Луценко Ірина Степанівна

Ірина Степанівна Луценко ( 7 лютого 1966, м. Дубно, Рівненська область, Українська РСР, СРСР) — український службовець, підприємець, політик. Народний депутат України VII та VIII скликань. Заступник голови фракції Європейська солідарність у Верховній Раді VIII скликання. З квітня 2017 року до травня 2019 року Представник Президента України у Верховній Раді. Дружина Юрія Луценка.

Життєпис Народилася 7 лютого 1966 року в Дубні на Рівненщині. В дитинстві вчилася в музичній школі за класом бандури, займалась біатлоном і танцями.

Освіта 1988 року закінчила Львівський політехнічний інститут за спеціальністю «Прикладна математика». 1996 року закінчила Українську державну академію водного господарства, за спеціальністю «Облік і аудит».

Кар'єра Після отримання першої вищої освіти у 1988 році працювала інженером-програмістом АСУ на СКТБ ВСНПО «Союзучприбор» у м.Рівне. У 1991 році переходить на роботу в Управління економіки Рівненського облвиконкому, де працює провідним фахівцем. У 1994 році переходить до Рівненського територіального відділення Антимонопольного комітету України на посаду заступника начальника відділу. В 1998 році стає начальником відділу Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. У 2004 році переходить на посаду начальника відділу головного офісу НАСК «Оранта». 1988–1991 — інженер-програміст АСУ СКТБ ВСНПО «Союзучприбор». 1991–1994 — провідний спеціаліст управління економіки Рівненського облвиконкому. 1994–1998 — заступник начальника відділу Рівненського територіального управління Антимонопольного комітету України. 1998–2004 — начальник відділу Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. 2004–2005 — начальник відділу Головного офісу НАСК «Оранта».

Підприємницька діяльність З 2005 році залишає державну службу і починає підприємницьку діяльність. У 2005 році стає директором ТОВ «Українські новітні телекомунікації», де до 2012 року працює фінансовим директором, а також за сумісництвом — адміністративним і комерційним директором. Основний вид діяльності компанії — надання телекомунікаційних послуг фізичним і юридичним особам. Також у 2008—2012 роках працює директором ТОВ "Бізнес центр «Лотос».

2005–2008 — фінансовий директор ТОВ «Українські новітні телекомунікації». 2008–2012 — директор ТОВ "Бізнес центр «Лотос». 2008–2009 — адміністративний директор ТОВ «Українські новітні телекомунікації» (за сумісництвом). 2009–2012 — комерційний директор ТОВ «Українські новітні телекомунікації» (за сумісництвом).

Парламентська діяльність З 12 грудня 2012 — народний депутат VII скл., партія «Батьківщина», № 18 в списку. Заступник голови Комітету, голова підкомітету з питань гендерної рівності Комітету ВРУ з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. З 27 січня 2015 — народний депутат VIII скл., партія Блок Порошенка, № 70 в списку. Голова підкомітету з міжнародно-правових питань та парламентського контролю за виконанням Україною міжнародних зобов'язань Комітету ВРУ з закордонних справ. З 29 серпня до 12 листопада 2019— народний депутат IX скл., партія «Європейська Солідарність», № 15 в списку. Член Комітету ВРУ з питань екологічної політики та природокористуванняПарламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ Новинарня (29.08.2019). 4 листопада оголосила про складання депутатських повноважень через стан здоров'яІрина Луценко складає депутатські повноваження.

Скандали

17 вересня 2014 року учасники мітингу під будівлею Адміністрації Президента України із закликами «Ганьба!» прогнали із заходу Ірину Луценко.

9 грудня 2015 року будучи депутатом фракції БПП неодноразово голосувала за себе та ще 3-х депутатів. Цей випадок став наймасштабнішим фактом кнопкодавства у Верховній Раді 2015-го року.

5 жовтня 2017 року у залі ВРУ відзначилась реплікою «Олєг, винєсі козла, Винєсі єво нафіг!», адресованою народному депутату від БПП, виходцю з Єнакієвого Олегові Недаві аби той нейтралізував депутата Юрія Левченка (член ВО «Свобода»Ірина Луценко кричала в Раді про Левченка: «Винеси козла» // Українська правда), що виступав проти президентського законопроєкту № 7164 «Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей», який встановлював термін дії Закону України «про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей» — 1 рік з моменту набуття чинності.

7 лютого 2019 року у залі ВРУ під час обговорення питання про перейменування Дніпропетровської області, спікер Верховної Ради Андрій Парубій запросив її за трибуну. Ірина Луценко вийшла і почала доповідати про спостерігачів від Росії та можливу підготовку втручання у вибори президента та народних депутатів. Парубій перервав Луценко та звернув її увагу на те, що вона переплутала доповіді. Через це вона вилаялась лайливою реплікою «Бляха-муха».

Сім'я

Чоловік — Юрій Луценко, з яким познайомилась ще під час навчання у Львівському політехнічному інституті. Сини — Олександр (1989) і Віталій (1999). Батько — Степан Нарембік, до 2007 р. очолював ВАТ «Дубновантажавтотранс», в 2008 р. певний час значився власником ТОВ "Бізнес-центр «Лотос» і в 2009—2010 рр. — ТОВ «Українські новітні телекомунікації» (пізніше власницею обох стала дочка Ірина)Леся Іванова. Власники елітних маєтків у Стоянці // Наші гроші.. Мати — Стефанія Нарембік, викладала англійську мову в загальноосвітній середній школі.

Власність Ірина є співвласницею:

ТОВ «Українські новітні телекомунікації». ТОВ "Бізнес-центр «Лотос». ТОВ «Бел фам». ТОВ «Гейтвей-Харків Сервіс ЛТД».

Відзнаки лауреатка премії «Жінка ІІІ тисячоліття» в номінації «Знакова постать» (2017)

Примітки

Посилання

ВР України Луценко Ірина Степанівна / «Чесно» 5 фактов, которых вы не знали про нардепа Луценко Верховная Рада VII созыва: Кто есть кто// Комментарии