Палестинці (,al-filasTīnīyyūn, ) або палестинські араби — арабська етнічно-культурна група, що проживає в Палестині (на Західному березі річки Йордан секторі Газа, Галілеї і в Зайорданні). Корінний народ історичної Палестини. Загальна чисельність становить 9,6 млн осіб (станом на 2003 рік), з них 4,8 мільйона проживає в діаспоріStatistical Abstract of Palestine No. (5) Palestinian Central Bureau of Statistics.
Палестинські араби становлять основну частину населення на території, контрольованій Палестинською національною адміністрацією (ПНА) (3,761 млн ос.) і в Йорданії (1,9 млн). Крім того, вони проживають в Ізраїлі (1,54 млн) і інших державах близькосхідного регіону — Сирії (573 тис.), Лівані (405 425) та ін. Також існують їхні численні громади в деяких американських країнах — Чилі (500 тис.)/ descendientes de árabes en porcentajes., США (67,8 тис.), Гондурасі (54 тис.), Бразилії (50 тис.) і ін.
Дотримуються мусульманського та християнського віросповідань.
Самовизначення
Згідно з визначенням Організації визволення Палестини, даному в палестинській Хартії: Параграф 5. Палестинцями вважаються арабські громадяни, які постійно проживали в Палестині до 1947 року, незалежно від того, були вони виселені або залишилися там. Всі народжені від палестинського батька після цієї дати в Палестині або за її межами також є палестинцями.
Параграф 6. Євреї, які традиційно проживали в Палестині до сіоністського вторгнення, також повинні розглядатися як палестинціТекст Палестинської Хартії. Вікіджерела..
Припущення про походження палестинських арабів
Деякі автори стверджують, що палестинські араби є нащадками корінних жителів Палестини, що проживали тут ще до заселення землі євреями, що сталося в XIII столітті до нашої ериA History of the Israeli-Palestinian conflict By Mark A. Tessler] стор.69. Такої думки дотримується і лівий ізраїльський політик і журналіст Урі АвнеріТак чия ж АКРА? Урі Авнер. Згідно з цими авторами, палестинські араби — це нащадки ханаанців і філістимлян, змішані з нащадками інших народів, що вторгалися в Ханаан протягом історії — вавилонян, хетів, єгиптян, євреїв, персів, греків, римлян, арабів і турків. За цією версією, в VII столітті після вторгнення арабів місцеве населення прийняло іслам і поступово перейшло на арабську мову.
Ясир Арафат заявляв, що він нащадок стародавнього доєврейського населення Ханаану. Це на думку палестинців доводить їхнє право на Палестину, оскільки за цією версією вони з'явилися в країні ще раніше появи євреїв, які прийшли з Єгипту.
Більшість генетичних досліджень вказує на високу схожість між генами євреїв і палестинцівJewish and Middle Eastern non-Jewish populations share a common pool of Y- chromosome biallelic haplotypes. На думку деяких дослідників, до 85 % палестинців мають єврейське коріння, і серед них ще недавно були поширені юдейські звичаї. Однак інші дослідники вказують на те, що в арабів взагалі (а не тільки палестинців) генетична схожість з євреями ще сильніша, ніж у палестинських арабів зокрема. При цьому, вони пропонують розглядати генетичну близькість євреїв і палестинських арабів в контексті генетичної близькості євреїв і арабів в цілому.При цьому, мається на увазі подібність базових гаплотипів кожної з груп, які дають уявлення про генетичну близькість їх прабатьків, див. Анатолій Клесів. Пошуки зниклих колін Ізраїлю за допомогою ДНК-генеалогії. Встановлено, що базовий гаплотип палестинських арабів ближче до арабського, ніж до єврейського.
