Спіранти Бругмана — приголосні фрикативні Þ, Þh, ð, ðh, які німецький лінгвіст Карл Бругман постулював для праіндоєвропейської мови на підставі ряду відповідностей.
Сучасний погляд на проблему У аналізованих Бругманом лексемах в індоєвропейській прамові мав бути збіг проривних типу TK (де T — будь-який зубний проривний, а K — будь-який задньоязичний проривний. У більшості мов-наступниць таке поєднання приголосних зазнало різних фонетичних змін, а саме: Метатеза: грецька група Метатеза і спірантизація другого елементу: індоіранська група Втрата першого елемента поєднання: слов'янські, балтійські, німецькі, італійські, вірменська, албанська мови Втрата другого елементу поєднання: кельтські мови.
Приклади Лексеми, в яких було аналізоване поєднання: (ведмідь): , (r̥kṣaḥ), , д-ірл. art, ; (земля): , (kṣam), , , , ; (тесля): , (takṣaḥ).
Література Іванов В. В. Труды по этимологии индоевропейских и древнепереднеазиатских языков. Том 1. Индоевропейские корни в хеттском языке. — М.: Языки славянских культур: Знак, 2007. Schindler J. A thorny problem / / Die Sprache. Bd. 23, 1977. S. 25-35.