Жульєн Грін, власне Джуліан Гартрідж Грін (, , 6 вересня 1900, Париж-13 серпня 1998https://web.archive.org/web/20120107013128/http://www.academie-francaise.fr/immortels/base/academiciens/fiche.asp?param=641, там само) — французький письменник американського походження.

Біографія Молодший з восьми дітей батьків-американців протестантського віросповідання, виріс у Парижі. Після смерті вкрай набожної матері в 1916 році разом з батьком та сестрами перейшов до католицизму. Брав участь у Першій світовій війні, демобілізований в 1919. У 1919-1922 роках навчався у Вірджинському університеті. Після повернення до Франції зайнявся літературою, дебютував 1924 року «Памфлетом проти католиків Франції».

1940 року, після поразки Франції, переїхав до США. У роки Другої світової війни служив в Американському бюро військової інформації, виступав на «Голосі Америки», де разом з ним працювали Андре Бретон і Юл Бріннер. Написав англійською книгу «Спогади про щасливі дні» (1942), пізніше кілька своїх франкомовних книг переклав англійською, в тому числі — за допомогою сестри, письменниці Енн Грін (1891-1979). Після війни знову повернувся до Франції.

Хоча Жульєн Грін основну частину життя прожив у Франції та послуговувався як письменник переважно французькою мовою, він ніколи не мав французького громадянства: пропозицію про натуралізацію Жоржа Помпіду в 1972 році письменник відхилив.

За власним бажанням похований після смерті у церкві святого Егідія в Клагенфурті.

Особисте життя Жульєн Грін був геєм. Його сексуальна орієнтація була у конфлікті з його релігійним вихованням.The Love Song of Pierre et Gerard

Прийомний батько та коханець письменника Еріка ЖурданаLe siècle d'enfer de l’écrivain catholique et homosexuel Julien Green.

Творчість Автор новел, драм і романів, декілька з яких здобули визнання критики та публіки («Адрієнна Мезюра», 1927; «Мандрівник по Землі», 1927; «Левіафан», 1929; «Уламки», 1932, та ін.). Жульєн Грін насамперед відомий як автор багатотомного щоденника, який вів протягом усього дорослого життя (1928-1998, 18 томів). На нові книги письменника прихильно відгукувалися Вальтер Беньямін, Герман Гессе, Хорхе Луїс Борхес, його «Щоденник» високо цінував Чоран. Гострота психологічного аналізу в романі Гріна «Будь я на вашому місці» (1947) привернула увагу Мелані Кляйн. Кілька творів письменника екранізовані.

Українські переклади Грін Жюльєн. Брат Франциск / Галина Чернієнко (пер.з фр.). — К. : Юніверс, 2006. — 296с. — (Серія). — Бібліогр.: с. 288—291. — ISBN 966-8118-35-9. Переклад Брата Франциска відзначено Премією Григорія Сковороди.

Визнання Велика національна літературна премія (1966). Велика літературна премія Французької Академії (1970). Перший не-француз, обраний до Французької Академії (1971). Премія Грінцане Кавур (1991) та ін нагороди.

