Дмитро́ Костянти́нович Кисельо́в (; 26 квітня 1954, Москва, РРФСР, СРСР) — російський телеведучий, журналіст та пропагандист, заступник генерального директора Всеросійської державної ТРК (з 2008), генеральний директор російського державного міжнародного інформаційного агентства «Росія сьогодні» (з 9 грудня 2013), колишній ведучий телепрограми «Вісті тижня» на телеканалі «Росія-1» (з 2 серпня 2012 року по 12 липня 2026 року). Рупор Кремля. Занесений до переліку осіб, які створюють загрозу нацбезпеці України.
Дмитро Кисельов часто звинувачується у пропагандіRussia and the west are trading places on freedom of speech та фінансувані сепаратистських терористичних організацій. Негативну реакцію викликає, зокрема, його позиція щодо України (Євромайдану, окупації Росією Криму і російсько-української війни на сході України) і пропаганда гомофобіїIn Choosing Kiselyov, Media Critics Say Putin Opts For Personal Propagandist .
З 7 січня 2023 року перебуває під санкціями РНБО за антиукраїнську діяльність.
Життєпис Народився в Москві. У 1978 році закінчив відділ скандинавської філології філологічного факультету Ленінградського державного університету імені А. О. Жданова.
Робота на радіо і ТБ Після університету працював на Центральному радіомовленні на зарубіжні країни Держтелерадіо СРСР у норвезькій, польській редакціях. З 1988 по 1991 рік працював на Центральному телебаченні СРСР, де був кореспондентом програми «Час». З кінця 1989 по січень 1991 року ведучий інформаційної програми «Телевізійна Служба Новин», що виходила на Першій програмі Центрального телебачення. З 1991 по кінець 1996 року ведучий нічного випуску новин Першого каналу, а з березня 1995 року ведучий актуального інтерв'ю «Година пік». З 2003 по 2006 рік ведучий щоденної інформаційно-аналітичної програми телекомпанії «Росія», «Вісті+», ведучий актуального інтерв'ю «Детально з Дмитром Кисельовим», ведучий суспільно-політичного ток-шоу «Національний інтерес». У 2006—2008 роках співведучий вечірнього випуску новин (вів спільно з Марією Сіттель, при цьому хронометраж вістей було збільшено з 30 до 50 хвилин), продовжував вести програму «Національний інтерес». Також співпрацював з ARD, RTL, японською телекомпанією NHK.
Ведучий програми «Година пік» 3 березня 1995 року, після вбивства Лістьєва, був призначений ведучим програми «Година пік», яка йшла на Першому каналі Останкіно, а з 3 квітня — на щойно створеному каналі ГРТ. Спочатку вів програму по черзі з Сергієм Шатуновим, але після його відходу, з 25 квітня по 28 вересня 1995 року вів програму одноосібно. Паралельно був ведучим програми «Вікно в Європу». З початку жовтня 1995 вів програму по черзі з Андрієм Разбашем. Остаточно пішов з програми 25 вересня 1996 року.
Період роботи на російському ТБ протягом 1997—2003 З 1997 по 2003 вів ток-шоу «Національний інтерес», яке виходило спочатку на РенТБ, потім на телеканалі РТР з вересня 1997 по травень 1998 року, потім на ТВЦ (як «Національний інтерес-2000»), а потім на каналі ICTV. З 1999 по 2000 рік ведучий нічного випуску інформаційної програми телекомпанії ТВЦ «Події», актуального інтерв'ю «В центрі подій», суспільно-політичного ток-шоу «Національний інтерес».
Робота в Україні З 2000 по 2003 рік ведучий актуального інтерв'ю телекомпанії ICTV «Детально з Дмитром Кисельовим», ведучий суспільно-політичного ток-шоу «Національний інтерес», головний редактор служби інформації телекомпанії ICTV.
У квітні 2004 року Дмитро Кисельов разом з Олександром Богуцьким та Олександром Ткаченком виступав проти зобов'язання українських телеканалів мовити лише українською мовою, вважаючи, що Україна є країною реальної двомовності.
