Stereophonics — британський рок-гурт, заснований у 1992 році в містечку Кумаман в Уельсі. Нині до складу гурту входять: Келлі Джонс (вокал і гітара), Річард Джонс (бас-гітара, бек-вокал), Адам Зіндані (гітара, бек-вокал), Джеймі Моррісон (барабани) та член турне гурту Тоні Кіркхем (клавішні). Спочатку група включала Стюарта Кейбла (1992—2003) і Хав'єра Вейлера (2004—2012) за барабанами. Stereophonics випустили вісім студійних альбомів, і є одним із восьми гуртів, які очолили чарти із п'ятьма послідовними альбомами, після The Beatles, Led Zeppelin, ABBA, Genesis, Oasis, Blur і U2). Їхній останній альбом 2015 року. Keep The Village Alive. Успішно скомпільований альбом Decade in the Sun: Best of Stereophonics вийшов у листопаді 2008-го та посів другу позицію в британському чарті.
Охарактеризовані як «класичний британський рок зі жвавим вокалом», гурт підсумували як той, у котрого переважає звук, подібний до жанрів альтернативного року та «британського традиційного року». Дебютний альбом Stereophonics, Word Gets Around, вийшов у серпні 1997-го та посів шосту позицію в чартах Британії завдяки синглам «», «» та «». Гурт досяг головного успіху з релізом Performance and Cocktails (і його головними синглами «», «» і «») в 1999-му та загалом їхні десять синглів досягали топ-десятки синглів, а також першої позиції: «» 2005-го. Продавши близько 10 мільйонів копій по всьому світові, Stereophonics стали найуспішнішими валлійськими рок-виконавцями. Гурт також хвалять за їхні живі виступи, що дозволяє їм опинятися в заголовках багатьох британських та ірландських найвизначніших музичних фестивалях, включно з Редінг і Лідс у 2000-му, Гластонбері в 2002-му, у 2002-му, у 2004-му та 2009-му, й у 2010-му. Гурт є частиною музичної сцени Кардіффа.
Історія
Формування та ранні роки (1986—1991) Келлі Джонс і Стюарт Кейбл мешкали на одній вулиціMarks (2009), p. 24 в містечку КумаманMarks (2009), p. 4. Джонс чув, що Кейбл грає на барабанах, тож запитав, чи не хоче той пограти разомMarks (2009), pp. 22–23. Після того, як вони деякий час грали в гаражі тата Джонса, до них приєднався Ніколас Ґік за гітару. Згодом, Джонс запросив Пола Россера та Кріса Девіса на бас-гітару та клавішні відповідноMarks (2009), p. 23. Кейбл згадує, що саме він запропонував Джонсу співати, як його тато співав у шістдесятих на розігріві в Роя Орбісона. В 1986-му гурт записує демо під назвою «Zephyr». Коли Джонс пішов на канікули, група відіграла концерт без нього, внаслідок чого Джонс залишив групу та Джонс і Кейбл пішли різними шляхами. Джонс, Россер і Девіс створили свою власну R&B групу «Silent Runner», коли Кейбл став барабанщиком глем-рок-гурту «King Catwalk»Marks (2009), pp. 24–25.
Через декілька років Кейбла звільнили з гурту, а за декілька тижнів по тому, він махнув рукою в автобусі Джонсу, котрий стояв на зупинці, а той махнув у відповідьMarks (2009), pp. 25–26. Це була їхня перша зустріч і відтоді, як розпався Zephyr, і через два тижні Джонс і Кейбл почали знову спілкуватися в Ivy BushMarks (2009), p. 26. Вони погодилися дати групі ще один шанс, але Кейбл лише хотів грати свої власні пісні, на що Джонс погодився. Дует запросив Марка Еверетта пограти з ними на бас-гітарі та тоді Джонс почав писати власні пісніMarks (2009), p. 27.
Еверетт пішов на канікули на два тижні, проте Джонс і Кейбл хотіли продовжити репетиції, тож Джонс запросив давнього знайомого Річарда Джонса тимчасово замінити Еверетта. Приголомшений появою Річарда та його грою на басу, Кейбл переконав Келлі залишити його замість Еверетта. Гурт вирішив, що їм потрібен ще один член, щоби грати на соло-гітарі, Саймон Ко́лльєр був першим гітаристом, залученим до гурту, проте не залишивсь у групі, одначе він став гітарним техніком Келлі (guitar technician)Marks (2009), p. 32. Гурт намагався найняти двох інших гітаристів, іншого Річарда Джонса та Ґленна ГайдаMarks (2009), p. 33. Обидва не залишилися в групі надовго, хоча Гайд грав на губній гармоніці в «Rooftop» на альбомі 2001-го . Після того, як Гайд пішов, група складалася з трьох членів.
