Львов Микола Олександрович ( — ) — російський діяч мистецтв і російського просвітництва. Вчений-геолог і археолог, архітектор, художник-графік, поет, музикант, перекладач, композитор, лібретист, збирач народних пісень, член Російської академії (1783), почесний член Академії мистецтв (1786).
Ранні роки в Петербурзі Микола Львов народився в невеликій садибі Черенчіци, котра розташована на відстані 16 кілометрів від провінційного міста ТоржокНикулина Н. И. «Николай Львов», серия «Зодчие нашего города», Лениздат, 1971, с. 8.. Точних відомостей про ранні роки Львова не збережено. У віці 18 років (1769 р.) він прибув у Петербург, де мав пройти військову службу в гвардійському Ізмайловському полку. Відсутність відповідної освіти примусила очільників полку відправити провінціала в полкову школу, відкриту з ініціативи командира А. І. БібіковаНикулина Н. И. «Николай Львов», серия «Зодчие нашего города», Лениздат, 1971, с. 14.. Полкова школа мала надати те, чого не могло дати погане і первісне навчання в садибі. Миколі пощастило, бо полкова школа Ізмайловського полку була серед найкращих. Він мешкав у родичів Соймонових на Василівському острові. Два брати Соймонови добре поставились до Миколи і мали добрий вплив на свідомість і зацікавлення Львова. Старший, Михайло Федорович, зробив вдалу кар'єру в Берг-колегії, що наблизило Миколу до геології і розвідки корисних копалин, а молодший Юрій Федорович був архітектором. (Можливо, Ю. Ф. Соймонов і був першим вчителем для юнака, жадібно поглинавшого нові враження і нові знання, серед яких геологія, історія архітектури і навички проєктування).
Відомо з уривків, що в полковій школі Микола Львов вивчав військові справи і не менш наполегливо інше — сам писав вірші, вивчив дві іноземні мови, копіював портрети і робив малюнки, чомусь сам створював проєкти садових ландшафтів і навіть копіював фасади кам'яних споруд … Непомітно для оточення із юнака виробився освічений офіцер і архітектор-аматор. Відомо, що М. Львов багато читав і мав згодом приватну бібліотеку. Успіхи не забарились. Львов закінчив школу і перейшов на цивільну службу. Знання іноземних мов і поміч родичів сприяли переходу в Колегію іноземних справ.
Вичитане в книгах і увражах закріплялось під час відряджень за кордон. Микола Львов за службовими обов'язками відвідав Велику Британію, Німеччину, Північні і Південні Нідерланди, Італію, Францію, Іспанію і бачив на власні очі Версаль, Дрезденську картинну галерею, романські і барокові собори германських князівств, Ескоріал в Іспанії, готику і класицизм XVII століття Франції. Але не маньєризм майстрів Італії і не бароко італійців і німців запали в душу і розпалили творчу наснагу молодого митця, а класицизм Франції.
Дві подорожі за кордон Перша подорож за кордон відбулася в 1776–1777 роках. Михайло Соймонов (директор гірничого департамента та Гірничого училища в Петербурзі) відбував на лікування на води в Спа і, аби не нудьгувати на самоті, запропонував подорож також підлеглому Івану Хемніцеру та його приятелеві — Миколі ЛьвовуНикулина Н. И. «Николай Львов», серия «Зодчие нашего города», Лениздат, 1971, с. 18-20..
Записи про подорож залишив не Микола Львов, а Іван Хемніцер, котрий вів щоденникНикулина Н. И. «Николай Львов», серия «Зодчие нашего города», Лениздат, 1971, с. 20.. Завдяки цьому ми і довідались про маршрут мандрівників через Дрезден—Лейпціг—Кельн—Амстердам—Антверпен—Брюссель—Париж. Небагатому Львову, котрий не мав зайвих грошей, двічі пощастило: він не мав точно позначених обов'язків під час подорожі і грошові витрати на себе узяв сам Соймонов. 24-річний Львов був цілком задоволений подорожуванням, бо відвідав низку картинних галерей, в Парижі відвідав декілька театрів і бачив відомих акторів, а, головне, і випадкову подорож перетворив на засіб самоосвіти.
