Дмитро́ Григо́рович Леви́цький (1735, ймовірно, Київ, Гетьманщина — , Петербург, Російська імперія) — український живописець-портретист, який працював у модних аристократичних салонах Російської імперії. Академік Петербурзької академії мистецтв.
Життєпис Син відомого маляра і гравера Григорія Левицького-Носа. Народився у Київському полку на Гетьманщині. Ще як студент Київської академії, молодий Дмитро запопадливо малював, не раз допомагаючи батькові при його графічних працях для лаврських видань.
1752—1755 — навчання у художника Антропова Олексія Петровича, що приїхав до Києва.
У 1758 дістався до Петербурга, де продовжив навчатися в майстерні Антропова, а відтак у робітнях Карла Легрена й Джузеппе Валеріані (1708?—1761).
1762 — участь в декоративних роботах з приводу коронації нової імператриці Катерини ІІ в місті Москва як помічник Антропова.
1764 — початок самостійної художньої практики в Москві.
1770 — перша участь в виставці Академії вільних мистецтв в Петербурзі й отримання звання академіка за парадний портрет архітектора Кокорінова. Звання дало право на фахову діяльність митця в Петербурзі.
1771 — отримав призначення керівника непрестижного на той час портретного класу Академії.
1772—1776 — серія портретів смолянок.
1778 — відставка з академії (формальний привід — хвороба очей, неформальний — інтрига імператриці).
1807 — нове запрошення в Академію при новому імператорі Олександру І.
1822 — смерть в Петербурзі, де і похований.
При житті зустрічався з гравером, медальєром Якобом Штеліним автором книги «Спогади про художників в Росії» (перевидана з новою назвою російською «Записки об изящных искусствах в России», в 2-х томах, М, 1990). Окрема стаття присвячена портретам Левицького і нотаткам з його біографією.
Творчість Уже 1763 був модним портретистом аристократичних сфер Петербурга, дарма що тоді ж у столиці працювала ціла низка європейських знаменитостей. Цикл портретів вихованок Смольного інституту — це справжній шедевр тогочасного портретного малярства.
У Женевському музеї зберігається мальований Левицьким портрет Дідро — єдиний із портретів, що його великий французький енциклопедист визнав добрим. Назагал Левицький спортретував ледве не всіх помітніших представників свого часу.
Російський живописець і мистецтвознавець Ігор Грабар писав:
Вибрані твори
Портрет архітектора Кокорінова, 1770 Портрет Урсули Мнішек Воронцова Катерина Олексіївна Львов Микола Олександрович Портрет Н. Сезьомова, 1770 Портрет Катерини Нелідової,1773 Портрет Прокофія Акинфійовича Демидова, 1773 Портрет Катерини Молчанової, 1776 Марія Дьякова, 1778 Старий священик, 1779 Акторка Анна Давіа Бернуцці, 1782 Портрет Олександра Ланського, 1782 Портрет дочки в російському вбранні, 1785 Невідома з трояндою, 1788 Портрет Миколи Новикова.
Галерея
Пам'ять
Див. також Російське бароко Просвітництво Парадний портрет Санкт-Петербург у мистецтві
Посилання Левицький Дмитро // Марко Роберт Стех, «Очима культури» № 84. Дмитро Левицький і Володимир Боровиковський Дмитро Григорович Левицький (1737 рік — 1822 рік). Від Полтави до Лувра Дмитро Григорович Левицький на порталі «Культура Росії» Левицький Дм. Г Д. Левицький / передм. К. Буровія ; моногр. І. Чукина. — Київ: Рух, 1930. — 30 с., XIX арк. : репрод., портр. — (Українське малярство).
Джерела В. М. Матях. Левицький Дмитро Григорович //
Література — С. 89. Валицкая А. П. «Дмитрий Григорьевич Левицкий», Ленинград, «Художник РСФСР», 1985 Молева Н. М. «Дмитрий Григорьевич Левицкий», М., «Искусство», 1980