Tragic Love Company, Stereophonics і V2 Records (1992—1996) Келлі, Річард і Кейбл починають писати та виконувати музику в робітничих клубах разом у 1992-му гуртом, відомим як «Tragic Love Company», назва, натхненна їхніми улюбленими групами (The Tragically Hip, Mother Love Bone і Bad Company).Marks (2009), p. 29 Після того як Tragic Love Company «підігрівали» Smalltown Heroes у Borderline Club, Лондон, вони познайомилися з Маршаллом Бердом і Стівом Бушем, які були зацікавлені в продюсуванні гурту. Гурт погодивсь і записав демо для «».Marks (2009), p. 38
Вейнін Коулман організував серію концертів Південним Вельсом, йому відіслали демо гурту. Вони дуже сподобалися Вейні, проте він не виносив назви гурту та сказав їм, що вони не виступлять, поки не змінять назви.Marks (2009), pp. 37–38 Після того як Кейбл прочитав назву виробника грамофонів, «Falcon Stereophonic», він сказав Келлі та група погодилася змінити назву на «The Stereophonics».Marks (2009), p. 40 У березні 1996-го група відіграла концерт у місцевому ", Абердер, разом із та Pocket Devils. Коли група закінчила свій виступ, до них підійшов Джон Бренд і став їхнім менеджером.Marks (2009), pp. 41–42 Бренд знав понад 35 звукозаписуючих компаній у Британії, що цікавилися виступами The Stereophonics.Marks (2009), p. 43 У травні 1996-го вони підписали контракт із V2 Records,Marks (2009), p. 47 перші виконавці, що підписали контракт із щойно утвореним звукозаписуючим лейблом. При підписанні контракту вони опустили «The» у своїй назві та просто стали «Stereophonics».
Дебютний альбом і крок до слави (1997—2000) У серпні 1997-го група випустила свій перший студійний альбом, Word Gets Around, який досяг шостої позиції в британських чартах, із якого було випущено п'ять синглів. Згодом група поїхала в успішне світове турне.
У лютому 1998-го гурт здобув нагороду Brit Awards як найкращий дебютант. Того ж тижня група перевипустила сингл «», який дістався чотирнадцятої позиції в чарті синглів Великої Британії. Дебютний альбом гурту, Word Gets Around, також став золотим у Британії.
У листопаді 1998-го вийшов «» (перший сингл із альбому Performance and Cocktails, урешті-решт досягши третьої позиції в британських чартах. «» вийшов наступним і досяг четвертої позиції в березні 1999-го. Того ж місяця вийшов альбом, який посів першу позицію та котрий за три тижні став платиновим. Пізніше того ж року, група відіграли перед 50 000-ю аудиторією на в Свонсі. Концерт зняли на кіноплівку та наступного року він вийшов на DVD. Також вони співпрацювали з Томом Джонсом, зробивши кавер на пісню Ренді Ньюмана «» для альбому Тома Джонса .
Увесь час 1998-го та 1999-го група виступала на гастролях у Європі, Австралії та США. 12 червня 1998-го Stereophonics відіграли для 10 000 глядачів на території у Вельсі. Знятий матеріал вийшов на VHS і DVD, названий .
Головний успіх (2001—2004) Група випустила свій третій альбом, Just Enough Education to Perform, у квітні 2001-го. Альбом уключав трек «», який містив вірші, що засуджували критика, котрий, на думку групи, написав про них негативну рецензію. Також альбом містив одну з найвідоміших пісень гурту «», яка дісталася п'ятої позиції в британських чартах. Щоби прорекламувати новий альбом, Just Enough Education to Perform, Stereophonics відіграли дводенний фестиваль, який мав назву A Day at the Races. Ця подія відбулась у Донінгтон Парк на перший день і на кардіффському стадіоні Мілленіум на другий. Також у концертах узяли участь Ash, і , а виступали лиш у Донінгтоні. Понад 200 000 тисяч квитків було продано на фестиваль, який відбувся на вихідних. Виступ вийшов на DVD у 2002-му.
