В Естонії чисельність етнічних росіянRussians of Estonia are known in , оцінюється в 276 125 осіб, або 20,2% від загальної чисельності населення країни станом на 2026 рік, більшість з яких проживає у столиці Таллінні та інших міських районах повітів Гар'юмаа та Іда-Вірумаа. Хоча невелике поселення російських старообрядців на узбережжі Чудського озера має понад 300-річну історію, переважна більшість етнічного російського населення держави походить від іммігрантів з радянської Росії та інших частин колишнього СРСР під час радянської окупації Естонії 1944–1991 років.

Ранні контакти Сучасне естонське слово для позначення росіян vene (lane), ймовірно, пов'язане зі давньогерманським словом veneð, яке стосується венедів, носіїв західнослов'янської мови, які жили на південному узбережжі Балтійського моря в Середньовіччі.

XVII століття до незалежної Естонії

Початок безперервного російського заселення території сучасної Естонії датується кінцем 17 століття, коли кілька сотень східних православних старообрядців,Irina Külmoja. рятуючись від релігійних переслідувань у Московії, оселилися на територіях, що тоді були частиною Шведської імперії поблизу західного узбережжя Чудського озера.

У 18 столітті московський цар Петро I відвоював Естонію у Швеції під час Північної війни (1700–1721), після чого настав другий період імміграції з Російської імперії. Хоча за нового правління влада в регіоні залишалася переважно в руках місцевої балтійської німецької знаті, обмежену кількість адміністративних посад поступово перейняли росіяни, які оселилися в Ревелі (Таллінні) та інших великих містах.

Порівняно більша кількість етнічних російських робітників оселилася в Таллінні та Нарві в період швидкого промислового розвитку наприкінці XIX століття та на початку XX століття. Після Першої світової війни частка етнічних росіян у населенні в межах нової незалежної Естонії становила 7,3%. Близько половини з них були етнічними росіянами, які проживали в Печерському (Печорському) районі та на схід від річки Нарва («Естонська Іжорія»), у двох районах, які були приєднані до території Естонії згідно з Тартуським мирним договором 1920 року, але передані до складу Російської РФСР у 1944 році.

Після Першої світової війни Естонія стала незалежною країною, де етнічні росіяни встановили культурне самоврядування відповідно до Закону Естонії про культурну автономію 1925 року. Держава толерантно ставилася до Російської православної церкви та стала домівкою для багатьох російських емігрантів після Російської революції 1917 року.

Друга світова війна та радянська окупації Естонії Після окупації та анексії Естонії Радянським Союзом у 1940 році відбулися репресії як етнічних естонців, так і етнічних росіян. За словами Сергія Ісакова, майже всі товариства, газети, організації етнічних росіян в Естонії були закриті в 1940 році, а їхні активісти переслідувалися.

Країна залишалася окупованою та анексованою (як Естонська РСР) до Радянського Союзу до 1991 року, за винятком періоду нацистської німецької окупації між 1941 і 1944 роками. Під час переміщення населення тисячі громадян Естонії були депортовані до внутрішніх районів Росії (переважно до Сибіру), а величезну кількість російськомовних радянських громадян заохочували селитися в Естонії. За часів Радянського Союзу російське населення Естонії зросло приблизно з 23 000 осіб у 1945 році до 475 000 у 1991 році, а інше російськомовне населення — до 551 000, що становило 35% від загальної чисельності населення на піку його розвитку.

Більшість сучасних росіян в Естонії – це недавні мігранти та їхні нащадки, які оселилися тут за часів радянської влади між 1945 і 1991 роками. Після окупації та анексії Радянським Союзом Естонії, Латвії та Литви у 1940 році. Сталінська влада здійснювала репресії проти багатьох відомих етнічних росіян-активістів та білих емігрантів в Естонії. Багато росіян були заарештовані та страчені різними радянськими військовими трибуналами у 1940–1941 роках. Після нападу Німеччини на Радянський Союз у 1941 році, балтійські держави швидко потрапили під німецький контроль. Багато росіян, особливо члени комуністичної партії, які прибули під час початкової окупації та анексії, відступили; з тими, хто потрапив до рук німців, поводилися жорстоко, багатьох стратили.

