Єлисей Купріянович Трегубов (, Полтава — (21 листопада за ст. ст), Київ) — український культурний та громадський діяч, педагог. Швагер Івана Франка.
Життєпис Єлисей Купріянович (Кипріянович) Трегубов народився в Полтаві 14 лютого (за іншими даними 14 липня) 1848 року.
Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету в 1872 році. Був учителем у школах Глухова, Курська, Сум, викладав російську словесність, історію та географіюЖитецький Іг. Трегубов Єлисей Кипріянович // Україна. — 1925. — Кн. 6. — С. 184—185..
20 серпня 1876 року одружився з учителькою Антоніною Федорівною Хоружинською в церкві с. Грунівка Суджанського повіту Курської губерніїГорак Р., Гнатів Я. Іван Франко. — Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2005. — Кн. 6: В поті чола. — С. 52, 39, 8, 53. та того ж рокуЗа спогадом А. Трегубової, в серпні 1877 р. (Див.: Трегубова А. Дещо з життя Ольги Франкової // Спогади про Івана Франка / упор., вступ. стаття і прим. М. Гнатюка. — Львів: Каменяр, 1997. — С. 155). переїхав з родиною до Києва.
Протягом 1876—1893 р. викладав географію та історію, а в 1890—1891 рр. був директором Колегії Павла Галагана в Києві. Викладав також у Володимирському кадетському корпусі та Фундуклеївській гімназії.
1893—1898 рр. — інспектор Інституту шляхетних дівчат у Керчі.
Член Київської Старої Громади; співробітник часопису «Кіевская старина» (скарбник, експедитор, коректор).1911 р. вийшов у відставку, а з 1918 р. брав участь у роботі Всеукраїнської академії наук (секція етнографії).
Помер 4 грудня 1920 р. в Києві, похований на Байковому цвинтарі.
Діяльність в Старій громаді За словами Г. Житецького, Є. Трегубов був «одним з найкращих діячів Старої Громади — який піввіку стояв біля спільної праці київського гурта, спеціально його органу „Київськой Старіни“»Житецький Іг. Трегубов Єлисей Кипріянович // Україна. — 1925. — Кн. 6. — С. 184—185.. І хоч самому Є. Трегубову належить на сторінках згаданого часопису лише одна замітка, опублікована під псевдонімом «Д-ръ Г.»Д-ръ Г. [Трегубов Є.] Поминки по Шевченку в Петербурге // КС. — 1898. — Т. 61. — № 4 (Апрель). — С. 7–9., його організаційна робота, особливо за часів редакторства в «Кіевской Старіне» В.Науменка (1893—1906), є величезною. Фактично він був його співредактором і завідувачем контори. "Людина спокійна, урівноваженого характеру, акуратна, помітлива в ділах громадських, Трегубов усюди, за що брався вносив лад, невтомність праці, незалежно від того чи то були клопоти біля невеликого українського «метелика», чи то були складні заходи з цензурою і виданням «Кобзаря», чи то з'являлась потреба зносин з галицькими громадянами. Єлисей Кипріянович був швагером (чоловік сестри або брата) Ів. Як. Франка, чи то випадало узятися за тяжке і невдячне керування «конторою» «Київської Старіни», тощо. За часи редагування сього журналу В. П. Науменком, Єлисей Кипріянович був його правою рукою: він перебував і коректором, і експедитором, і скарбником, і навіть «кур'єром» до цензора та до видатних співробітників органу", — так окреслював роль Є. Трегубова у виданні часопису його молодший сучасник і син одного з найдіяльніших співробітників «Кіевской Старіни» Павла Житецького.