Вдруге він досить повно відвідав лише Італію 1781 року. Візит відбувся через завдання імператриці скласти звіт про живопис та можливості придбання картин для її Ермітажу. Львов і робив нотатки тільки про живопис.
Перша архітектурна споруда Першу офіційну замову М. Львов отримав практично випадково. З нагоди політичного і військового союзу з Австрією проти Туреччини, Катерина II наказала провести конкурс на споруду церкви Св. Йосипа в місті Могильов на честь імператора Йосипа. Умовив Львова подати власний проєкт граф Олександр Андрійович БезбородькоНикулина Н. И. «Николай Львов», серия «Зодчие нашего города», Лениздат, 1971, с. 26.. Микола Олександрович, котрий не мав систематичної архітектурної освіти, мав змагатися з відомими і фаховими архітекторами. Але підтримка впливового графа і жага ризикнути перемогли — Львов подав і власний проєкт. Несподівано переміг саме проєкт аматора Миколи Львова — чи то через невеликий кошторис і стриману архітектуру, котра подобалась економній імператриці, чи то через непотрібну їй пишну архітектуру в провінційному місті, запропоновану іншими.
Проєкт і фасади храму відомі через гравійовані кресленики М. О. ЛьвоваНикулина Н. И. «Николай Львов», серия «Зодчие нашего города», Лениздат, 1971, с. 28-29.. Видовжена споруда храму Св. Йосипа — приземкувата і компактна. Стіни абсолютно позбавлені декору. Храм має заокруглену абсиду і висунутий вперед портик з шістьма колонами. Лише бічні ніші західного фасаду за поектом мали бути прикрашені двома скульптурами. Храм вінчав приземкуватий, але подвійний купол, перший в черзі подвійних в творчості архітектора. Це було перенесення ефектного склепіння Римського Пантеона в російську архітектуру. В теплій Італії відчинений в небо отвір склепіння Пантеону мав право на існування і не міг бути точно відтвореним в холодній Білорусі. Тому купольних склепінь два — внутрішній з отвором як в Пантеоні і зовнішій тільки з зачиненими вікнами для верхнього ж освітлення інтер'єру і захистом від дощів і негоди. Реалізація проєкту спонукала архітектора створити ще і проєкт забудови всієї площі в Могильові, що наблизило митця до створення першого в його практиці архітектурного ансамблюНикулина Н. И. «Николай Львов», серия «Зодчие нашего города», Лениздат, 1971, с. 31..
Оскільки будівництво в провінційному Могильові тривало довго, до споруди храму та його оздоб Львов залучив відданих йому митців, серед яких були архітектор Адам Менелас та художник Боровиковський Володимир Лукич. Церква Св. йосипа в Могильові не збережена.
Але проєкт храму М. Львова для Могильова був використаний вдруге в садибній церкві села Переслегіно, що було розташоване на відстані 25 верст від міста Торжок та 65 верст від міста Твер. Петропавлівська церква вибудована наприкінці 18 століття, але була висвячена тільки 1802 року. Храм дійшов до початку XXI століття в аварійному стані, стоїть без даху, всі стінописи і інтер'єри знищені.
Львов і Головпоштамт
Відомо, що Львов перейшов з військової служби на світську і став служити в Колегії іноземних справ секретарем. Талановитий і точний в виконанні завдань, він привабив прискипливі очі О. А. Безбородька, котрий шукав здібних помічників. Коли пошту виокремили з Колегії іноземних справ, головою нового державного закладу став Безбородько. Той відразу забрав до себе М. Львова. Безбородько швидко робив вдалу придворну кар'єру і почав просувати кар'єру і власного талановитого помічника. В тандемі Безбородько—Львов вдало зійшлися дипломатичні здібності впливового вельможі і мецената та багатогранно обдарованого митця. Другим таким тандемом в Петербурзі були Григорій Потьомкін та архітектор Іван Старов, від поєднання яких вигравали обидві сторони.
Пошта часів Катерини II займалась як поштовими відправами, так і перевезенням всіх подорожніх, створенням ямських станцій тощо. Все це дорого коштувало і приносило значні прибутки в державну скарбницю. Нову споруду велетенського Поштового двору (Петербурзького Поштамту) О. А. Безбородько і доручив запроєктувати Львову. Проєкт затвердила імператриця і 1782 року розпочали будівництво. Воно тривало сім років. І в місяці відряджень Львова спорудою опікувались архітектори-практики Я. Шнейдер та італієць Антоніо ПортоНикулина Н. И. «Николай Львов», серия «Зодчие нашего города», Лениздат, 1971, с. 42-43..
