Аккембе́цький курга́н, відомий також як Попова Могила — пам'ятка археології з похованнями трипільської культури усатівського типу, етапу СІІ та бронзової доби. Курган знаходиться у Білгород-Дністровському районі Одеської області, розташований біля села Біленьке, за 3 км на захід від селища 3атоки, на плато північного берегу Будацького лиману. Назва села Біленьке (раніше Аккембет) власне пов'язана із цим курганом, оскільки турецькою мовою означає Біла гробниця.
Курган відомий з 19 століття. Досліджував І. Т. Черняков у 1997 році. Аккембецький курган був частиною великого могильника усатівського типу, бо він розташований серед великої кількості маленьких зруйнованих оранкою курганів, а також чотирьох великих курганів, знищених у 1950-х pp. під час будівництва. Від останніх на поверхні залишились великі брили вапняку зі зруйнованих кромлехів. За 1 км на захід від Аккембецького кургану виявлені залишки поселення усатівського типу. В цій пам'ятці можна вбачати пізньотрипільський центр на Правобережжі Дністра, подібний до комплексів в Маяках і Усатовому.
Загальна характеристика
Насип кургану зруйнований земляними роботами. Його збережена висота — 7 м, діаметр — 60 м. У будівництві кургану виявлено 7 стратиграфічних шарів, представлених 27 похованнями різних культур: усатівської (6), кемі-обінської, буджацької, багатопружкової кераміки.
Поховання усатівського типу
В кургані виявлено 6 поховань усатівського типу, одне з яких було основним. Навколо нього був викладений на стародавній денній поверхні кромлех діаметром 28—32 м з великих пласких брил вапняку. У західній частині кромлеху зроблений «прохід» (ворота) завширшки 2 м з вертикально поставленими плитами по краях. Під брилами кромлеху знайдені численні черепашки мідій, кістки вівці, 2 кінських черепа, уламки глиняного посуду з домішками мушлі. З південно-західного боку ями центрального чоловічого поховання був скелет собаки.
З іншими похованнями усатівського типу пов'язані дві досипки насипу, що складають II та III культурно-хронологічні шари. Всі поховальні ями прямокутні з закругленими кутами, небіжчики поховані у скорченому стані на лівому боці, головою орієнтовані на північний схід. У одного з небіжчиків червоною вохрою розписаний череп. Поховальний інвентар складався з 2—5 посудин, прикрас з кісток та металу. Кераміка належить до двох груп: столовий посуд, прикрашений розписним орнаментом та посудини, виготовлені з глини з домішкою товченої черепашки, прикрашені шнуровим орнаментом.
За ізотопними датами найдавніше поховання усатівського типу датують 2759±101 р. до н. е., а період здійснення всіх поховань у проміжку між 2610–2310 рр. до н. е.
Література I. T. Черняков. Аккембецький курган // Енциклопедія Трипільської культури. — , 2004 — т. 2 Szmyt M., Chernyakov I. Т. Radiocarbon Chronology of «Akkiembetskiy kurgan». A Preliminary Report. — Baltic-Pontic Studies. — 1999. — Vol. 7. — P. 196–202. Посилання АККЕМБЕЦЬКИЙ КУРГАН // Енциклопедія історії України (ЕІУ) на сайті Інституту Історії НАНУ