Значення Є. Трегубова в розвитку української видавничої справи останньої чверті ХІХ століття ще належить оцінити. Поряд з О. Кониським він був активним видавничим промоутером між Галичиною і Східною Україною. Завдяки його ініціативам та контактам з галицькими діячами, в основному з І. Франком, то у Галичині було опубліковано низку творів української літератури, що були заборонені відомими Валуєвським циркуляром (1863) та Емським указом (1876) на території тодішньої Російської імперії, до складу якої входила більша частина українських земель. "Саме він,— підкреслює Л. Чернишенко, — став натхненником і певною мірою організатором публікацій у «Зорі» «Люборацьких» А. Свидницького, співомовок С. Руданського, «Старосвітських батюшок і матушок» І. Нечуя-Левицького, поезій М. Старицького, «Лимерівни» Панаса Мирного"Чернишенко Л. Листи Єлисея Трегубова до родини Франків // Науковий вісник музею Івана Франка у Львові. — Л.: Каменяр, 2004. — Вип. 4. — С. 55–56, 58–59, 64–65... Відомо також, що на час відсутності М. Старицького в Києві (із серпня 1883 р.) Є. Трегубов разом з М. Лисенком опікувався виданням другої книжки альманаху «Рада»Лист М. Старицького до Б. Грінченка від [25 жовтня 1883 р.] // Старицький М. Твори: В 6 т. — К.: Дніпро, 1990. — Т. 6: Оповідання. Статті. Автобіографічні твори. Вибрані листи. — С. 458.. Такі блискучі організаційні якості та особиста довіра до Є. Трегубова вочевидь, зумовили і те, що він «якийсь час завідував фінансовими справами»Архів Михайла Драгоманова. Том І: Листування Київської Старої Громади з М. Драгомановим (1870—1895 рр.). — Варшава, 1937. — С. 364. київської Старої Громади. Є.Трегубов був також опікуном талановитої української молоді надаючи їй прихисток у своєму скромному викладацькому помешканні на вул. Фундуклеївській, 9 та трохи просторішій квартирі на Бібіковському бульварі 31 у «злиденні» 1880-ті-початкові 1890-ті роки. Цей маловідомий, але прикметний для характеристики його як людини факт випливає із замітки Г.Житецького, написаній уже по смерті Є.Трегубова. Цим же пояснюється, на думку автора допису, «чимала пошана до нього і його близьких, вірних товаришів, і української молоді».
Згадуючи про гостювання в Є. Трегубова української молоді, Г. Житецький, очевидно, мав на увазі й І. Франка, адже у своїх спогадах, написаних того ж 1926 р., що й згадана замітка, мемуарист наводить такий прикметний факт: «П. І. Житецький (батько Г.Житецького. — Л. К.) <…> умовився зі своїм громадським приятелем Є. К. Трегубовим про перебування Франка на який час у квартирі Трегубова, що й неважко було здійснити, бо все навантаження гостя був його невеличка валізка, а родина Трегубова не хутко поверталась з літнього відпочинку»Житецький Г. Одруження І. Я. Франка // Спогади про Івана Франка / Упор., вступ. стаття і прим. М. Гнатюка. — Львів: Каменяр, 1997. — С. 161, 162.. Тут, проте, мемуарист, який писав свої спогади через 40 років після тих подій, помилився в датуванні Франкового приїзду до Києва, який і це достеменно відомо — відбувся в лютому 1885 р. Саме «до помешкання Трегубова в колегії П. Галагана, де той учителював і жив» навідався Г.Житецький наступного по Франковому приїзді дня. З тим, щоб провести львівського гостя до помешкання Житецьких «на Львівській вулиці за Сінним майданом» та показати дорогою київські архітектурні пам'ятки. Про те, що Франко гостював у Трегубових під час свого першого приїзду до Києва 1885 р. та жив у них деякий час у квітні 1909 р. згадує й А.ТрегубоваТрегубова А. Дещо з життя Ольги Франкової // Спогади про Івана Франка / Упор., вступ. стаття і прим. М. Гнатюка. — Львів: Каменяр, 1997. — С. 155—157, 160. Щоправда, мемуаристка неточно наводить дату Франкового першого приїзду до Києва як такого, що відбувся «по весні 1884 р.».. Натомість Олександра Хоружинська (Ігнатович), яка на той час разом із сестрою Ольгою мешкала в родині Є.Трегубова, переказувала О.Киричинському, що «ні цього разу, ні взагалі ніколи Франко не спинявся в Трегубова»Киричинський О. Франко в Києві // Спогади про Івана Франка / Упор., вступ. стаття і прим. М. Гнатюка. — Львів: Каменяр, 1997 — С. 164..