Велетенська триповерхова споруда Поштамту мала спокійні архітектурні форми. Були акцентовані лише кути споруди та центри протяжних фасадів. Перший поверх прикрашав руст, другий і третій мали виглажені мури, поєднані пілястрами і карнизом. Поштамт, що обійняв цілий квартал столиці, мав також квартири для службовців, контори, великі стайні, каретні сараї, ремонтні майстерні тощо. Але ззовні поштамт виглядав як черговий столичний палац якогось впливового вельможі. Державні установи імперії на цьому етапі мали фасади палацової архітектури. Квартиру тут отримав в архітектор М. Львов, де мешква десять роківНикулина Н. И. «Николай Львов», серия «Зодчие нашего города», Лениздат, 1971, с. 42-49..
Проєкт споруд Кабінету імператриці Серед цікавих, але нездійснених споруд архітектора — проєкт Кабінету імператриці Катерини II. Кабінет — назва адміністративного закладу, невеликий офіс Катерини II, котрий відав грошовими сумами імператриці, безпосередніми завданнями імператриці по будівництву і інтер'єрам, пошуком необхідних майстрів і архітекторів, придбанням творів мистецтва, меблів і подарунками відданим підлеглим.
Катерині II знадобилось нове приміщення для розташування і праці там найбільш наближеного до неї чиновництва, котре планувала видалити з Зимового палацу. Створити проєкт нового адміністративного закладу і доручили Миколі Львову. Замова прийшлася на злам 1786—1787 років, а в серпні 1787 року навіть розпочалися підготувальні роботи. Але втрутилась політика: в вересні 1787 року Швеція розпочала війну проти Російської імперії, і гроші перевели на ведення війни з північним сусідом. Будівництво Кабінету тимчасово припинили. Але і по закінченні війни височайшого наказу на закінчення споруди не відбулося. Хоча проєкт був досить незвичним і слугував би окрасою для столиці. Встигли навіть створити архітектурну модель нового Кабінету. Під будівництво відвели асиметричну ділянку. Аби вписати нову споруду в ансамбль прилеглих вулиць і Невського проспекту, Львов приклав зусиль і ризикнув на периметральну забудову по кордонам асиметричної ділянки. Лише в двох місцях, він розкрив палацову за характером споруду напівциркульними галереями на місто. Головувала в ансамблі велична купольна ротонда в центрі ділянки.
Драматично склалася не тільки доля унікального проєкту Львова, а й доля архітектурної моделі. Вона, як і низка інших моделей, була варварські знищена 1868 року за рішенням бюрократичних очільників Петербурзької Академії мистецтв аби вивільнити площі академічного музею. Серед знищених — і архітектурна модель Казанського собору, теж створена М. Львовим. (Собор в Петербурзі вибудували пізніше за проєктом архітектора Андрія Вороніхіна).
Про Кабінет імператриці можна було би не згадувати, аби не іменний наказ імператриці, котра в подяку за роботи архітектора Львова для неї наказала видати за кошти Кабінету «корисні твори» літератора Львова. Були надруковані (російською) — * «Рассуждения о Проспективе в пользу Народных училищ» (1789) «Собрание народных русских песен» (1790) поема «Руский 1791 год» (1791) «Объяснения на музыку господином Сарти сочинённую» (1791) «Летописец Руской от пришествия Рюрика до кончины Царя Ивана Васильевича. Издано Л. Н. в Санкт-Петербурге в типографии Горного училища» (1792) «Русская Пиростатика или Употребление испытанных уже воздушных печей и каминов» (1795)
Драматичні події французької революції 1789—1793 рр. і зростання критичних настроїв у російських-дворян, прибічників французького просвітництва, спонукали Катерину II припинити друкувати «корисні твори» Львова і ввести в країні цензуруГлумов А. «Н. А. Львов», серия «Жизнь в искусстве», М, «Искусство», 1980, с. 141.
Петербурзька резиденція Державіна