Історія Африки починається в доісторичні часи з виникненням в Східній Африці виду Homo Sapiens. Перші свідчення про сільське господарство датуються 18 тисячоліттям томуDr. Susan J. Herlin, Professor Emerita, Department of History, University of Louisville, USA, «ANCIENT AFRICAN CIVILIZATIONS TO ca. 1500» , металургія виникла на континенті приблизно 6 тис. років тому. Перша цивілізації історичної епохи склалися в Єгипті, потім у Нубії, Магрибі та на Африканському Розі. Упродовж Середньовіччя в цьому регіоні поширився іслам. В Субсахарській Африці основним центром ісламської культури був Тімбукту. Серед значних цивілізаційних утворень доколоніальної епохи є культура Нок, імперія Гана, імперія Малі, імперія Сонгаї, Імперія Ашанті, держави Мапунгубве, Сіне, Салум, Баол, Зімбабве, Конго, стародавній Карфаген, Нумідія, Мавретанія, Аксум, Аджуран, Адальський султанат а також низка арабських торгових держав вздовж східноафриканського узбережжя Суахілі — Кілва, Мозамбік, Софала тощо.
Африка, особливо з 15 століття, була постачальником рабів для європейців та арабів. Наприкінці 19 і на початку 20 століть відбувалася колонізація Африки європейськими наддержавами. У другій половині 20 ст. пройшов процес деколонізації, зумовлений ослабленням Європи після Другої світової війни та національно-визвольною боротьбою.
Дослідження історії Африки, особливо Субсахарської Африки, є складною задачею за браком письмових джерел, а тому часто доводиться покладатися на усні перекази, історичну лінгвістику, археологію та генетику.
Доісторичні часи
Палеоліт
Перші гомініди виникли в Африці. Палеонтологія свідчить, що за будовою черепа ранні гомініди були близькими до горили й шимпанзе, але на відміну від цих приматів розвинули прямоходіння, що звільнило руки. Завдяки цьому розвитку вони могли жити як в лісах, так і в савані в ті часи (10-5 млн років тому), коли Африка висихала й савани поглинули великі лісові територіїShillington, Kevin (2005), History of Africa, p. 2. Rev. 2nd ed. New York: Palgrave Macmillan. ISBN 0-333-59957-8.. Приблизно 3 млн років тому виникло кілька видів австралопітеків: на півдні, сході та в центрі континенту. Вони вже вміли використовувати й виготовляти знаряддя, а також були всеїднимиShillington (2005), p. 2..
Приблизно 2,3 млн років тому виникла людина вміла, що використовувала найпростіші кам'яні знаряддя олдувайського типуShillington (2005), p. 2-3.. 1,8 млн років тому виник вид Homo ergaster, а 1,5 млн років тому — Homo erectus. Ранні представники цих видів усе ще мали невеликий мозок і використовували найпримітивніші знаряддя, але H. erectus згодом навчився обробляти камінь краще, за технологією, що отримала назву ашельської. Представники цього виду почали полювати й навчилися використовувати вогонь. Ареал їхнього поширення вийшов за межі Африки й поширився на значну частину Старого Світу.
Викопні рештки свідчать про те, що Homo sapiens жила у південній та східній Африці принаймні 100 тис., а можливо, 150 тис. років тому. Приблизно 40 тис. років тому цей вид вийшов за межі Африки й почав колонізацію всієї планети. До 12 тис. років тому людина розумна вже жила в усіх кутках Старого Світу, про що свідчать лінгвістичні, культурні й генетичні матеріалиGenetic studies by Luca Cavalli-Sforza pioneered tracing the spread of modern humans from Africa.Sarah A. Tishkoff,* Floyd A. Reed, Françoise R. Friedlaender, Christopher Ehret, Alessia Ranciaro, Alain Froment, Jibril B. Hirbo, Agnes A. Awomoyi, Jean-Marie Bodo, Ogobara Doumbo, Muntaser Ibrahim, Abdalla T. Juma, Maritha J. Kotze, Godfrey Lema, Jason H. Moore, Holly Mortensen, Thomas B. Nyambo, Sabah A. Omar, Kweli Powell, Gideon S. Pretorius, Michael W. Smith, Mahamadou A. Thera, Charles Wambebe, James L. Weber, Scott M. Williams. The Genetic Structure and History of Africans and African Americans . Published 30 April 2009 on Science Express..