Після війни мешканцям Нарви здебільшого не дозволили повернутися, і їх замінили біженці та робітники, адміністративно мобілізовані переважно серед росіян, а також з інших частин Радянського Союзу. До 1989 року етнічні росіяни становили 30,3% населення Естонії.

Під час Співочої революції Міжнародний рух робітників ЕССР організував місцевий російський опір руху за незалежність і мав на меті представляти етнічних росіян та інших російськомовних народів Естонії.

Незалежна Естонія (1991–дотепер) Сьогодні більшість росіян проживає в Таллінні та великих північно-східних містах Нарва, Кохтла-Ярве, Йихві та Сілламяе. Сільські райони майже повністю заселені етнічними естонцями, за винятком узбережжя Чудського озера, яке має давню історію старообрядницьких громад.

Естонський уряд докладає зусиль для покращення зв'язків з російською громадою. Наприклад, колишній прем'єр-міністр Юрі Ратас вивчив російську мову, щоб краще спілкуватися з ними. Колишню президентку Керсті Кальюлайд також вважають захисницею інтересів російськомовної меншини, оскільки раніше вона переїхала до Нарви, щоб «краще зрозуміти людей та їхні проблеми». Молоде покоління краще інтегроване з рештою країни, наприклад, вступає до армії за призовом та покращує свої знання естонської мови. Незважаючи на це, використання російського населення на сході Естонії як приводу для вторгнення в країну за так званим «» викликає занепокоєння, особливо після анексії Криму Росією у 2014 році та повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році.

Громадянство Естонія визнає право на громадянство росіян, що мешкали на її території до окупації Радянським Союзом, та їхніх нащадків. Акт про громадянство визначає доволі ліберальні умови натуралізації для тих, хто прибув до країни після 1940 року, серед яких більшість етнічні росіяни. Вимагається знання естонської мови, Конституції та присяга ЕстоніїCitizenship Act of Estonia (English translation). Уряд надає безкоштовні курси підготовки до екзаменів на знання Конституції й Акту про громадянство, а крім того відшкодовує 6 тис. крон (приблизно 380 євро), витрачених на вивчення мови.

За законом резиденти без громадянства не мають права голосу при виборах до національного або Європейського парламенту, але можуть брати участь у місцевих виборах.

За період з 1992 по 2007 рік громадянство отримали приблизно 147 тис. осіб, і частка осіб без громадянства скоротилася з 32 % до 8 %див.розділ: Estonia: Citizenship. — в кн.: Arch Puddington, Aili Piano, Camille Eiss & others: Freedom in the World 2008: The Annual Survey of Political Rights and Civil Liberties. / pp. 245—248. — Publ. Rowman & Littlefield Inc., 2008, isbn 0-7425-5897-5. На травень 2009 року реєстр населення повідомив, що 7,6 % населення має невизначене громадянство і 8,4 % населення має закордонне громадянство, здебільшого російське. Згідно зі звітом Amnesty International за 2015 рік, приблизно 6,8% населення Естонії не є громадянами країни.

Питання про складність іспиту на знання мови викликало протести з боку уряду Російської Федерації та деяких правозахисних організацій, які зазначають, що за короткий час мову вивчити важко. Як наслідок, вимоги на іспитах були дещо послаблені, що й зумовило постійне скорочення числа осіб без громадянства.

Згідно із законом, мешканці без громадянства не можуть голосувати на виборчі посади або голосувати на виборах до Рійгікогу (парламенту) чи Європейського парламенту, але мають право голосувати на муніципальних виборах. Станом на 2 липня 2010 року 84,1% жителів Естонії є громадянами Естонії, 8,6% – громадянами інших країн (переважно Росії) та 7,3% – «особами з невизначеним громадянством».

Наприкінці 2014 року було запропоновано поправку до закону, яка надасть громадянство Естонії дітям батьків-іноземців, які проживають в Естонії щонайменше п'ять років.

