Іноке́нтій Ґі́зель (, 1600 (?) — ) — український православний діяч німецького походження. Родом з социніанської пруської сім'ї. Вчений-богослов, філософ, історик. Священнослужитель Київської митрополії, архімандрит Києво-Печерського монастиря (1656–1683). Ймовірний автор «Київського Синопсиса», першого підручника з історії України.

Життєпис Походив зі Східної Пруссії. Прийняв постриг у чернецтво в м. Києві. Ймовірно, родич ректора Кисилинської академії, вченого-еллініста Євстафія ҐізеляМицик Ю., Хижняк З. Ґізель, чернече ім'я Інокентій… — С. 269..

Вивчав історію, богослов'я та юриспруденцію у Львівській єзуїтській колегії (за іншою версією — Замойській академії, Крулевецькій академії або Ростоцькому університеті).

Був одним з перших ректорів школи при Гощанському монастирі у першій половині XVII ст.

У 1642 р. закінчив Києво-Могилянську Колегію, згодом деякий час навчався за кордоном (імовірно — в Англії).

За дорученням православного київського митрополита Петра Могили керував Печерською друкарнею.

1645–1650 — професор і ректор (з 1646 р.) Києво-Могилянської Колегії, де читав курси філософії, психології та ін. Першим з відомих професорів Києво-Могилянської Колегії у лекціях висував тезу про незнищенність речовини.

З 1656 р. — після смерті Йосипа Тризни обирається архімандритом Києво-Печерської Лаври. Бувши архімандритом Києво-Печерської Лаври, боровся за незалежність Української православної церкви, яку активно поглинала Московська патріархія. Вважав підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату неканонічним і гріховним діяннямДив. Київська митрополія Константинопольського Патріархату; Російська православна церква, розділ «Створення патріархату Московською церквою»; Київський Патріархат, розділ «Історія УПЦ-КП».. У 1667 р. він разом з іншим київським духівництвом на бенкеті відмовився підняти чарку за здоров'я київського воєводи П. Шереметьєва і ставленика Москви гетьмана І. Брюховецького, назвавши останнього лиходіємИннокентий Гизель .

Помер 1683 року. Новим архимандритом став Варлаам (Ясинський).

Творчість Ґізель був одним з найосвіченіших людей в Україні XVII століття. Вів публічні диспути з опонентами-католиками.

Брав активну участь у створенні «Києво-Печерського патерика» (1661) Ґізелю приписують авторство «Синопсиса» — першого нарису історії України. Автор полемічних творів, спрямованих проти унії та єзуїтів. У своїх розмірковуваннях Ґізель використовував філософську спадщину античності, патристики, схоластики, особливо другої; з новітніх вчених орієнтувався на ідеї Джироламо Кардано, Галілео Галілея, Миколая Коперника та ін.

Автор філософсько-богословських праць: «Твір про всю філософію» (1645–1647), «Мир з богом чоловіку» (1669) та полемічного трактату «Правдива віра» (1668).

У своїх творах Ґізель намагався, зокрема, визначити родовід слов'янських народів. Виданою його працею, яка може розглядатися як протосоціологічна є «Синопсис» (від грецького «огляд»), де він зокрема описував життя тогочасного суспільства. В іншій своїй праці «Про народ Роксоланський і його наріччя» цей філософ та історіограф характеризував українців як носіїв високої й оригінальної культури, які рано винайшли писемність і прийняли християнство.

Інокентій Гізель першим з відомих професорів Києво-Могилянської Колегії у лекціях висував тезу про незнищенність речовини, суттєво випередивши цим у нові часи Лавуазьє. Олена Апанович зазначає, що саме він "у лекціях висував тезу про не­з­нищенність речовини". Тобто, за Апанович, Гізель уже в XVII ст. проговорював, що в закритій системі загальна кількість речовини незмінна (основа закону збереження маси);https://studexpo.net/126695/istoriya/rozdil_inokentiy_ozel_yogo_diyalnist Інокентій Гізель та його діяльність — Олена Апанович Під знаком Кліо. Журнал Дзвін

Думки відомих діячів про Інокентія Гізеля Лазар Баранович називав Гізеля за його розум «українським Аристотелем».

Примітки

Джерела Ґізель І. Вибрані твори / Пер. Симчич Микола, Кисельов Роман, Стратій Ярослава. — Львів : Свічадо, 2009. — 358 с. Гізель Інокентій // Українська педагогіка в персоналіях — ХІХ століття / За редакцією О. В. Сухомлинської. — : Либідь, 2005. — С. 125—131. Гізель, Інокентій //

Мицик Ю., Хижняк З. Ґізель, чернече ім'я Інокентій // Тофтул М. Г., Гізель Інокентій // Сучасний словник з етики. — Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с. ISBN 978-966-485-156-2. Стратій Я. Проблеми натурфілософії у філософській думці України XVII ст.

Посилання

Гізель Інокентій // Українська Релігієзнавча Енциклопедія Київський синопсис (переклад редакції 1674 р.) ҐІЗЕЛЬ Інокентій Ґізель Інокентій // Горобець В. М., Стратій Я. М. Ґізель // Києво-Могилянська академія в іменах XVII—XVIII ст.: енциклопедичне видання / відп. ред. В. С. Брюховецький, упоряд. З. І. Хижняк. — Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2001. — С. 168—170. — ISBN 966-518-132-7.