Твори Щоденник / Journal (у 19 томах, 1919—1998), Plon, Le Seuil, Fayard, Paris, 1938—2001. Памфлет проти католиків Франції / Pamphlet contre les catholiques de France, (під псевдонімом Теофіль Делапорт), impr. de Darantière, Dijon, 1924. Mont-Cinère (roman), Plon-Nourrit et Cie, Paris, 1926. Adrienne Mesurat (roman), Plon, Paris, 1927. Ключі смерті / Les Clefs de la mort, La Pléiade, Paris, 1927. Англійська сюїта / Suite anglaise, Les Cahiers de Paris, Paris, 1927. Мандрівник на землі / Le Voyageur sur la terre, éditions de la Nouvelle Revue française, Paris, 1927. Léviathan (roman), Plon, Paris, 1929. Інший сон / L'autre sommeil (roman), Gallimard, Paris, 1931. Уламки / Épaves (roman), Plon, Paris, 1932. Le Visionnaire (roman), Plon, Paris, 1934. Північ / Minuit (roman), Plon, Paris, 1936. Les Années faciles (1926—1934) (journal I), Plon, Paris, 1938. Derniers beaux jours (1935—1939) (journal II), Plon, Paris, 1939. Varouna (roman), Plon, Paris, 1940. Memories of Happy Days («Souvenirs des jours heureux»), en anglais, 1942 Devant la porte sombre (1940—1943) (journal III), Plon, Paris, 1946. Si j'étais vous (roman), Plon, Paris, 1947. L'Œil de l'ouragan (1943—1945) (journal IV), Plon, Paris, 1949. Moïra (roman), Plon, Paris, 1950. Le Revenant (1946—1950) (journal V), Plon, Paris, 1951. Sud (théâtre), théâtre de l'Athénée, Paris, 1953. L'Ennemi (théâtre), théâtre des Bouffes-Parisiens, Paris, 1954. Le Miroir intérieur (1950—1954) (journal VI), Plon, Paris, 1955. Le Malfaiteur (roman), Plon, Paris, 1956. L'Ombre (théâtre), théâtre Antoine, Paris, 1956. Le bel aujourd'hui (1955—1958) (journal VII), Plon, Paris, 1958. Chaque Homme dans sa nuit (roman), Plon, Paris, 1960. Partir avant le jour (autobiographie, 1900—1916), Grasset, Paris, 1963. Mille Chemins ouverts (autobiographie, 1916—1919), Grasset, Paris, 1964. Terre lointaine (autobiographie, 1919—1922), Grasset, Paris, 1966. Vers l'invisible (1958—1967) (journal VIII), Plon, Paris, 1967. L'Autre (roman), Plon, Paris, 1971. Ce qui reste du jour (1966—1972) (journal IX), Plon, Paris, 1972. Jeunesse (autobiographie), Plon, Paris, 1974. La Nuit des fantômes, Plon, Paris, 1976. La Bouteille à la mer (1972—1976) (journal X), Plon, Paris, 1976. Le mauvais lieu (roman), Plon, Paris, 1977. Ce qu'il faut d'amour à l'homme (essai), Plon, Paris, 1978. Demain n'existe pas (théâtre), 1979. L'automate (théâtre), 1979—1980. La Terre est si belle… (1976—1978) (journal XI), Le Seuil, Paris, 1982. Frère François, Le Seuil, Paris, 1983. La Lumière du monde (1978—1981) (journal XII), Le Seuil, Paris, 1983. Paris, Champ Vallon, Paris, 1984. Le Langage et son double, Éditions de la Différence, Paris, 1985. Villes, Éditions de la Différence, Paris, 1985. Jeunes Années, autobiographie en 4 volumes, 1985. Les Pays lointains (roman, Dixie I), Le Seuil, Paris, 1987. L'Arc-en-ciel (1981—1984) (journal XIII), Le Seuil, Paris, 1988. Les Étoiles du sud (roman, Dixie II), Le Seuil, Paris, 1989. Liberté chérie, Le Seuil, Paris, 1989. L'Expatrié (1984—1990) (journal XIV), Le Seuil, Paris, 1990. L'Homme et son ombre, Le Seuil, Paris, 1991. Ralph et la quatrième dimension, Flammarion, Paris, 1991. L'Avenir n'est à personne (1990—1992) (journal XV), Fayard, Paris, 1993. On est si sérieux quand on a 19 ans (journal 1919—1924), Fayard, Paris, 1993. L'étudiant roux (théâtre), 1993. Dixie (roman, Dixie III), Le Seuil, Paris, 1994. Dionysos Édition originale,7 eaux-fortes de Robert Clévier. 70 pages. Fayard-L'Atelier Contemporain,1994. Pourquoi suis-je moi ? (1993—1996) (journal XVI), Fayard, Paris, 1996. Dionysos ou La chasse aventureuse: poème en prose, Fayard, Paris, 1997. Безсмертна молодість / Jeunesse immortelle (essai), Gallimard, Paris, 1998. En avant par-dessus les tombes (1996—1997) (journal XVII), Fayard, Paris, 2001. Le grand large du soir (1997—1998) (journal XVIII), Flammarion, Paris, 2006. Спогади щасливих днів / Souvenirs des jours heureux, Flammarion, Paris, 2007. Невідомий та інші оповідання / L'Inconnu et autres récits, Fayard, Paris, 2008.

Література Carole Auroy, Julien Green, le miroir en éclats : étude sur l'autobiographie, les éditions du Cerf, Paris, 2000. Philippe Derivière, Julien Green, les chemins de l'errance, Talus d'approche, Paris, 1994. Marc Eigeldinger, Julien Green et la tentation de l'irréel, Éditions des Portes de France, Paris, 1947. Yves Floucat, Julien Green et Jacques Maritain. L'amour du vrai et la fidélité du cœur, Paris, Éditions Pierre Téqui, 1997. Jean-Claude Joye, Julien Green et le monde de la fatalité, Arnaud Druck, Berne, 1964. Mélanie Klein, «L'identification» (Sur un roman de Julien Green: Si j'étais vous). in «Envie et gratitude». Paris, Gallimard-Tel, 1978, Michael O'Dwyer, Julien Green: A Critical Study, Four Courts Press, Dublin, 1997, Annette Tamuly, Julien Green à la recherche du réel: approche phénoménologique, Naaman, Sherbrooke (Canada), 1976. Wolfgang Matz, Julien Green, le siècle et son ombre. Traduit de l'allemand. Gallimard-Arcades, 1998. Louis-Henri Parias, Julien Green, corps et âme. Fayard, 1994 Valérie Catelain, Julien Green et la voie initiatique. Le Cri, 2005. Anne Green, Mes jours évanouis, Le livre de poche.

Примітки

Посилання Біографія на сайті Французької Академії Сайт Міжнародного товариства дослідників творчості Жульєна Гріна На сайті IMDB