Зено́н Володисла́вович Носко́вський (, Мушкатівка, нині Борщівський район — , Словаччина) — український військовий і громадсько-політичний діяч, правник, адвокат, суддя. Поручник Легіону Українських січових стрільців та Української галицької армії. Один із перших організаторів сокільсько-січового та просвітянського руху на Бучаччині.

Учасник Першої світової війни. Командував 4-ю сотнею УСС, відзначився в боях на горі Ключ та на Маківці. Під час польсько-української війни 1918—1919 років був командантом бойової групи «Підзамче» під час боїв за Львів, згодом командував полком 1-ї бригади УСС (пізніше — ЧУСС у складі ЧУГА). У міжвоєнний період та після Другої світової війни перебував в еміграції у Чехословаччині, де займався правничою та суддівською практикою.

Життєпис

Народився в селі Мушкатівці (нині Борщівського району Тернопільської области, Україна) в родині священника УГКЦ о. Володислава НосковськогоМельничук Б., Ханас В. Носковський Зенон Володиславович… — С. 646. та його дружини Ольги Носковської зі СвистунівГриневич Я. Отець Володислав Носковський і його родина // Бучач і Бучаччина… — С. 374.. Родина Носковських мала шляхетнє походження і належала до гербу Лада.

У 1889 р. з батьками переїхав до Сороків Бучацького повіту.Там само. — С. 375. Навчався в ц. к. Бучацькій державній гімназії (зокрема, з відзнакою закінчив 1а клас у 1900 роціSprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1900 . — S. 50.), закінчив Академічну гімназію у Львові, юридичний факультет Львівського університету.

Брав активну участь в організації осередків спортивного товариства «Сокіл» у Галичині (зокрема, співорганізатор осередку та читальні товариства «Просвіта» в селі Сороках Бучацького повіту). В Сороках у приміщенні дяківки (будучи студентом) провадив освітні гуртки з селянами, читав книжки, деяких вчив читати, писати. Проводив січові руханкові вправи з мешканцями Сороків.Носковська-Гірняк Г. Сороки / Калейдоскоп минулого // Бучач і Бучаччина… — С. 652.

З початком Першої світової війни вступив до лав Легіону Українських Січових Стрільців. Командував спочатку чотою, згодом 4-ю сотнею УСС. Проявив себе в боях на горі Ключ, за які був нагороджений Срібною медаллю «За хоробрість» 2-го кл. ().

31 травня 1916 року на похоронах Івана Франка супроводжував віз-катафалк до Личаківського цвинтаря, від імени УСС поклав вінок на могилу Каменяра.Литвин М., Науменко К. Історія Галицького стрілецтва. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 36. — ISBN 5-7745-0394-1. 30 вересня 1916 р. потрафив у російський полон під час боїв під Потуторами і КонюхамиГриневич Я. Отець Володислав Носковський і його родина… — С. 377.; перебував у Пензі, Симбірську (разом з Сенем Горуком; восени 1916 р. зустрівся з вивезеним в Сибір росіянами-москалями батькомНавроцький О. Зустріч батька з сином // Бучач і Бучаччина… — С. 380—381.).

Після звільнення з полону брав участь в українсько-польській війні та національно-визвольних змаганнях, командував сотнею, полком УСС.

11 листопада поручник Зенон Носковський став командантом групи «Підзамче»Томін Ю., Романишин Ю., Коритко Р., Паращак І. Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці. — Львів : ТзОВ «Західноукраїнський Консалтинговий Центр» (ЗУКЦ), 2011. — іл. — С. 149. — ISBN 978-617-655-000-6.. 12 листопада 1918 року на чолі частини з 280 стрільців (половина — УСС) обороняв ділянку залізничної колії в районі Підзамча у Львові.Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 59. 11 січня 1919 року стрілецька сотня Зенона Носковського відзначилася під час визволення Львова від польських окупантів (було взято південні околиці міста).Там же… — С. 160.

Після створення у Бершаді на базі II-го корпусу УГА I-ї бригади Червоних Українських Січових Стрільців (ЧУСС) очолив полк.Там само. — С. 291. Під час прибуття під Чуднів Володимира Затонського, І. Дубового через виступ бригад під командуванням Юліяна Головінського, Осипа Станимира проти більшовиків з намірами роззброїти галичан разом з Михайлом Бараном, Альфредом Бізанцом запевнив їх, що бригада буде надалі воювати проти поляків; їм повірили. 27 квітня 1920 р., виконуючи наказ командира бригади ЧУГА, повів полк на прорив польського оточення під Михнівкою. За допомогою кінноти під командуванням Степана Шухевича вдалось вирватись у бік Києва.Там само. — С. 303—305.

З 1920 р. жив в еміграції у Чехословаччині, працював адвокатом, суддею. Помер у Словаччині.

Нагороди 10 листопада 1914 нагороджений Медаллю за Хоробрість 2-го класу.

Примітки

Джерела

Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ, видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. — ISBN 5-7707-7867-9. Мельничук Б., Ханас В. Носковський Зенон Володиславович //

Посилання УСС. Бої на ПОДІЛЛІ (червень 1915 — березень 1916 рр.) Михайло Горбовий. Гуцули у визвольній боротьбі