Переяславські статті́ (1674) — договір між Військом Запорозьким і Московським царством, підписаний поблизу Переяслава. Договір визначав юридично-правовий статус козацької Гетьманщини у складі Московської держави.

Положення Заборона гетьману без дозволу царя надавати допомогу будь-якій стороні у разі нападу на Польщу Заборона гетьману карати будь-кого без суду і згоди старшини Заборона посилати гетьманських представників на переговори царських послів з польськими або кримськими послами Козацький реєстр становив 20 тис. осіб, але жалування йому встановлювалося подвійне У разі нападу ворогів на Гетьманщину козацьке військо збиралося на річці Росава, між Каневом і Корсунем, туди прибувало і царське військо

Текст Переяславських статей

ПЕРЕЯСЛАВСЬКІ СТАТТІ ГЕТЬМАНА ІВАНА САМОЙЛОВИЧА З РОСІЙСЬКИМ ЦАРЕМ

від 17 березня 1674 року

АКТ ПРИВЕДЕННЯ ТОГО БОКУ ДНІПРА ДЕСЯТИ КОЗАЦЬКИХ ПОЛКІВ ДО ПІДДАНСТВА РОСІЙСЬКОМУ ЦАРЮ

Літа 7182 , листопада, в 29 день, великий государ, цар і великий князь Олексій Михайлович, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії самодержець, указав боярину та воєводі і білгородському наміснику князю Григорію Григоровичу Ромодановському з товаришами, учинивши обсилку свою із підданим царської величності, гетьманом із Іваном Самойловичем, зібрався із своїми, великого государя, ратними кінними та пішими людьми, а гетьману із усім Запорозьким військом іти за Дніпро і над підданим турського султана, гетьманом Петром Дорошенком, і над містами його володіння, за поміччю всемогутнього Бога, чинити військового невдовзі промисла. А коли гетьман Петро Дорошенко, і полковники, і начальні люди почнуть присилати до них, боярина та воєвод і до гетьмана, що вони хочуть бути у вічному підданстві під високодержавною рукою великого государя, то про те велено швидко писати великому государю, а на яких статтях його, Дорошенка, тієї сторони [гетьмана] прийняти із містами під його, великого государя, великодержавну руку, щодо того до них, боярина і до воєвод та до гетьмана, прислано його, великого государя, указні статті.

А в статтях написано: «Як, за поміччю всемогутнього Бога і за молитвами пресвятої Богородиці, за щастям великого государя, його царської величності, та його государських наслідників, а за їхньою, боярина та воєвод, службою та промислом, учиняться під його, великого государя, самодержавною рукою у підданстві того боку Дніпра численні полки з містами й містечками, то їм, боярину і воєводам та гетьману, велено послати від себе до полковників того боку Дніпра, і до всіх начальних людей, і до козаків, щоб вони до них, боярина та гетьмана, з'їхалися, а коли вони з'їдуться, то їм говорити, щоб вони, того боку начальні люди і все військо, вибрали собі замість Петра Дорошенка іншого гетьмана, доброго і вправного, а передусім вірного чоловіка, й учинять про те раду, а коли гетьмана на раді оберуть, то новообраному гетьману булаву, і бунчук, і прапора на гетьманство віддати і до всілякої вірності та до служби привести до віри.