Під час Президентських виборів 2004 Дмитро Кисельов брав активну участь у просуванні кандидата у президенти Віктора Януковича, якому був лояльний власник каналу ICTV Віктор Пінчук. Проте в розпал Помаранчевої революції, 26 листопада 2004 журналісти каналу на зустрічі з генеральним директором каналу Олександром Богуцьким висловили недовіру Дмитру Кисельову, заявивши, що він спотворює новини. Через три дні гендиректор заявив про відсторонення Кисельова від посади керівника новин. Проте його заступник Олександр Семирядченко заявляв, що він досі працює на каналіhttps://detector.media/community/article/3605/2004-11-29-ictv-sprostovue-povidomlennya-i-pro-vidstoronennya-dmitra-kiselova-i-pro-suttevi-zmini-v-informatsiinii-polititsi-kanalu/| ICTV спростовує повідомлення і про відсторонення Дмитра Кисельова, і про суттєві зміни в інформаційній політиці каналуhttps://detector.media/withoutsection/article/20963/2004-10-29-na-ictv-davyat-na-zhurnalistov-podpisantov-zayavleniya-protiv-tsenzury/ | На ICTV давят на журналистов-подписантов заявления против цензуры. Після перемоги Віктора Ющенка журналіст продовжив роботу в Україні до 2006 року.
Ось як він описував роботу в Україні в одному із своїх інтерв'ю у 2010 році: https://web.archive.org/web/20140109201833/http://2000.net.ua/2000/svoboda-slova/sotsium/69331%7C Дмитрий Киселев: Украина стала трезвей
В тому ж самому інтерв'ю журналіст зізнався, що найскладнішими ефірами для нього були пов'язані з темою отруєння Віктора Ющенка. .
Протягом 2007—2008 років писав статті для українського профільного видання «TELECITY».
Робота на телеканалі «Росія» Потім працював над програмами «Ранкова розмова», «Авторитет» і з документальними програмами. З 2005 року — ведучий програми «Вісті+». З 2006 року — ведучий програми «Вісті» в парі з Марією Сіттель. Також був автором і ведучим ток-шоу «Національний інтерес» на каналі «Росія».
З серпня 2008 по серпень 2012 року був заступником генерального директора ВДТРК, при цьому він залишив програму «Вісті». У березні 2012 замінив Сергія Кургіняна в програмі «Історичний процес».
З 2 серпня 2012 року по 12 липня 2026 року — ведучий програми «Вісті тижня».
Критика
З приходом на державний телеканал, Кисельов, будучи у 1990-х однією з осіб незалежної журналістики, людиною абсолютно західних ліберальних поглядів, почав відкрито підтримувати державну політику, партію «Єдина Росія» і Володимира Путіна.
7 жовтня 2012 року (в день 60-річчя Путіна), в ході програми «Вістей тижня», Дмитро Кисельов присвятив цій події коментар тривалістю 12 хвилин 41 секунда. В ньому він порівняв президента з Йосипом Сталіним:
«За масштабом діяльності Путін-політик зі своїх попередників XX століття зіставний лише зі Сталіним. Методи — принципово інші. Ціна сталінського прориву неприйнятна, але масштаб завдань з облаштування країни такий. Після Сталіна кожен наступний кремлівський лідер знижував планку амбіцій, і до зміни тисячоліть Росія підійшла знекровленою, деморалізованою і розірваною… У результаті загнемо пальці: боєздатність армії відновлена, ядерний баланс підтверджений, територіальна цілісність збережена, зарплата росіян зросла в рублях у 13 разів, пенсія — у 10. Росія при цьому вільна як ніколи в своїй історії».
Цей коментар викликав критику з боку деяких опозиційно налаштованих представників журналістської спільноти, які вважали його автора лицеміром і конформістом «Людина з телевізора», 20.10.2012 (рос.)| Радіостанція Ехо Москви.
Під час Євромайдану часто звинувачувався в дезінформації подій в Україні. Так, наприклад, у сюжеті «Українське віче» програми «Вісті тижня» (телеканал «Росія-1» випуск від 8 грудня 2013 року) Кисельов порушив хронологію подій 30 листопада та 1 грудня 2013 року. Російська Громадська колегія зі скарг на пресу 13 лютого 2014 року розглянула скаргу української Комісії з журналістської етики в особі її голови Володимира Мостового на програму «Вісті тижня» та її ведучого Дмитра Кисельова і дійшла висновку, що це порушення хронології було дезінформацією, спрямованою на російського телеглядача та російську громадську думку.