Мовні вимоги Уявна складність мовних тестів стала предметом міжнародної суперечки, оскільки уряд Російської Федерації та низка правозахисних організацій  заперечували, оскільки вони ускладнювали багатьом росіянам, які не вивчили мову, отримання громадянства у короткий термін. У результаті тести були дещо змінені, через що кількість осіб без громадянства неухильно зменшувалася. За даними естонських чиновників, у 1992 році 32% жителів не мали жодної форми громадянства. У травні 2009 року, згідно з Реєстром населення, 7,6% жителів мають невизначене громадянство, а 8,4% мають іноземне громадянство, переважно російське. Оскільки Російську Федерацію було визнано державою-наступницею Радянського Союзу, усі колишні громадяни СРСР мали право на отримання громадянства Росії за народженням, яке можна отримати за запитом, як це передбачено законом «Про громадянство РРФСР», що діяв до кінця 2000 року.

Соціально-економічний статус Згідно зі звітом за 2016 рік, російськомовне населення Естонії зіткнулося зі значними труднощами на ринку праці та в освіті після пострадянського переходу, що сприяло стійкому відчуттю нерівності серед груп меншин. Сьогодні стан здоров'я та доступ до медичного обслуговування є однаковими як для більшості, так і для меншин. Однак накопичені недоліки впливають на маргіналізовані російськомовні громади, які стикаються з вищими показниками крайньої бідності, ув'язнення, безпритульності, наркоманії та ВІЛ/СНІДу. Ці проблеми сприяють соціальній ізоляції та можуть перешкоджати праву на охорону здоров'я для етнічних росіян та інших меншин. Крім того, зменшення використання російської мови в медичних послугах стало новим викликом, враховуючи демографічний склад Естонії.

Естонська статистика показує, що етнічні росіяни та російськомовні непропорційно представлені в низці сфер, зокрема:

83% осіб зареєстровано як ВІЛ-позитивні 70-85% повій майже 60% ув'язнених 98% споживачів ін'єкційних наркотиків 66,4% бездомних у Таллінні

Політика Історично склалося так, що Естонська центристська партія була найпопулярнішою партією серед російськомовних громадян. У 2012 році його підтримували до 75% етнічних неестонців.Keskerakond on mitte-eestlaste seas jätkuvalt populaarseim partei, Postimees, 23 September 2012

У 2021 році деякі експерти висловили припущення, що з 2019 року підтримка Консервативної народної партії Естонії зросла в російській громаді (особливо в Іда-Вірумаа, де більшість становлять росіяни), незважаючи на партії та її часту антиросійську риторику та позиції. Вони припускали, що це пов'язано з протидією партії федералізму Європейського Союзу та пом'якшенням риторики партії щодо Росії на той час, а також з її тодішньою коаліцією з Центристською партією. Однак, попри ці заяви, Консервативна народна партія показала низькі результати в Іда-Вірумаа на парламентських виборах в Естонії 2023 року, отримавши лише 8,4% голосів у цьому повіті, що є їхнім найнижчим результатом. У цьому повіті ліва та орієнтована на російську меншину здійснила прорив на цих виборах та отримала 14,9% голосів. Ця партія також показала кращі результати в Таллінні, де проживає значна російська меншина, ніж у більшості інших частин Естонії.

За повітом ПовітРосіяниВідсотокІда-Вірумаа86 15367,3%Гар'юмаа155 74224,1%Тартумаа13 9138,4%Валгамаа3 06711,3%Ляене-Вірумаа4 6647,9%Пярнумаа4 9345,6%Ляенемаа1 3626,7%Йигевамаа1 6356,1%Рапламаа1 0313%Пилвамаа7113%Вирумаа1 0073%Вільяндімаа10232,2%Ярвамаа6672%Сааремаа 1740,5%Гіюмаа420,5%Усього276 12520,2%

Відомі естонські росіяни

Вільгельм Кюхельбекер (1797–1846), російський поет-патріот і революціонер- декабрист (1825); виріс в Естонії. Леонід Кулик (1883–1942), російський мінералог, очолив (1927) першу радянську експедицію для дослідження Тунгуської події ; народився в Тарту. Ігор Северянін (Ігор Лотарьов, 1887–1941), поет; жив, одружився та помер в Естонії.