А коли полковники, і осавули, і сотники, і все військо того боку Дніпра почнуть бити чолом великому государю, щоб у них учинити гетьманом Івана Самойловича на обох боках Дніпра над усім Запорозьким військом, чи з цього боку почнуть когось просити на той бік у гетьмани, то боярину й воєводі та гетьману Івану Самойловичу, за чолобиттям полковників, та осавулів, та сотників і всього війська, велено вчинити за їхнім чолобиттям». А за указами великого государя царя і великого князя Олексія Михайловича, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії самодержця, боярин та воєводи, князь Григорій Григорович Ромодановський із товаришами, зібралися з ратними кінними та пішими людьми великого государя і прийшли до Веприка, а гетьман Іван Самойлович із Запорозьким військом — у Гадяч, а з'їхавшись і домовившись про справи великого государя, пішли для воїнського промислу до Дніпра і за Дніпро, і милістю всемогутнього Бога та за заступництвом пречистої його Богоматері, і з поміччю всіх святих, а за праведними молитвами великого государя царя і великого князя Олексія Михайловича, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії самодержця, і його государських доброродних дітей, благословенного государя царевича і великого князя Феодора Олексійовича, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії, добровірного государя царевича та великого князя Іоанна Олексійовича, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії, добровірного государя царевича і великого князя Петра Олексійовича, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії, і за щастям у поході боярина та воєвод, князя Григорія Григоровича Ромодановського з товаришами, й гетьмана Івана Самойловича з усіми великого государя ратними людьми і за посилками їхніми, Задніпровського боку Петрового полку Дорошенка генеральна старшина: обозний Іван Гулак, осавул Яків Лизогуб 1, суддя Яків Петров 2, та його ж, Дорошенковий, намісник Онофрій Іванів син Носов 3, та полковники десяти полків: черкаський, канівський, білоцерківський, корсунський, браславський, уманський, кальницький, подільський, могилівський і торговицький, та й старшина Паволоцького полку, з усіма містами тих десяти полків та містечками і з усім поспільством учинились у вічнім підданстві у великого государя, його царської величності, під високодержавною рукою.

І березня, 5 дня, боярин та воєводи, князь Григорій Григорович Ромодановський з товаришами, і гетьман Іван Самойлович, писали до генеральної старшини і до всіх вищеназваних полків Задніпрського боку і до всього поспільства, щоб вони, полковники із начальними людьми, з козаками для обрання гетьмана приїхали на раду в Переяславль швидко, не чекаючи розрушення зимового шляху й водного розливу, і щоб їм після ради повернутись у доми свої теперішнім-таки зимовим шляхом.

І березня до 15 числа Задніпрського боку генеральна старшина і з усіх полків полковники з начальними людьми і з козаками з'їхались до Переяславля і при бояринові та воєводах, при князі Григорію Григоровичу Ромодановському із товаришами, і при гетьмані Іванові Самойловичу учинили раду, березня у 17-й день. І на раді били чолом великому государю царю і великому князю Олексію Михайловичу, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії самодержцю, щоб великий государ ударував їх, старшину і все поспільство, велів у них гетьманом учинити Івана Самойловича на обох боках Дніпра, над усім Запорозьким військом, і бути їм у підданстві у нього, великого государя, за їхніми правами й вольностями на тихтаки статтях, якими він, великий государ, ударував цього боку Дніпра гетьмана Івана Самойловича, і старшину, і козаків, і все поспільство.

І боярин та воєводи, князь Григорій Григорович Ромодановський із товаришами старшині та козакам задніпрських полків говорили: "Великий государ, його царська величність, ударував їх, велів у них бути, за їхнім чолобиттям, гетьману Івану Самойловичу на обох боках, і бути їм у нього, великого государя, у підданстві за давнішніми їхніми правами та вольностями, і ні в чому права їхні та вольності порушені не будуть. А на яких статтях їм, старшині та козакам і всьому поспільству, бути, ті статті їм зачитані й укріплені, і на тих статтях генеральна старшина та полковники великому государю царю і великому князю Олексію Михайловичу, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії самодержцю, та його государським наслідникам за святою непорочною євангельською заповіддю на вічне підданство віру учинили на тому, що їм бути під їхньою государською високою рукою невідступно.

