Ян Поспішіл

Ян Поспішіл, , (* —  †) —   чеський поет, фольклорист, музикант, диригент, композитор і історик. Псевдонім .

Біографія Ян Поспішіл народився на українське Різдво, 7 січня 1921 року, у волинському селі Глинськ на Рівненщині і походить з родини, яка була добре відома серед чехів України і Росії в другій половині XIX — на початку XX століття. Його дід професор Алоїз (Олексій Йосипович) Поспішіл (*1851-†1929) був відомим педагогом, вченим-славістом, мовознавцем, членом-засновником товариства Яна Амоса Коменського у Києві (1906 р.) та автором відомої біографічної праці (1925–1926), яка зберегла для майбутніх поколінь прізвища і імена багатьох чехів Російської імперії. Бабуся була з дому Дудова, а її брат піаніст, композитор і педагог Карел (Сергій Йосипович) Дуда (*1855-†1941) працював професором Київської консерваторії (1879–1922 рр.). Були добре відомі також брати батька правник д-р Мікулаш (Микола Олексійович) Поспішіл (*1877-†1950?), начальник відділу Міністерства фінансів Російської імперії та член чеського товариства в Санкт-Петербурзі, згодом директор чеської школи у селі Глинську (до 1917 року), потім працівник Головного контрольного управління Чехословаччини у Празі і автор праці (1930), а також піаніст і композитор, професор музичної школи Львівського вищого музичного інституту ім. М. В. Лисенка у місті Рівному Ондржей (Андрій Олексійович) Поспішіл (*1886-†1953), автор фортепіанних творів і декількох статей з історії чехів в Російській імперії. Ще один дядько Владімір Поспішіл, батьки Ян (*1892-†1948) і Віра Поспішілові (*1896-†1980) були приватними землеробами.

Закінчив польську семирічну школу ім. Миколая Коперніка (нині Глинська загальноосвітня школа І — ІІІ ступенів) у с. Глинську (1935) та заочно економічний відділ середньої сільськогосподарської технічної школи у місті Домажліце (1962). Музичну грамоту та гру на скрипці вивчав у 1929–1936 роках у свого двоюрідного дядька професора Львівської консерваторії Яна Поспішіла, а у 1939 році вже керував смичковим оркестром у селі Глинську.

Коли почалася Друга світова війна, то до 1943 року працював в домашньому господарстві, а потім, як і багато інших волинських чехів, українців і поляків, був депортований на примусові роботи в Німеччину і до 1945 року перебував у місті Гільдесгайм . У липні 1945 року прибув з Німеччини в Чехословаччину, де лише через два роки зустрівся з родиною, яка реемігрувала з Волині. Працював у власному господарстві батьків у селі Остромеч, потім в сільськогосподарському кооперативі (з 1963 року — економістом) та в районному управлінні сільського господарства у місті Домажліце.

Брав активну участь у громадському житті організацій чеських реемігрантів з Волині в Чехословаччині і Чехії. Був членом Союзу чехів з Волині, , (1946–1952) і Об'єднання чехів з Волині та їх друзів, , (1990–1994). Був учасником Олімпіад народного мистецтва і творчості волинських чехів (1948, 1949, 1950), де неодноразово відзначався, зокрема, став володарем Перехідного кубка голови Чехословацької закордонної установи В'єнцеслава Швіговского (*1875-†1957) за багатогранність (1949). В рамках підготовки до Олімпіад заснував і був художнім керівником молодіжного фольклорного колективу волинських чехів «Шумаван» (1948–1951), у репертуарі якого були чеські, польські, українські і російські народні пісні. В той час ним були написані також справжні поетичні перлини про Україну, зокрема, вірші (1947), (1948), , " та . Ці та інші вірші відомі нині в Україні в перекладах відомих українських поетів В'ячеслава Друзяки та Леоніда Потапчука.

Після того, як у 1951 році тодішньою владою Чехословаччини була припинена діяльність «Шумавану», а у 1952 році і Союзу чехів з Волині, то до початку 80-х років ХХ ст. в його житті не було місця для поезії і музики. В цей період «нормального» життя, як сам назвав цей час, на противагу існуючій реальності захопився дослідженням історії села Остромеч та інших навколишніх сіл. І лише з наближенням пенсійного віку до нього почали повертатися несмілі «пізні рими» на «шляхах спогадів». Тоді ж почав писати поезії з різних приводів, в тому числі до важливих подій в житті народу і держави та до днів народжень друзів (напр. ).

Помер 30 липня 1994 року після важкої хвороби у селі Остромеч.

Творчість Автор віршів в чеських періодичних виданнях, збірки лірики (1993) і невідомої кількості ніколи не опублікованих віршів, музики, напр. до свого вірша і до вірша Вацлава Шімека (*1921-†1997) «Привіт Україні» і рукописів про історію Горшовско-Тинска (бл. 1000 сторінок), співавтор, разом з етнологом В'ячеславою Логвін, унікальної збірки чеських народних пісень з Волині (1997), в якій вперше зібрано пісенний фольклор однієї з чеських меншин за кордонами Чехії, упорядник і видавець музичної спадщини свого дядька Ондржея Поспішіла тощо.

Вірш Яна Поспішіла про рідне село Глинськ (1947) зі збірки Оригінал В перекладі В'ячеслава Друзяки Vesničko moje na Volyni

Vesničko moje na Volyni, tak tichá, skromná ve své kráse když sady tvoje stříbří jíní, i máj když z květů usmívá se.