Джеймс ПаркесJames William Parkes, один з фахівців з історії Палестини, заперечує віднесення палестинців до якогось одного певного народу, включаючи арабів. Він писав у книзі «Чия земля?»Whose land?: A history of the peoples of Palestine, що «до 1914 основна частина населення Палестини не мала ніяких почуттів приналежності до чого-небудь більш суттєвого, ніж до свого села, клану або конфедерації кланів. […] До цього моменту неможливо було говорити про належність [їх] до якоїсь національності, і що слово „араб“ треба було використовувати обережно. Воно було застосовано до бедуїнів і до частини містян і знаті, проте не годилося для опису основної маси сільського населення селян-Фаллахів».
Згідно з Паркесом, у XIX столітті було зібрано достатньо «надійної інформації про їхні звичаї, релігії і походження». Виявилося, що «найдавнішим елементом серед Фаллахів були не араби; коли араби прийшли в Палестину, Фаллахи вже були там». Це доводиться, за словами Паркеса, «наявністю звичаїв, які не були продуктом ісламу, а нагадували в деяких випадках пра-ізраелітську релігію, а в деяких випадках — фрагментарний єврейський звід законів»
Паркес писав: «Прибульці (араби) ніколи не були достатньо численні, щоб витіснити існуюче населення. … Можна з повною підставою сказати, що найдавніший елемент палестинських селян складається переважно з колишніх євреїв та колишніх християн. … Існують цілі села, які сьогодні мусульманські, але протягом двох останніх століть були християнськими і єврейськими».
Заперечення існування палестинського народу Ряд джерел заперечують існування палестинського народу як такого. Існування палестинського народу не визнають також деякі араби, як, приміром, Джозеф Фара, американський журналіст, християнин арабського походження, відомий як один з найвідданіших друзів Ізраїлю у світі,view/3332/7 / Міфи Близького Сходу, Джозеф Фара і американець арабо-палестинського походження, за власним зізнанням колишній член ОВП і терорист Валід Шебат./ didkowskaja_i_p / nacizmneumerdoc.shtml Нацизм не помер — він прийняв іншу формучастина джерел і він сам, називають його колишнім палестинським терористом, інші, (в їх числі ізраїльська газета Jerusalem Post Палестинський «терорист» виявився сіоністом / The Palestinian «terrorist» turned Zionist , ставлять під сумнів правдивість розповідей Шебата про своє життя.
Аргументи прихильників цього підходу такі:Коли немає необхідності бачити розвиток подій в їх далекій перспективі …[http:/ / www.idelo.ru/527/20.html Листи з Ізраїлю // Єрусалимський тупик // Палестинський Франкенштейн]307.html Що таке «Палестина»? До 1967 не відомі згадки палестинців як окремого народу; Не існує і не існувало раніше ні палестинської мови, ні палестинської культури, ні будь-яких інших ознак, за якими палестинських арабів можна було відрізнити від арабів Єгипту, Лівану або Йорданії; Навіть у той час, коли ця територія перебувала під арабським контролем, не існувало держави, званої «Палестина» і керованої палестинцями. З цього приводу один з найбільших сходознавців Бернард Льюїс сказав:
З кінця існування Єврейської держави в давнину й аж до Британського мандата регіон, що нині позначається як Палестина, ніколи не був країною і не мав чітких кордонів, тільки адміністративні межі.
Після Першої Світової війни в Єрусалимі видавалася арабська газета «Південна Сирія».Why There are Arabs in Israel За словами прем'єр-міністра Ізраїлю Голди Меїр, до проголошення держави Ізраїль в 1948 році палестинцями називали проживаючих в Палестині євреїв«Немає такої нації як палестинці, вони ніколи не існували. До 1948 року ми були палестинцями.»Голда Меїр, 15 червня 1969. Про це ж писав у своїй книзі «Місце під сонцем» ще один прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу. При цьому «Palestine Post» була єврейською газетою, а Палестинський філармонічний оркестр — єврейським колективом. Британці називали палестинцями єврейських солдатів британської армії, зокрема бійців «Єврейської бригади». Слово «палестинці», що застосовується стосовно євреїв — жителів Палестини до 1948 року, можна зустріти в газетах і звітах того часу, а також у художніх творах, наприклад у романі відомого американського письменника Леона Юріса «Ексодус».