СТАТТІ, ПОСТАНОВЛЕНІ В ПЕРЕЯСЛАВЛІ З ГЕТЬМАНОМ ОБОХ БОКІВ ДНІПРА ІВАНОМ САМОЙЛОВИЧЕМ

1

Бути у великого государя царя і великого князя Олексія Михайловича, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії самодержця, і у царської величності доброродних дітей, у добровірного государя царевича і великого князя Феодора Олексійовича, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії, у добровірного государя царевича і великого князя Іоанна Олексійовича, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії, у добровірного государя царевича і великого князя Петра Олексійовича, Великої, і Малої, і Білої Росії, у наслідників їхніх государських на вічному підданстві генеральній старшині задніпрських полків: обозному, осавулу, судді, полковникам, сотникам, і всій старшині, і всьому війську Запорозькому, всякого чину та віку людям і черні за цими постановленими і утвердженими, і обіцянкою їхньою, всієї старшини, всього й війська Запорозького, закріпленими перед святим Євангелієм статтями і руками підписаними, як ті статті самі в собі маються.

Обозний Іван Гулак, і вся старшина, і козаки, вислухавши цю статтю, обіцяли великому государю і його доброродним дітям та їхнім государським наслідникам служити до смерті життя свого неодмінно і супроти турського султана, і кримського хана, і всякого неприятеля стояти й битися, не хоронячи голів своїх. І крім свого государя царя і великого князя Олексія Михайловича, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії самодержця, та його государських дітей, та їхніх государських наслідників не бути у підданстві у турського султана, і у кримського хана, і в жодних довколишніх государів.

2

Обозний, та старшина, та козаки били чолом великому государю, його царській величності, а боярину та воєводам, князю Григорію Григоровичу Ромодановському із товаришами, та гетьману Івану Самойловичу говорили: коли трапиться, що турський султан і кримський хан чи інші неприятельські люди почнуть наступати на них війною, то чи укаже царська величність їх боронити?

І боярин, і воєводи, князь Григорій Григорович із товаришами, і гетьман їм, старшині та козакам, говорили: великий государ, його царська величність, їх, старшину, і все військо Запорозьке, і все поспільство від ворога хреста святого, від турського султана, і від кримського хана, і від інших неприятелів своїми государськими військами укаже боронити. А їм супроти того неприятеля на оборону в яких містах і яким полкам бути і відсіч неприятелю давати, то щоб про те постановили його статті.

Обозний, і вся старшина, і козаки приговорили: задніпрських усіх полків полковникам з козаками збиратися супроти наступу неприятельських людей на ріці Росаві між Каневом та Корсунем і ворогу відсіч давати, з якого боку, від чого, борони Боже, буде їхній неприятельський прихід.

3

Без указу великого государя, його царської величності, до сторонніх монархів у жодні держави і ні до кого гетьману і старшині Задніпрського боку ні про що не писати і зсилання їм із жодними государями не чинити через те, що від того чиняться в малоросійському народі всілякі свари, а коли трапляться які справи про щось писати, то їм писати до великого государя, до його царської величності, а царська величність його, гетьмана, і старшину, і все поспільство зберігатиме в усякому своєму государському милосерді й укаже про їхні справи писати до государів, а що буде писано, то ті листи, за указом царської величності, до них буде прислано, а які усякі присильні листи писатимуться до великого государя від довколишніх государів, то їм ті листи, не розпечатуючи, присилати до великого государя у Москву.

Обозний, і вся старшина, і козаки приговорили цій статті бути так.

4

Коли на Польську державу турський султан зі своїми силами чи якісь інші неприятельські люди наступлять, то Задніпрського боку гетьману, і старшині, і всьому Запорозькому війську на той час неприятельським людям ніякої помочі аж ніяк не чинити ніякими ділами й підначальних своїх полків людей від того утримувати, й забороняти, і без повеління великого государя на здопоможення ні до кого нікого не посилати.

І обозний, і вся старшина, і козаки приговорили цій статті бути так.

5

Коли надалі котрий гетьман, забувши страх Божий і великого государя превелику і невимовну милість, почне в малоросійських містах чинити якісь посвари, їм того поміж себе остерігати й вивідувати всілякими мірами, а вивідавши, писати до великого государя, а тим гетьманським посварам ніяким не вірити. Обозний, і вся старшина, і козаки приговорили цій статті бути так.

6