Ілля́ Льво́вич Оле́йников (справжнє прізвище — Клявер; 10 липня 1947, Кишинів — 11 листопада 2012, Санкт-Петербург) — радянський і російський естрадний актор комічного жанру і телеведучий єврейського походження, лауреат «ТЕФІ» (1996), Народний артист Російської Федерації (2001).

Біографія Ілля Львович Клявер народився 10 липня 1947 року в Кишиневі в єврейській родині лимаря Лейба Нафтуловича (Лева Анатолійовича) Клявера (1908—1992) і домогосподарки Клари (Хаї) Борисівни Клявер (до шлюбу Пресель, 1910-1988); виріс у кишинівському районі Магала, населеному головним чином ремісниками.

У 1965 році вступив і в 1969 році закінчив ГУЦЕІ — Московське державне училище циркового та естрадного мистецтва. З 1969 по 1971 Олейников проходив строкову службу в лавах Радянської армії. Працював артистом у Москонцерті, а з 1974 по 1990 роки - в Ленконцерті як артист розмовного жанру.

Взяв сценічний псевдонім Олейников (прізвище дружини Ірини Олейниковой), коли почав працювати в дуеті «Казаков і Олейников» з артистом Романом Казаковим, який був не тільки його сценічним партнером, але і його найкращим другом. Дует працював також з Володимиром Винокуром (зокрема, в естрадно-пародійній програмі «Чи немає зайвого квитка»).

У 1977 році разом зі своїм партнером на сцені Романом Казаковим стає лауреатом Всесоюзного конкурсу артистів естради.

Починаючи з 1968 року, знімався в кіно.

1993 р. разом з Юрієм Стояновим створив гумористичну телепрограму «Городок», яка йшла на петербурзькому телебаченні до самої смерті Олейникова.

Смерть Помер 11 листопада 2012 року о 4 ранку від пневмонії в клінічній лікарні № 122 ім. Л. Г. Соколова.

Похований 14 листопада 2012 року на кладовищі міста Пушкін.

Нагороди Орден Пошани (2012) Народний артист Російської Федерації (2001) Лауреат премії ТЕФІ в номінації «Найкращий ведучий розважальної програми» (1996).

Бібліографія «До зустрічі в Городку» (у співавторстві з Юрієм Стояновим) 1997. ISBN 5-87334-023-4; 2006, ISBN 5-17-038352-5. «Життя як пестня, або Всі через Же». 2007. ISBN 978-5-17-046428-9

Примітки

Джерела Видео в память об артисте Личное дело Олейникова И. Л. Интервью журналу Турнавигатор