Виникнення сільського господарства Приблизно 18 тис. років тому на пагорбах Ефіопського нагір'я неподалік від Червоного моря люди збирали й вживали в їжу горіхи, бульбоплоди й трави. Між 15 і 13 тисячами років тому були освоєні зернові. Культура злаків поширилася на заході Азії, де стали вирощувати пшеницю й овес. Почалася неолітична революція. Між 12 і 10 тисячами роками вміння культивувати пшеницю й овес і вирощувати овець та велику рогату худобу прийшло з Азії до Африки. На той час клімат був вологим, і Ефіопське нагір'я було багате лісами. Люди, що розмовляли омотськими мовами, навчилися вирощувати банани приблизно 8,5-7,5 тисяч років тому. Приблизно 9 тисяч років тому був приручений осел, і незабаром це вміння поширилося в південно-західній Азії. Кушити почали вирощувати теф і дагусуDiamond, Jared (1997), Guns, Germs, and Steel: The Fates of Human Societies, pp. 126—127. New York: W. W. Norton & Company. ISBN 0-393-03891-2.Ehret (2002), pp. 64-75, 80-81, 87-88..
У степах і саванах Сахари, ніло-сахарські племена збирали й вирощували пшоно й сорго вже 10 тис. — 8 тис. років тому. Пізніше почали культивувати кавуни, гарбузи й бавовну. Одночасно була одомашнена худобаEhret (2002), pp. 64-75. і виникло гончарство. Популярним було рибальство в численних струмках і озерах. На заході Африки вологий клімат призвів до розширення ареалу тропічних лісів до територій теперішніх Сенегалу й Камеруну. Між 11 та 7 тис. років тому нігеро-конголезькі племена навчилися вирощувати оливкові й рафієві пальми, а також деякі різновиди бобових. Оскільки більшість з цих видів росли в лісах, нігеро-конголезці винайшли кам'яні сокири для їхньої розчисткиEhret (2002), pp. 82-84..
7 тисяч років тому вологий період завершився, й Сахара стала висихати. Люди, що жили на її теренах мігрували в усі боки, зокрема в долину Нілу. Аналогічно сухіший клімат установився в Східній Африці.
Металургія
Приблизно 6 тисяч років тому в Африці навчилися плавити свинець, мідь і бронзуNicholson, Paul T, and Ian Shaw (2000), Ancient Egyptian Materials and Technology, p. 168. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-45257-1.. Мідь плавили в додинастичному Єгипті й у Нубії, бронза з'явилася не пізніше ніж 5 тис. років томуNicholson and Shaw (2000), pp. 149—160. Основним постачальником міді й золота була Нубія.
Незалежно мідь почали використовувати на заході континенту на плоскогір'ї Аїр, що відповідає сучасному Нігеру. Спочатку процес був недостатньо досконалий, що свідчить про привнесення з-за меж регіону, але пізніше технологія покращиласяEhret 2002, pp. 136—137.
До 1 тисячоліття до Христа у північно-західній Африці, Єгипті та Нубії почали плавити залізоMartin and O'Meara. «Africa, 3rd Ed.» Indiana: Indiana University Press, 1995.. 670 року до Христа ассирійці витіснили з Єгипту нубійців за допомогою залізної зброї, що сприяло утвердженню виробництва заліза в долині Нілу.
В інших частинах Африки металургія розвивалася незалежно. У Західній Африці процес почався приблизно 3,5 тисячі років тому в Егаро, що на захід від масиву Терміт в Нігері, а залізо стали виплавляти тут приблизно 2,5 тисячі років томуIron in Africa: Revising the History, UNESCO Aux origines de la métallurgie du fer en Afrique, Une ancienneté méconnue: Afrique de l'Ouest et Afrique centrale.. Є свідчення того, що в Центральній Африці виробництво заліза могло бути відомим ще 5 тис. років томуHeather Pringle, Seeking Africa's first Iron Men. Science 323:200-202. 2009.. Виплавка заліза була відома в області між озером Чад і Великими Африканськими озерами між 1000 і 600 роками до Христа, набагато раніше, ніж у Єгипті. До 500 року до Христа культура Нок на плато Джос уже знала залізоShillington (2005), pp. 37-39.O'Brien, Patrick Karl (2002), Atlas of World History, pp. 22–23. Oxford: Oxford University Press. ISBN 0-19-521921-X..