Український журналіст Віталій Седюк у прямому ефірі новин «Росія-24» з Євромайдану у Києві передав телеканалу «Росія 24» і Дмитру Кисельову «Оскар» за брехнюТелеканалу «Росія 24» і Кисельову передали «Оскар» за брехню у прямому ефірі Українська Правда, 8 грудня 2013 р..
9 грудня 2013 року Дмитро Кисельов, як один з головних російських провладних журналістів, Указом Президента Росії був призначений генеральним директором новоствореного федерального державного унітарного підприємства Міжнародне інформаційне агентство «Росія сьогодні»На базе РИА Новости создается международное ИА «Россия сегодня», его возглавит Дмитрий Киселев .
Значний негативний резонанс викликало твердження Кисельова, що Росія — єдина країна, яка «здатна перетворити США в радіоактивний попіл», у програмі «Вісті тижня» 16 березня 2014 рокуРадиоактивный пепел Киселёва .
Кримінальне переслідування в Україні
4 липня 2014 року, Служба безпеки України відкрила кримінальне провадження щодо Дмитра Кисельова за статтею «фінансування тероризму, сприяння терористичної діяльності». Очільник СБУ Валентин Наливайченко заявив, що Кисельов фінансує сепаратизм на Східній Україні через Міжнародний інститут преси, який очолює російський журналіст. Сам Кисельов вважає звинувачення проти себе «продовженням фантазій нациків»Киселев назвал обвинения СБУ о его пособничестве терроризму «фантазиями нациков»
Санкції У вересні 2015 року Дмитро Кисельов був включений до санкційного списку (номер 60 у списку) запровадженого Україною у відповідь на російську збройну агресію.
11 березня 2015 року до санкційного списку Канади.
14 березня 2020 року Дмитро Кисельов був доданий до санкційного списку Євросоюзу.
2 квітня 2020 року доданий до санкційного списку Швейцарії.
18 червня 2022 року був доданий до санкційного списку Австралії.
6 січня 2023 року Дмитро Кисельов повторно доданий до санкційного списку України.(39 пункт додатку).
07 лютого 2024 року, Міністерство юстиції України подало до Вищого антикорупційного суду позов про застосування до Кисельова Дмитра Костянтиновича санкції передбаченої пунктом 11 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції»Мін'юст подало до ВАКС позов про застосування до Кисельова Д. К. санкції. 08.02.2024, 16:03Мін'юст подав до ВАКС позов про застосування санкцій до пропагандиста РФ Дмитра Кисельова. 09.02.2024, 01:09.
Особисте життя Одружений шостим чи сьомим шлюбом, має трьох дітей. Дружина — Марія; спільні діти Костянтин і Варвара, син Марії — Федір. Син Гліб від четвертого шлюбу.
Є старший брат, який емігрував з СРСР в 1980-ті роки і проживає в даний час в США. Син брата Сергій Кисельов, який проживає в Німеччині і має громадянство цієї країни, брав участь в війні на Донбасі на стороні ОРДЛО республік, де дослужився до звання заступника командира взводуПропагандист Кисельов розповів, що його племінник воював на Донбасі «Українська Правда», 07.04.2016. За службу на стороні ОРДЛО отримав в Німеччині тюремний термін.
Цікаві факти Кисельов володіє чотирма іноземними мовами: англійською, французькою, норвезькою і шведською . Дмитро Кисельов також має дачу в Коктебелі в окупованому Росією Криму.
Нагороди Медаль Пам'яті 13 січня (1994 р.)Ведущая НТВ Татьяна Миткова отказалась от госнаграды Литвы в знак солидарности с Киселёвым Татьяна Миткова поддержала Киселева и отказалась от литовской медали ; Орден Дружби (2011 р.)Указ Президента Российской Федерации от 5 мая 2011 года № 589 «О награждении государственными наградами Российской Федерации» ; Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (13 лютого 2014 р.)Указ Президента Российской Федерации от 13 февраля 2014 года № 74 «О награждении государственными наградами Российской Федерации» ; Орден преподобного Сергія Радонезького II ступеня (2014 р.)Патриарх Кирилл наградил церковным орденом пропагандиста РФ Киселева .
Примітки