Мистецтво Мексики, або Мексиканське мистецтво ( ) — уславлена сторінка мистецтва автохтонних народів Центральної Америки, котрі мешкали на територіях сучасної Мексики. Колиска двох значних індіанських цивілізацій (мая та ацтеків), котрі єдині на континенті мали розвинену писемність, математику і календар. В доколумбів період мистецтво, писемність та архітектура мали синкретичний, сакральний та піктографічний характер. Культура і мистецтво Мексики пережили трагічний період руйнування іспанськими загарбниками в 16-17 ст. і частково були відновлені в 19-20 ст. як протиставлення колоніальному періоду.
Періодизація
Запропонована тричастинна періодизація для мистецтва цих земель. Доколумбова доба (1500 р. до н.е — початок 16 ст.) Колоніальна доба (початок 16 ст.— до 1821 р.) Мистецтво нової доби (з 1821 р. дотепер).
Але подібна періодизація досить узагальнена і потребує значних уточнень у світі нових відкриттів. Якщо з періодами колоніальної доби і мистецтва Нової все більш менш зрозуміло, з Доколумбовим періодом існують складності через постійні доповнення в світі нових наукових відкриттів.
На стан недостатніх, уривчастих і неповних знань про доколумбів період вплинули відсутність беззаперечних контактів між країнами Західної Європи і Центральної Америки до 1492 р., знищення письмових архівів і книжкових зібрань (бібліотек) мая та ацтеків іспанськими загарбниками (спалення 12 липня 1562 року та ін.Кузьмищев В. А. «Тайна жрецов майя», М. «Молодая гвардия», 1975, с. 5). неточність письмових джерел іспанських хроністів 16-17 ст. про малозрозумілу культуру індіанських племен, яку іспанці-католики вважали ворожою і гідною повного винищення як єретичну.
Тому головні етапи Доколумбового періоду досі відтворені частково за археологічними знахідками та напруженими спробами дешифрування писемності мая в 20 ст., котрі закінчились успіхом. Незначні доповнення до свідчень про історію тієї доби внесли також записи в чотирьох випадково збережених кодексах мая, три з яких були вивезені в Європу. За висновками науковця Кнорозова Ю. В. всі вони — жрецькі требники. У цих текстах описані церемонії та жертвоприношення заради врожаю та вдалого господарювання, але немає жодних історичних свідченьКнорозова Ю. В. «Иероглифические рукописи майя», Л., 1975. Втім доколумбів період — найдинамічніший розділ наукових знань про Месоамерику через постійні доповнення та успіхи сучасних археологічних досліджень.
Доколумбова доба
Сучасна Мексика має декілька географічних зон — від посушливого Центрального плоскогір'я до тропічних лісів вздовж Мексиканської затоки. Єдиного народу на цій території не було. Індіанські племена, що оселились тут, змогли подолати примітивні (практично неолітичні) технології і створити в різних кліматичних зонах видатні зразки оригінальної архітектури, скульптури, монументального живопису, гончарства, ужиткового мистецтва. Всі вони нічим не поступаються величним зразкам мистецтва інших стародавніх цивілізацій, серед яких такі уславлені як Китай, Вавилон, Стародавній Єгипет.
Але головні факти про здобутки і культурний рівень доколумбової доби ми отримуємо завдяки археології. І в цій царині Мексика нічим не поступається стародавнім цивілізаціям. Бо археологічна карта Мексики на кінець 20 століття мала 11 000 археологічних культур. Важливішими серед них були: культура ольмеків (500 р. до н. е.— 1 ст. н. е.) так звані Західні культури (1350 до н. е. — 1521 рр.) теотіуаканська культура (200 до н. е.— 900 рр н. е.) культура сапотеків (400—1521 рр.) набережні культури (300—початок 16 ст.) культура тотонаків (7-12 ст. н. е.) культура тольтеків (800—1200 рр н. е.) мікстекська культура (800—1521 рр.) культура мая (1000 р до н.е—900 н.е і до початку 16 ст.) ацтекська культура(1325—1521 рр.)«Искусство Мексики», каталог выставки в ГМИИ, Москва, 1960, с. 8-15.
Культура ольмеків
Головні зразки культури ольмеків знайдені в штатах Табаско (Ла Вента) та Веракрус(Трес-Сапотес, Серро де Лас Месас, Сан Лоренсо Тоночтитлан — всі назви пізні і сучасні). Культура ольмеків вважається найстарішою серед знайдених в Доколумбову добу. Саме вони (?) віднайшли ієрогліфічну писемність, математику та календар, якщо археологи не знайдуть ще якусь стародавню культуру, попередню чи сучасну ольмекській з тими ж здобутками. До культури ольмеків належить і найстаріша, зафіксована, письмова дата, знайдена в Америці взагалі — 21 рік до н.е. До культури ольмеків належать і найвеличніші за розмірами кам'яні скульптури доколумбової доби. Ольмеки висікали вівтарі-моноліти, вага яких досягала 30 тон і більше. Широко популярні кам'яні голови з величними індіанськими обличчями — теж здобутки культури ольмеків. Найбільша зі знайдених голів вища за три метри і має вагу вісімнадцять тон. Керамічні вироби, побутові речі й речі сакрального призначення з кісток, деревини, яшми, кварцу, гірського кришталю, нефриту свідчать про значну майстерність та винахідливість ремісників-ольмеків. Більшість дослідників враховує надзвичайний вплив культури ольмеків на сусідні народи і вважає культуру ольмеків праматір'ю культур сапотеків, теотіуакана, тотонакську і блискучої культури мая.
Теотіуаканська культура
Теотіуаканську культуру фахівці вважають надзвичайно розвиненою серед розмаїття індіанських культур на центральноамериканському плато. Частково ця оцінка базується на недостатньому і неповному знанні послідовності культур цього регіону. Теотіуакан якось пов'язаний із культурою міста Куікуілко, котре загинуло від виверження вулкана, як і колись Помпеї в Італії. Перший період розквіту теотіуаканської культури більшість дослідників пов'язує з міграцією мешканців Куікуілко, котрі залишились в живих і відкочували в долину Теотіуакан. Ця долина була досить зручною для нового поселення. Точних відомостей про культуру небагато, науковці вважають її «цивілізацією пірамід»Каталог выставки «Лицо Мексики», Москва-Ленинград, 1977,с. 23. Сама назва Теотіуакан — пізня і перекладається як «місце, де люди перетворюються на богів». Умовно теотіуаканську культуру також розділяють на чотири періоди. Саме з нею пов'язують виникнення політотемізму, а тогочасний суспільний устрій називають теократією.
Мистецтво Теотіуакана розвивалось у двох протилежних напрямках: перший — спрощення та відвертий лаконізм, геометричні зображення якого, однак, цілком логічні; другий — надмірно складний і пишний, коли будівлі оздоблювалися рельєфними елементами, що створювали гру світла й тіней. Перший період не мав значних архітектурних споруд, а мистецтво було схематизованим. Уславлені зразки архітектури Теотіуакана пов'язують із другим періодом. З третім періодом пов'язують розквіт усіх тодішніх різновидів мистецтва. Серед зразків скульптури теотіуаканської культури виділяють велетенські фігури із кам'яних монолітів та поховальні маски з відкритим ротом. Архітектура відрізнялась монументальністю і підкресленою строгістю силуетів. Але її фасади були вкриті кольоровими мозаїками з природних камінців, котрі пом'якшували суворий вигляд священних споруд. Столиця-місто Теотіуакан надовго зберігав статус священного. Культурний вплив теотіуаканської культури підтверджують археологічні знахідки в Сіналоа, Герреро, Сонора, Мічоакані та на узбережжі Мексиканської затоки в Панука, Оахака і в сучасній ГватемаліКаталог выставки «Искусство Мексики», Москва, 1960, с. 11.
Культура тольтеків
Культура тотонаків
Археологічні залишки цієї культури знайдені в центральній частині сучасного штату Веракрус. Формально її відносять до Прибережних культур, яка була активною в 7-12 ст. н. е. На неї мали значний вплив культури ольмеків, Теотіуакана та мая. Яскравим зразком архітектури тотонаків вважаються руїни піраміди Лос Нічос в Ель Тахіні (всі назви пізні і сучасні іспанські). Серед здобутків скульптури тотонаків — так звані «югос» та «пальмас» (назви іспанські, не тотонаків). Вони стосувалися священної гри у м'яч. Гра мала ритуальний характер і символізувала магічне обертання землі та схід-захід сонця в його боротьбі з темрявою, а каучуковий м'яч уособлював саме сонце.
Кам'яні «Пальмас» мало форму, схожу на листя пальм, але з профільним зображенням людей чи богів, котрих можна роздивлятись з обох боків скульптур. З чорного вулканічного каменю та оніксу ремісники тотонаків виготовляли горщики у вигляді тропічних плодів чи тварин. На тлі суворих і досить жорстоких образів індіанських богів дослідників здивували «усміхнені маски» тотонаків, а також радісні фігурки богів музики, богів танцю, квітів, поезії. А сапотекський бог Шочіпіллі (якого визнавали і тотонаки) — приклад відвертої радості на суворому тлі інших індіанських богів.
Мікстекська культура
Артефакти мікстекської культури знайдені в нинішні штатах Мексики — Пуебла, Герреро, Оахака, Тлакскала. Умовно історію народів цього регіону поділяють на стародавній, класичний, пізній періоди. Мистецтво микстеків, котрі існували невеликими родинними групами, здивувало дослідників вишуканістю та своєрідною елегантністю. Навіть їх архітектура не мала потягу до велетенських розмірів, таких звичних в культурі Теотіуакана чи тих же мая-кіче. Найкращі зразки архітектури мікстеків знайдені в сучасних містах Мітла та Януітлан. Мікстеки уславились писемністю, мозаїками з пташиного пера (які надзвичайно поціновувались індіанцями і за які платили золотом), і, особливо, власним ювелірством. Ювелірні вироби мікстеків (сережки, браслети, намиста, медальйони, щити, верхівки жрецьких та старшинських посохів) мали надзвичайну популярність і вивозились в інші центри індіанських культур, серед них і в столичний Теночтітлан періоду його розквіту. Серед видатних зразків ювелірності мікстеків — ювелірні вироби із яшми, обсидіана, золота, гірського кришталю і навіть гіпсу, знайдені археологами в Сьомій могилі, (Монте Альбан)
Керамічні вироби — взагалі уславлена галузь індіанського мистецтва Америки. Велика кількість збережених зразків дозволяє рахувати індіанських керамістів видатними майстрами впродовж декількох століть. Мікстекська кераміка і тут посіла провідні місця, бо збережені зразки відрізняються як вишуканістю, так і надзвичайно тонко розробленою та відтвореною поліхромією.
Ацтекська культура
Історію ацтеків, як і історію їх мистецтва, трактують як чергу злетів і падінь. І називали вони себе первісно «мешиками» за іменем племінного вождя Мешитли, а потім назвались «теночки». А назва «ацтеки» виникла від назви Астлан, острова посеред великого озера, котрий народ вважав власною прабатьківщиною.
«Імперії ацтеків», як іменували їх державу іспанці-завойовники, ніколи не існувало. Ацтеки не створили імперії, хоча постійно воювали, але не задля захоплення чужих земель і племен, а заради захоплення нових людей для жертвоприношень та обтяження податками мешканців нових поселень. Ацтеки ніколи не поспішали асимілювати новозахоплених мешканців, а ті зберігали своєрідну автономію, власних богів і власну мову.
Керамічні вироби ацтеків досить повно прояснюють еволюцію стилів від періодів кочівництва до періоду осілого життя в долині Мехіко. В цій еволюції теж розрізнили чотири періоди: 1) кулуакан, реалістичні зооморфні фігурки з квітковими візерунками 2) тенаюка, кераміка з геометричними візерунками 3) меандр, кераміка з паралельними стрічками, створена незграбними інструментами 4) тескоко, кераміка з паралельними стрічками, але виконаними старанно і ретельно.