Добри́ня — історична особа, воєвода Володимира Святославича, брат його матері (вуй) Малуші, за даними Ю. Диби, І. Мицька, А. Членова — чеського походження, за іншими — син Малка Любечанина (Мстиши-Люта (Мстислава Лютого) Свенельдича)Хорошев А. С. Добыня // Великий Новгород. История и культура IX—XVII веков. Энциклопедический словарь по ред. Янина В. Л. — СПб. : Нестор-История, 2007. . Його вважають можливим прототипом билинного богатиря Добрині Микитича.

Життєпис До володінь Мала на Волині належала група з декількох сіл розташованих у 22 км на південь від Володимира — Низкиничі, Будятичі та Калусів (нині Гряди). Знайома Длугошу назва села Низкиничі (малий/низький) спонукала його назвати древлянського князя Мала Ніскинем. З цим населеним пунктом пов'язують і билинне прізвище брата Малуші, відомого як Добриня Нікітіч (Низкинич).

Коли в 970 році великий князь Святослав розділив Київську Русь між двома старшими синами, новгородські посли, за вказівкою Добрині, випросили до себе Володимира, який і поїхав до Великого Новгороду зі своїм дядьком.

979 року Володимир вирушив з Новгорода в Київ з наміром відібрати владу у старшого брата. Добриня ж хотів відняти у Ярополка наречену, Рогніду, дочку полоцького правителя Рогволода, щоб видати її за Володимира. На це Рогніда відповіла: «Не хочу я за робичича», чим сильно образила Добриню, сестру якого називали рабинею, і після перемоги, здобутої над Рогволодом, він, за літописом, наказав племіннику «бути з нею (Рогнідою) перед батьком її і матір'ю».

Ставши єдиним правителем держави, Володимир поставив посадником в Новгороді Добриню. Звідси, в 985 році, він ходив разом з Володимиром на багату Волзьку Булгарію. Мир з болгарами був укладений за порадою Добрині, який говорив, що такий багатий народ не буде платити данину.

Що стосується участі Добрині в хрещенні новгородців, то її, можна визнати достовірною, але відомості про цю подію у літописах невизначені та заплутані, а подробиці епізоду, передані Татищевим зі слів так званого Йоакимовського літопису, ґрунтуються на старовинній новгородській приказці: «Путята хрестив мечем, а Добриня вогнем». Згідно з цими відомостями, жрець Богомил на прізвисько Соловей, підбурював новгородців проти нової, християнської віри і був переможений посадником Вороб'єм Стояновичем. Однак М. М. Карамзін вважав наведену Татищевим історію хрещення Новгорода вигадкою.

Згодом новгородським посадником став син Добрині — Костянтин Добринич.

За свої здобутки протягом життя Добриня став одним із головних героїв билин, де він виступає поряд з Іллею Муромцем серед найповажаніших руських богатирів.

Родина

За Д. Прозоровським та Шахматовим (відомості про предків дали автори Повісті врем'яних літ Вишата і Ян Вишатич). Малко Любечанин Малуша Добриня Костянтин Добринич Остромир + Феофана Вишата Путята Вишатич Ян Вишатич + Марія преп. Варлаам Завид Дмитро Завидович Любава

Примітки

Джерела Диба Ю., Мицько І. Неіснуючий похід 981 р. князя Володимира на ляхів . — 2015 Котляр М. Ф. Добриня //

 — примітки 421, 463 Котляр М.Ф. ДОБРИНЯ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2004.

Додаткова література Добриня // Повне зібрання руських літописів I, 29, 34, 36, 62, 131; II, 246, 250, 263; IV, 175; V, 2, 108, 112, 114, 132; VII, 28, 289, 294, 296, 326, IX под 990 г. продовж. Нестора 185; Троїцк. літ.

Посилання

Анатолій Членов. За слідами Добрині