Vzpomínka útěchou mně byla, když sám jsem zůstal v cizí zemi, na tebe, vesničko má milá, nejhezčí vísko mezi všemi.

I pak, když domov svůj jsem našel po letech bouří, trmácení, na Volyň vracely se zase tak často vzpomínky mé v snění.

Zda ještě bílé domky svítí skrz zeleň zahrad? Nad potokem zda rozkvétá na lukách kvítí s příchodem jara každým rokem?

Zda zlatý lán pšeničných polí objímá jako kdysi tebe? Zda stejně krásně nad topoly se klene ukrajinské nebe?

Tvůj obraz tolik blízký, známý, mi zmizel v nedozírné dálno - a často, věř mi, připadá mi, že tomu je už dávno, dávno,

kdy naposledy tiché sbohem jsem šeptal chvějícíma rtoma a sám šel světem se svým bolem, své štěstí s tebou nechal doma . . .

Domovem naším zveme nyní vlast naších předků, českou zemí - vesničko moje na Volyni, po tobě stejně stýská se mi. Село моє там, на Волині

Село моє там, на Волині в зажурі тихій, серце крає, коли сади посріблить іній, чи май із квіту визирає.

Та думка душу мені гріла, коли лишився на чужині. про тебе, краю рідний, милий, що найдорожчий в світі й нині …

Опісля, аж знайшов родину заживши біль, й безмежну втому, все ж повертаюсь у дитинство у світлих спогадах додому.

Чи білі хатки все ще сяють крізь зелень саду? Над потоком, чи луки рясно розцвітають, коли весна прийде, щороку?

Духмяний лан пшениць прегарних ще пригортається до тебе? І чи схиляється безхмарне в задумі українське небо?

За тебе я віддав би серце, та поросло все те травою … І все ж, повір, мені здається, що все було те не зі мною.

Коли в останнє, тихо «Збогом!» - прорік тремтливими вустами, лишив я щастя за порогом, а біль свою поніс світами.

Домівкою звемо ми нині край наших предків — землю чеську. В село моє, що на Волині крізь серце протоптав я стежку…

Вибрана бібліографія

ZÁHORSKÝ Jan [=POSPÍŠIL Jan]. Vesničko moje na Volyni: Báseň // Věrná stráž (Прага). — Roč. 2, č. 17 (2.05.1947), s. 1. POSPÍŠIL Jan. Kapitoly z historie obce Ostromeč, okr. Horšovský Týn. — Horšovský Týn: Vl. nákl., 1990. — 42 s. ZÁHORSKÝ Jan [=POSPÍŠIL Jan]. Kde domov můj: Báseň // Věrná stráž (Прага). — Roč. 2, č. 14-15 (16.04.1947), s. 5. POSPÍŠIL Jan. Nocturno (K stému výročí smrti F. Chopina): Báseň // Věrná stráž (Прага). — Roč. 4, č. 41 (28.10.1949), s. 6. POSPÍŠIL Jan. První setkání rodáku z Hlinska 9.5.1987: Sborník projevů a příspěvků. — Uničov: MěNV, 1988. — 48 s. POSPÍŠIL Jan. Setkání a loučení. Výbor z veršů / Ilustrace, obálka, grafická úprava Alena Janoušková. — 1. vyd. — Praha: Volyň — Sdružení Čechů z Volyně a jejich přátel, 1993. — 86 s. ZÁHORSKÝ Jan [=POSPÍŠIL Jan]. Ta tvoje ruka: Báseň // Věrná stráž (Прага). — Roč. 2, č. 49 (12.12.1947), s. 3. ZÁHORSKÝ Jan [=POSPÍŠIL Jan]. Ukrajinská noc: Báseň // Věrná stráž (Прага). — Roč. 3, č. 12 (26.03.1948), s. 9. POSPÍŠIL Jan, LOHVINOVÁ Vjačeslava. České písně z ukrajinské Volyně / Ilustrace Alena Janoušková. — Praha: Ústav pro etnografii a folkloristiku AV ČR, 1997. — 580 s. — ISBN 80-85010-15-1 POSPÍŠIL Ondřej. Devět skladeb pro klavír / Sest. Jan Pospíšil. — Horšovský Týn: Nákl. Jan Pospíšil, 1994. — 62 s.

Література

ДРБАЛ А. Ян Поспішіл — чеський поет, музикант і фольклорист з Волині (до 10-річниці з дня смерті) // Пороги (Прага). — Рік 12. — 2004, травень-червень. — № 3. — С. 12-13. ДРБАЛ А. Ян Поспішіл — чеський поет, музикант і фольклорист з української Волині / Державний історико-культурний заповідник міста Дубно, Дубенське чеське товариство «Стромовка»; Переклад віршів Я. Поспішіла В'ячеслав Друзяка // Чехи і Дубенщина: Матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції, присвяченої 60-річчю репатріації чехів на етнічну Батьківщину, 18 травня 2008 року. — Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2008. — С. 27-32. — ISBN 978-966-361-269-0 ZA JANEM POSPÍŠILEM: [nekrolog] // Zpravodaj Sdružení Čechů z Volyně a jejich přátel (Прага). — Roč. 4, č. 7 (1994), s. 3.

Посилання

ДРБАЛ А. Ян Поспішіл (1921—1994) — чеський поет, музикант і фольклорист з української Волині / Переклад віршів Я. Поспішіла В'ячеслав Друзяка. — Прага, 2012. — 9 с. // Посольство Чеської Республіки в Україні. Ukrajina — země k navštívení — Hlinsk. Село Глинск — карта