2003-й побачив реліз їхнього четвертого альбому під назвою . У вересні 2003-го барабанщик Стюарта Кейбла звільнили. За наявними даними, це відбулося через відсутність прихильності до гурту. В той час Кейбл вів телепрограму «Cable TV» та відчував, що група ніколи не вдосконалиться. Через це він пропустив декілька репетицій і живих концертів. У підсумку його замінили на .Stereophonics drummer fired . BBC News. Retrieved on 17 July 2007. із The Black Crowes допомагав групі замість Кейбла під час живих виступів гурту, поки не знайшли Вейлера. Коли в інтерв'ю журналу запитали про ухід Кейбла з групи, Келлі Джонс зізнався в складності ситуації.
До кінця року Stereophonics відіграли тур по Британії, що завершився Різдвяним виступом на стадіоні Мілленіум у Кардіффі з підтримкою Feeder, і Адамом Мастерсоном. Шоу закривала лайв-версія пісні «», спочатку записана гуртом Slade. Група взяла перерву після свого турне світом у 2003—2004-му, включаючи виступ на фестивалі Manchester Move у липні 2004-го.
Зміна барабанщика та подальший прогрес групи (2005—2007) Їхній п'ятий студійний альбом, , вийшов у березні 2005-го. Це був перший запис із новим ударником гурту Хав'єром Вейлером. Група нарешті досягла першої позиції своїм хітом і першим синглом із альбому «» у британських чартах синглів. Другим синглом альбому був «Superman». Одначе, ця пісня не повторила успіху «Dakota», посівши тринадцяту позицію. Після «Superman» був «Devil», який вирізнявся спірним кліпом і досяг одинадцятої позиції в чартах. Наприкінці року альбом був номінований на , програвши альбому гурту Feeder Pushing the Senses.
У квітні 2005-го група відіграла у Ванкувері, Канада, на розігріві в них грали . Після концерту Келлі Джонс запросив соло-гітариста Manvils, свого співвітчизника , приєднатися до Stereophonics як другого гітариста групи на світове турне. 2 червня 2005-го група виступила на концерті Live 8 у Гайд-парк, Лондон, зігравши перед найбільшою досі аудиторією.
На початку 2006-го група планувала підтримувати Oasis на численних виступах у Європі, проте відмовилася від участі через сімейні обставини. 2006-й також побачив реліз першого живого альбому Stereophonics . Альбом є компіляцією з двох дисків місткістю двадцять пісень із усіх п'яти альбомів групи й охоплює найкраще зі світового турне 2005-го. Замість того, щоби зробити запис одного шоу, концерти записувалися щоночі й група вибрала найкращу версію кожної пісні окремо. В альбомі також міститься трек «Jayne», який пізніше вийшов як частина сольного альбому Келлі Джонса «».
вийшов у Британії 15 жовтня 2007-го разом із піснею «Bank Holiday Monday», призначеною лише для завантаження. Пісня безкоштовно також була доступна для людей, які попередньо замовили квитки на концерт гурту в 2007-му. Альбом був написаний і записаний у листопаді 2006-го, проте реліз був затриманий до кінця 2007-го.Stereophonics: Friends in the North video interview with stv.tv «» став першим синглом альбому, випущеним у вересні за тиждень до того, як 15 жовтня вийшов LP. Альбом містить дванадцять пісень і став першим у британському офіційному чарті альбомів. Наступний сингл, «My Friends», досяг двадцять третьої позиції в британських чартах, їхній найгірший результат із часів «More Life in a Tramp's Vest» із їхнього дебютного альбому.
20 травня 2007-го на Великих Вихідних на Radio 1's у Престоні до групи на сцені приєднався фронтмен гурту Адам Зіндані. На решту турне в підтримку альбому Pull the Pin Зіндані виступав разом із групою, граючи на соло-гітарі та виконуючи бек-вокал. Він був залучений до написання та виконання двох нових пісень гурту: «You're My Star» і «My Own Worst Enemy». На першій він грає на соло-гітарі та підспівує, а на другій лише виконує соло.
Сьомий альбом і смерть барабанщика (2008—2010) У листопаді 2008-го Stereophonics випустили свою першу компіляцію найвидатніших хітів — Decade in the Sun: Best of Stereophonics.
Гурт — частий гість на британських літніх фестивалях. Нещодавно вони грали на фестивалі Isle of Wight у 2004-му та 2009-му. У 2010-му вони виступили на , а в 2008-му грали на . Також вони з'явилися на у Ірландії в липні 2010-го.