації продовжив роботу в УІІВГ на посаді старшого викладача кафедри інженерної геодезії (ІГ), яку обіймав до 1977 р.
Перші висновки наукових досліджень Й. Джунь виклав у дисертаційній роботі: «Аналіз паралельних широтних спостережень, виконаних по загальній програмі» , яку захистив у 1974 р. в Інституті математики АН УРСР. Упродовж 1977—1987 рр. працював доцентом кафедри ІГ УІІВГ, керував державною науково-дослідною темою: «Дослідження лазерної геодезичної техніки, розробка рекомендацій по її створенню, вдосконаленню і впровадженню гідромеліоративне, промислове і цивільне будівництво Рівненської області».
Тема виконувалась сумісно з ГКБ заводу «Газотрон». Створений в такий співпраці лазерний приклад ПЛ-1 використовувався майже у всіх будівельних установах СРСР і в майкшейдеєрії. В 1987 р. Й. Джунь був переведений в новостворений Науково-дослідний інститут технології машинобудування (НДІТМ), де завідував науко-дослідною: «Лабораторією дослідження металів» (ЛДМ), до складу якої з часом увійшов і перший у Рівному Обчислювальний центр, де працювали 4 нові ПК. Основним завданням ЛДМ НДІТМ було, окрім вирішення чисто виробничих завдань, впровадження у машинобудуванні заводи України високоефективних технологій електрошлакового переплаву (ЕШП) інструментальних сталей в рамках діяльності Інженерного центру Інституту електрозварювання АН УРСР ім. Є. О. Патона. В 1992 р. захистив дисертацію на здобуття звання доктора фізико-математичних наук по темі: «Математична обробка астрономічної і космічної інформації при негаусових похибках спостережень» . В 1996 р., за сумісництвом з основною роботою в НДІТМ, читав курс лекцій з вищої математики у відновленій Острозькій Академії.
У 1996 р. перейшов на роботу в Рівненський економіко-гуманітарний інститут (РЕГІ), де у 1997 р. очолив кафедру математичного моделювання на економічному факультеті. Активно сприяв тому, щоб РЕГІ набув міжнародного статусу. У 2003 р. очолив кафедру математичного моделювання факультету кібернетики Міжнародного економіко-гуманітарного університету (МЕГУ) імені акад. С. Дем'янчука. Популяризуючи науку серед обдарованих дітей м. Рівне і області, Й. Джунь багато років керував секціями «Прикладна математика» і «Машинобудування» в МАН при Рівненській ОДА. Підготовленні ним учні МАН займали призові місця на Всеукраїнських конкурсах НДР МАН. Здійснив ідею створення при Рівненській МАН станції для моніторингу навколоземного космічного простору. Необхідний телескоп для таких спостережень був переданий на прохання Й. Джуня Миколаївською астрономічною обсерваторією Рівненський МАН.
Джунь Й. В. є батьком п'ятьох дітей.
Член редколегій кількох фахових наукових видань України та Словаччини.
Нагороди 1969: Грамота командуючого військами Прикарпатського військового округа генерал-лейтенанта танкових військ Б. Обатурова. 1970: у лавах Радянської армії був нагороджений медаллю «За воїнську доблесть». 1973: лауреат Премії імені М. І. Кузнєцова за найкращу наукову роботу молодих вчених: «Вивчення руху полюса Землі». 1975: лауреат Премії імені М. І. Кузнєцова за найкращу наукову роботу молодих вчених: «Розробка теорії вагових функцій». 1979: почесна грамота колегії ГУГК при Раді Міністрів СРСР і Президії центрального комітету профспілки працівників геологопошукових робіт. 1999: почесний пам'ятна медаль імені Джорджа Бешенеї. Вручена педагогічним інститутом (Ніредьхаза, Угорщина). 2001: нагороджений Почесною Грамотою Міністерства освіти і науки України. 2003: почесна медаль Братиславського університету з нагоди ХХХ річчя народного господарського факультету (м. Кошіце, Словаччина) 2007: нагороджений Почесною Грамотою Рівненської обласної державної адміністрації. 2010: Грамота Управління освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації, за підготовку переможця 3 етапу всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт у секції «Прикладна математика». 2010: Грамота Рівненської МАН за підготовку переможців 2 та 3 етапів Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт у секції «Прикладна математика». 2011: нагороджений Почесною Грамотою Рівненської обласної ради.
Почесні звання У 1999 році став дійсним членом Міжнародної педагогічної академії, м. Москва. У 2002 році був обраним дійсним членом Європейської асоціації безпеки.
Науковий доробок
Йосип Джунь — автор 240 наукових праць, станом на 01.12.2016 р., трьох монографій [7,26,27] і двох патентів [28, 29]; Основні наукові інтереси й. Джуня зосереджені на таких завданнях:
1. Створення нового наукового напряму в астрометрії, започаткованого академіком Є. П. Федоровим, який можна означити як — «Некласичні методи математичної обробки астрономічної і космічної інформації при негаусових похибках спостережень». В рамках розробки даного напрямку написано:
- «Некласичну теорію похибок вимірів»Джунь И. В. Неклассическая теория погрешностей измерений. Изд. дом Естеро: Ровно, 2015—168 с., яка дозволяє подолати неспроможність фундаментальних принципів класичних процедур математичного моделювання при великих обсягах спостережень, за умов, коли починає проявлятись дія парадоксу Ельясберга — Хампеля . В рамках цієї теорії обґрунтовано всезагальність розподілу Пірсона — Джеффріса VII типу з діагональною інформаційною матрицею (PJVII — розподілу), як нового закону похибок спостережень великих обсягів. Й. Джунь показав, що цей розподіл є узагальненим варіантом розподілів Гаусса і Стьюдента [7, 13, 16, 19, 21].
2. Розробленню нових математичних процедур обробки різноманітної статистичної інформації великих обсягів. В рамках виконання цієї теми створені дві наукові теорії:
- Аналітична теорія вагових функцій, що дозволяє застосувати на практиці ефективний метод діагностування математичних моделей найрізноманітніших явищ і процесів. Таким діагностуванням долається неспроможність другого постулату класичних методів моделювання, який виключає наявність змінних систематичних похибок в результатах багатократних спостережень. Ця теорія перетворює так звану проблему «робастного оцінювання» з евристичних спроб в дійсну наукуДжунь И. В. Неклассическая теория погрешностей измерений. Изд. дом Естеро: Ровно, 2015—168 с.;
- Теорія інформаційних методів оцінки точності вимірювальних інструментів і систем спостережень, включаючи астрономічні і космічні засоби високої і особливо високої точностіДжунь И. В. Неклассическая теория погрешностей измерений. Изд. дом Естеро: Ровно, 2015—168 с..
Окрім того в розробці напряму 2 отримано наступні важливі результати: