Екзоти́зми (від — чужий, іноземний) — слова, запозичені до якоїсь мови з інших мов на позначення реалій життя іншого народу чи країниУкраїнська мова: короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / [уклад. : С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, О. Г. Тодор]; за ред. С. Я. Єрмоленко. — К.: Либідь, 2001. — 224 с.: назви житла, страв, напоїв, явищ культури тощо. Наприклад, в українській мові це корида, тореро (з життя іспанців), кімоно, сакура (з життя японців). І навпаки, у багатьох мовах світу існують українські екзотизми: бандура, борщ, галушки, гопак, кобзар та ін. Екзотизми найчастіше використовують у художній літературі, щоб надати твору місцевого колориту. Так, французький письменник П. Меріме у новелі «Кармен» активно вживає екзотизми, безпосередньо пов'язані з іспанським життям, адже дія твору відбувається саме в Іспанії: алькад, гаспачо, мантилья. У поемі «Кавказ» українського поета Т. Г. Шевченка вжито такі екзотизми, як чурек (прісний хліб кавказьких горців) і сакля (житло кавказьких горців).
Види екзотизмів :
назви грошових одиниць (фунт, франки, євро, рубель, злотий, крона, песо, юань, тугрик, гривня) назви деяких населених пунктів (аул, аїл, кишлак) назви житла (юрта, ізба, вігвам) назви предметів одягу (паранджа, агбада, кімоно, тюбетейка) назви людей за посадою або родом занять (гейша) назви державних закладів (сейм, конгрес) назви страв і напоїв (асадо, фейжоада, молохея, хачапурі, вареники, ракфікс, адобо, франсезінья, сармале, касба)
Примітки
Посилання Екзотизм //