День апо́столів Петра́ і Павла́ (повна назва День святи́х, сла́вних і всехвальних первоверховних апо́столів Петра́ і Павла́, ) — християнське свято на честь апостолів Петра і Павла, яке відзначається 29 червня. Це свято має давньохристиянське походження, датою обрано річницю або їхньої смерті, або перенесення їхніх мощей.

У слов'янських народів свято апостолів Петра і Павла знаменує закінчення купальських святкувань «маківки літа» і літніх весіль, прощання з весною та підготовку до сінокосу. Перший зажин озимого жита. У Римо-католицькій церкві свято має найвищий статус торжества.

Церковні святкування На це свято вшановуються апостоли Петро і Павло, найважливіші для християнства. Петро — перший з апостолів, хто визнав Ісуса Христа месією. Він очолив спільноту християн після Ісуса і лишив 2 послання Христовим послідовникам. Павло — колишній гонитель християн, який розкаявся та став палким проповідником християнства. Він написав 13 послань різним церквам і багато подорожував, поширюючи вчення Христа. Обоє були страчені за свої переконання: Петра розіп'яли на хресті, а Павла обезголовили. Проте завдяки їм християнство продовжило поширюватися й тому Петро і Павло уособлюють неперервну Церкву.

Вшанування цих апостолів відоме ще з IV століття. Вже з початку не всі Церкви виділяли для цього той самий день. Календар Фурія Філокала з середини IV ст. вказує на вшанування пам'яті Петра і Павла 29 червня. Сирійський календар 411 року і грузинський місяцеслов зазначає, що це відбувалося 28 грудня. Антіохійський місяцеслов IV ст. вказує на святкування пам'яті святого Петра 28 червня, а святого Павла — 29 червня. Святитель Софроній згадував, що свято в Єрусалимі припадало на четвертий день після Різдва Христового. А в Римі в V ст., як свідчить папа Лев I, день Петра і Павла мав восьмиденне післясвято.

У цей день в Римі правилось три Служби: перша — у базиліці святого Петра у Ватикані, друга — у базиліці святого Павла-за-мурами, третя — у катакомбах святого Севастіяна, де ймовірно віряни переховували мощі Петра і Павла, коли Рим зазнавав нападів.

Оскільки Петро був за професією рибалкою, подекуди він вшановувався на свято як покровитель рибалок. Від мандрів Петра і Павла походить назва українських пампушок або печива — «мандрики», що готуються в цей день. Таку їжу апостоли нібито споживали в дорозі.

Народні слов'янські святкування

Назви свята У народі свято відоме під назвами: Петрів деньПетрів день — Українська народна пісня (proridne.com), Пе́тра, Петр, Петро-ПавлоНародні прикмети. Липень (страдень) (kasner.kiev.ua), Петропавлов день, Свято Петра й Павла, День Петра і Павла.

Обряди Після закінчення Петрового посту 29 червня у народі святкували свято апостолів Петра й Павла, або просто «Пе́тра». До свята прибирали садибу, підбілювали та підфарбовували хату, вішали чисті рушники. На церковну службу йшли з квітами й віночками, окрасою яких були червоні маки. Ритуальною стравою були так звані мандрики. Випікали ці коржики з пшеничного тіста, зібраних під час Петрівки сколотин та перевареної сироватки, а також додавали сир та яйця. Назву пиріжків у народі пов'язували з легендою про мандрування світом апостолів Петра й Павла, в яких зозуля вкрала одного «мандрика» і за це її Бог покарав — саме о цій порі вона перестає кувати. Ще люди з цього приводу казали, що зозуля «мандриком подавилася», але якщо її кування чути було й після Петра, то це вважали на нещастя.

До свята Петра господині намагалися зробити перші зажинки ячменю з нового врожаю і в день свята освятити в церкві обрядовий хліб, навіть якщо зерно ще не зовсім доспіло.

У Карпатах та на Прикарпатті пастухи влаштовували свято на вигонах і полонинах: пекли мандрики, веселилися, змагалися, танцювали. Проводили обряд «копання Петра», коли викопували в землі по периметру квадратну канаву (куди, сівши, можна було опустити ноги), а всередині на траві накривали «стіл» з наїдками. Співали пісень:

А на Петра вода тепла, Лиш би ся купати, Ой на Петра личко біле, Лиш би цілувати! (За В. Скуратівським)

У деяких регіонах молодь влаштовувала ритуальні гойдалки у лісі чи гаю:

Ой у лісі на кленку, на кленку, Там повісив той Андрій гойдалку… (За В. Борисенко)

Втім основний мотив свята становив початок жнив, до яких в Україні приступали після Івана Купала. Та й означені святі за народною уявою були насамперед хліборобними. В одній з народних колядок святі Апостоли Петро і Павло виступають плугатарями, вони орють поле під осінній засів:

Святий Петро за плугом ходить, Святий Павло волоньки водить, А сам Господь-Бог пшеничку сіє, А святий Ілля заволочує. (За О. Воропаєм)

У жнива казали, що святі апостоли спостерігали за людьми, а потім, порадившись з Богом, «парували» людей: ледачій дівці — роботящого хлопця, а роботящій — лежня, бо якщо навпаки, то ледарі з голоду помруть. А ще люди вірили, що святий Петро носить ключі від раю і має силу впускати туди благочестивих людей (хто батька і матір шанує, щосуботи купається і поважає святу п'ятницю).

Християнська церква у цей день вшановує святих первоверховних Апостолів Петра й Павла. Це свято було встановлене ще в апостольські часи, перші згадки про нього датовані четвертим століттям. На честь святих, за часів Костянтина Великого були збудовані перші храми. Окремі поселення згодом були названі на їхню честь — Петропавлівка, Петропавловськ тощо.

Див. також Петрів піст

Примітки

Література

Посилання Петра і Павла день // Українська Релігієзнавча Енциклопедія

Католицький часопис «Credo»/Святі Апостоли Петро і Павло (credo-ua.org)

Зауваження