Існування палестинського народу заперечували також лідери арабських націоналістів. Зокрема, 1937 року арабські лідери заявили членам британської Комісії Піля, що термін «Палестина» — це взагалі «вигадка сіоністів».
Член Виконкому Організації визволення Палестини, що стояла на позиціях панарабізмуThe Original Palestine National Charter, Захір Мухсейн в інтерв'ю голландській газеті «Трау» сказав:
Палестинського народу не існує. Заснування палестинської держави є лише засобом продовження нашої боротьби проти держави Ізраїль за арабську єдність … Насправді немає ніякої різниці між йорданцями, палестинцями, сирійцями та ліванцями. Лише з політичних і тактичних міркувань ми говоримо про існування палестинського народу, так як арабський національний інтерес вимагає протиставити сіонізму існування окремого палестинського народу. Через тактичні міркування не може Йорданія, яка є державою з визначеними межами, пред'явити претензії на Хайфу і Яффо. Але як палестинець я, безумовно, можу вимагати Хайфу, Яффо, Беер-Шеву і Єрусалим. Однак у той момент, як ми повернемо собі наші права на всю Палестину, ми не будемо баритися ні хвилини, щоб об'єднати Палестину з Йорданією.Беньямін Нетаньягу Місце під сонцем, Глава четвертаЗапах здохлої кішки в Ізраїлі, Елі Ліхтенштейн 27 лютого 2005The Real Truth From The PLOBush cannot tell us the truth
Аналогічне висловлювання, але з твердженням, що Палестина належить Сирії, а ніякого «палестинського народу» не існує робив також президент Сирії Хафез Асад.«You do not represent Palestine as much as we do. Never forget this one point: There is no such thing as a Palestinian people, there is no Palestinian entity, there is only Syria. You are an integral part of the Syrian people, Palestine is an integral part of Syria. Therefore it is we, the Syrian authorities, who are the true representatives of the Palestinian people» oh yeah? «Всі знають, що Палестина є ніщо інше, як південна частина Сирії» — стверджував в 1956 році перед Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй засновник і перший голова ОВП Ахмед Шукейрі, у той час представник Саудівської Аравії в ООН.
Генерал-лейтенант румунської розвідки Іон Міхай Пачепа, який втік на Захід, писав:
Спочатку на світ з'явився винайдений Радами так званий «палестинський народ», який нібито «потребував самовизначення». Цей термін, «палестинський народ», сфабрикований майстрами радянської дезінформації в 1964 році, коли була створена Організація Визволення Палестини (ОВП), за задумом його авторів, мав на увазі арабів, що живуть на території Палестини. Вперше він був вжитий у вступній частині палестинської хартії (декларації політичних вимог), написаної в Москві в тому ж 1964 році. Хартію затвердили 422 члени палестинської національної Ради, ретельний відбір яких проводився в КДБ.Хто винайшов «мирний процес» і «палестинський народ»?
Біженці
В ході Арабо-ізраїльської війни 1947—1949 років значна частина арабів — жителів Палестини, на заклик своїх духовних лідерівhtm History repeats itself 1948 & 2006 Arabs called to leave Haifa to facilitate the killing of Jews, by Itamar Marcus and Barbara Crook, Aug. 13, 2006, а також з примусу ізраїльських військMorris, Benny (2003). The Birth of the Palestinian Refugee Problem Revisited. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-00967-7 стр.423-436, стр.438, стр.492, стр.538, покинули місця свого проживання, що розташовані на території, визначеній для єврейської держави, відповідно до резолюції ООН про розділ Палестини, і частини території, визначеної під арабську державу і переселилися на території, визначені тією ж резолюцією для арабської держави: окуповані Йорданією Західний берег річки Йордан і окупований Єгиптом Сектор Газа. Частина палестинських арабів також емігрувала в інші арабські держави, зокрема в Сирію і Ліван. Жодна арабська держава, за винятком Йорданії, не надала переселеним на її територію палестинським арабам громадянства та супутніх прав, і не доклала зусиль для їх абсорбції, попри їхнє важке гуманітарне становище в перші роки.