Античність У Північній Африці період античності пов'язаний із історією Стародавнього Близького Сходу. Особливо це стосується Стародавнього Єгипту й Нубії. На Африканському Розі, а також у західній частині Аравійського півострова, домінувала держава Аксум. Стародавні Єгиптяни встановили зв'язки з Пунтом 2350 року до Христа. Вважається, що цей край лежав на території сучасного Сомалі, Джибуті та ЕритреїSimson Najovits, Egypt, trunk of the tree, Volume 2, (Algora Publishing: 2004), p.258.. Фінікійські міста, наприклад, Карфаген були частиною середземноморської античності, а от Субсахарська Африка розвивалася в ці часи цілком незалежно.
Стародавній Єгипет
Після зневоднення Сахари людські поселення почали зосереджуватися в долині Нілу, і незабаром там виникли численні племінні об'єднання. Особливо швидко населення зростало в дельті Нілу в Нижньому Єгипті та області від другого до третього порогу. Зростанню населення сприяло вирощування рослин, запозичених на південному сході Азії, зокрема пшениці та вівса, а також розвиток тваринництва — розведення овець, кіз та корів. Унаслідок зростання населення почалася боротьба за землю й виникла потреба в регуляції сільського господарства, яку забезпечив апарат управління. Наймогутніший племінний союз виник в Та-Сеті приблизно 5,5 тисяч років томуEhret (2002), pp. 143-46..
У Нижньому Єгипті племінні союзи консолідувалися в ширші політичні об'єднання, що зрештою призвело до утворення близько 3100 року до Христа єдиної держави на чолі з Нармером. Зародився культ правителя-бога у пантеоні численних богів. Правління фараона означало централізовану бюрократію з системою управлінців, збирачів податків, воєвод, митців та ремісників. Виник збір податків, почалася організована праця задля суспільних потреб: будівництво каналів та інших іригаційний споруд, пірамід, храмів. За часів Четвертої династії почалася торгівля з віддаленими землями: з Леванту привозили ліс, з Нубії золото й хутра, з Пунту ладан. Торгували також із західними областями Лівії. У період Стародавнього царства склалася основа єгипетської системи управління, що завжди здійснювалося через централізовану бюрократію й спиралося на віру в божественність фараонаDavidson, Basil (1991), Africa In History: Themes and Outlines, pp. 30-33. Revised and expanded ed. New York: Simon & Schuster ISBN 0-684-82667-4.
З III тисячоліття до Христа Єгипет дедалі більше розповсюджував свій військовий і політичний контроль на південних та західних сусідів. До 2200 року до Христа єдність Стародавнього царства похитнулася через суперництво між номами, правителі яких почали кидати виклик фараону. Вторгнення з Азії теж відіграли свою роль. В історії Єгипту почався Перший перехідний період, час розладу й непевностіDavidson (1991), pp. 30-33..
До 2130 року до Христа період стагнації завершився утвердженням влади Ментухотепа I, засновника 11-ї династії. Виникло Середнє царство, знову будувалися піраміди, велася далека торгівля, а центр влади змістився з Мемфіса до Фів. Зміцнилися зв'язки з південними державами Куш, Вават, Іртет. Другий проміжний період розпочався з вторгнення гіксосів на колісницях та з бронзовою зброєю, невідомими в Єгипті раніше. Технологія колісниць поширилася на захід у Сахару та в Північну Африку. Гіксоси не змогли втримати свої завоювання і стали частиною єгипетського суспільства. Як наслідок Єгипет увійшов у наймогутнішу фазу свого розвитку — Нове царство. У цей час Єгипет був наддержавою, контролював Нубію та Палестину й мав великий вплив на лівійські племена й на Середземне море. Нове царство завершилося вторгненням лівійських племен, що призвело до Третього перехідного періоду, після якого встановилася 22 династія, що правила впродовж двох століть.