Родинні зв'язки з І. Франком З родиною українського громадсько-культурного діяча, педагога й видатного діяча Старої Громади Єлисея Трегубова Івана Франка пов'язували не тільки громадські інспірації та видавничі інтереси. У травні 1886 р. І.Франко одружився в Києві з випускницею Харківського інституту шляхетних дівчат та слухачкою Київських вищих жіночих курсів Ольгою Хоружинською, що її свояком і водночас опікуном був Єлисей Трегубов.
За твердженням самого О.Киричинського, І.Франко познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ольгою Хоружинською саме «через Трегубова, що був кілька разів у Галичині і, як свідомий українець, не міг не познайомитись із найвизначнішим галицьким поетом»Киричинський О. Франко в Києві // Спогади про Івана Франка / Упор., вступ. стаття і прим. М. Гнатюка. — Львів: Каменяр, 1997 — С. 164.. Справді, влітку 1884 р. Є. Трегубов повертався через Львів із закордонної подорожі до Парижа та Женеви, де бачився з М.Драгомановим. Як можна судити з листа Є. Трегубова до М.Драгоманова від 29 червня (за ст. ст.), саме тоді, у Львові, найімовірніше, в редакції часопису «Дђло» й відбулася його перша зустріч і розмова з І.Франком. За згаданим листом можна частково відтворити, що вона точилася довкола видавничих проєктів, для яких відчувався і брак коштів, і брак авторів, і нестача пре нумерації. «<…> Про журналь дуже подумують галичане, — писав Є. Трегубов М. Драгоманову,— просять грошовоі запомоги, пренумерантів, писання, и питав мене Франко, чі Ви бъ давали свои утвори, колибъ цей журналъ заложився. Я сказав Ф-ві, що не було ще такої часописі української, у котру б Ви не давалиб даремно своеі праці, коли ця часопись щира до українського діла и его робітників, що галичане погано роблять, що не тілько не росповідають про Ваши твори між собою, а тимъ і між нами, а навіть ще ганьблять и пишуть доноси. Посліднемъ вони смутилися и казали, що нічого тоді не мали зробити, але тепер нічого такого не буде, доки вони сидять у Львові <…>»Архів Михайла Драгоманова. Том І: Листування Київської Старої Громади з М. Драгомановим (1870—1895 рр.). — Варшава, 1937. — С. 185, 186.. Є. Трегубов переконував тоді І.Франка й М. Павлика активніше популяризувати праці М.Драгоманова в галицькій періодиці через рецензії та критичні розбори, визнав слушність дієвішої матеріальної підтримки видань, у яких вони брали участь як співробітники («Дђла», зокрема), внаслідок збільшення передплатників зі Східної України. З-поміж усіх галичан, з якими тоді зустрічався Є. Трегубов у Львові, І Франко та М. Павлик справили на нього найприємніше враження, про що й писав М.Драгоманову.
На думку Л.Чернишенко, знайомство Є.Трегубова й І.Франка відбулося в червні 1884 р.Чернишенко Л. Листи Єлисея Трегубова до родини Франків // Науковий вісник музею Івана Франка у Львові. — Л.: Каменяр, 2004. — Вип. 4. — С. 136.. Проте, оскільки свої листи Є. Трегубов датував за старим стилем, на що вказує попередній лист до М.Драгоманова від 16 червня 1884 р. «по россійському» та дописка до листа від 29 червня 1884 р. «Петра и Павла»Там само. — С. 186., то зустріч і знайомство з І. Франком за новим літочисленням, прийнятим нині, слід віднести до 11–12 липня 1884 р.
Не виключено, що по поверненню до Києва своїми враженнями від нових галицьких знайомих Є. Трегубов міг поділитися й у родинному колі. На той час у родині Трегубових мешкали молодші сестри його дружини Антоніни — Олександра та Ольга. Тож на час першого приїзду І.Франка до Києва в лютому 1885 р. сестри Хоружинські були цілком свідомі якого незвичного й почесного гостя з Галичини приймав у себе їхній чоловік і свояк.