Давньогрецькі скульптури або Давньогрецька скульптура — уславлена галузь мистецтва стародавніх греків, базова галузь західноєвропейської скульптури, її підмурки, сюжетна основа європейських стилів класицизму, маньєризму, академізму, постмодерну тощо.

Політичний стан Мистецтво Стародавньої Греції і скульптура в її складі — відіграли важливішу роль в формуванні та розвитку європейської цивілізації і вплинули на розвиток культури та мистецтва всього людства. На Балканському півострові, Пелопоннесі і численних островах архіпелагу та на вузькій приморській смузі Передньої Азії розвинулась висока грецька цивілізація, відверто не схожа на сусідні цивілізації на кшталт східних держав Персії чи ЄгиптуВсеобщая история искусств, т 1. М., «Искусство», 1956, с. 147.

Якщо східні деспотії на кшталт Персії силоміць поєднали в єдину державу низку народів і сконцентрували під орудою царя велетенські людські та матеріальні ресурси, грецькі племена не створили єдиної держави навіть в десятиліття власного розквіту, мешкали на неплодючих, кам'янистих землях і не мали велетенських людських і матеріальних ресурсів. Тим разючішими є їх досягнення в захисті власних земель, в їх військових перемогах, в їх досягненнях в різних галузях ремесел, мистецтв, в культурі взагалі. Грецький поліс, головна частина суспільного устрою, мав у своєму складі лише саме місто та сільські передмістя, що разом нараховували лише декілька тисяч родин. А змогли протистояти агресивним, але консервативним за устроєм, ворогам-завойовникам.

Шлях до об'єднання був, чому докази в ідеологічних зрушеннях, в ідеях грецької єдності племен, в уяві про Грецію з єдиною історичною долею, у свідомості про єдиних еллінів (якими почали усвідомлювати себе племена греків). Саме бідні мешканці грецьких полісів, вимушені десятиліттями шукати нових плодючих земель заради їх колонізації, вибороли і виробили багату культуру і згодом створили умови для якісних змін у світовому мистецтві та світовій культурі. Усвідомлення цього вже мали греки-нащадки, підкорені варварським Римом і вимушені рахуватись з отрутою рабовласництва та бездержавного полону.

Стан вивчення і класифікація

Скульптура Стародавньої Греції належить до найвідоміших пам'яток зниклої цивілізації, більше, ніж архітектура і тим паче живопис, котрий використовував нетривкі матеріали. Хоча більшість скульптур того періоду була або знищена, або дійшла до нашого часу пошкодженою або в уламках. За припущеннями, деяка первісна і схематична скульптура розбивалась на шматки ще перед внесенням до могил. Активну роль в нищенні грецької скульптури зіграли фанатики-християни, котрі нищили пам'ятки нехристиян-язичників скрізь. Низка грецьких скульптур відома лише за уривками давньогрецької літератури чи в незграбних римських копіях. Розшуки, колекціонування і реставрація понівечених скульптур розпочались в добу італійського відродження, незважаючи на неточність, ненауковість реставрацій, що іноді міняли і її зовнішній вигляд, і тематичний зміст.

Давньогрецька скульптура як галузь наукових досліджень — все ще неповна, постійно розвивається і отримує нові матеріали та артефакти завдяки технічному прогресу, що привнесений і в наземну, і в підводну археологію.

Низка знищених пам'яток архітектури та скульптури (тоді як монументальний живопис за рідкісними винятками зник майже повністю) тим не менше не завадила створити умовну класифікацію давньогрецької історії та мистецтва та скульптури в її складі.

1. Так звана гомерівська Греція (XII — VIII ст. до н. е.), на цей період припали розвиток грецького епосу та первісних, примітивних пам'яток образотворчого мистецтва.

2. Архаїка (VII — VI ст. до н. е.) Період формування рабовласницьких міст-держав — полісів. Століття створення і розвитку давньогрецьких ідей та національної архітектури, скульптури, більшості художніх ремесел, розквіт поезії.

3. Класичний період, ранній і пізній (все V століття і частина IV ст. до. н. е.), період першого розквіту давньогрецького рабовласницького суспільства та зростання громадянської свідомості, активної участі в політиці полісів більшості вільних від рабства мешканців. На цей період припали розквіт філософії, поезії, театру і драми, піднесення архітектури та скульптури, повна перемога реалізму в образотворчих мистецтвах і в скульптурі. Політична криза спіткала лише полісне життя в кінці четвертого століття до н. е.

4. Еллінізм (кінець IV — I ст. до н. е.) Доволі тривалий період виходу з культурної кризи і поступове поглинання грецького культурного надбання сусідніми народами та войовничим Римом.

Відгомоном найкращих громадянських і демократичних надбань звучать слова присяги, котру давав вільний грек-громадянин у вісімнадцять років, стаючи повноправним громадянином держави :

Матеріали та техніки

Греція мала значні поклади глин, мармуру та копалин для виробництва міді та бронзи. Серед перших матеріалів для скульптури були глина та деревина. Але на кінець XX ст. надто мало відомо про давньогрецьку скульптуру з деревини.

Відомою сторінкою давньогрецької скульптури була хрисоелефантинна техніка. Саме вона потребувала значних матеріальних ресурсів і коштовних та екзотичних матеріалів — деревини, золота, слонової кістки. Так, цю техніку добре опанував скульптор Фідій, котрий створив в хрисоелефантинній техніці фігури Афіни для Парфенону та Зевса для храму в Олімпії. Але жодна зі скульптур майстра не була збережена, як не були збережені і свідоцтва про роки його життя тощо. Зрозуміло, що ця техніка не виникла раптово.

Велетень Зевс роботи Фідія сидів на визолоченому троні. Обличчя, шия та груди та руки були виконані з деревини і прикриті стулками різьбленої слонової кістки. Широкий плащ бога прикривав його тіло, а вінець на голові, зачіска і борода та сам плащ були визолочені«Детская энциклопедия», т 12, М., Просвещение, 1968, с. 73.

Давньогрецька монументальна скульптура майже вся виконана з мармуру або бронзи. Бронзова скульптура стала улюбленою технікою давньогрецьких скульпторів на початку V ст. до н. е., коли ливарна техніка пройшла довгий шлях удосконалення. Оригіналів тої доби збережено мало, більшість відома за незграбними копіями давньоримського періоду. Але нові розкопки та підводна археологія надали можливості віднайти та реставрувати нові артефакти грецьких оригіналів доби класики. Бронза належить до досить довготривалих матеріалів навіть в уламках, що дозволило вдало реставрувати знайдені на суходолі чи в морі фігури. Гірше зі знахідками на суходолі. В століття середньовіччя робили розшуки старої бронзи заради переливання в зброю чи господарське знаряддя.

Не мали покладів мармуру лише колонізована греками Сицилія та Південна Італія. До цього скульптори працювали з пісковиком, особливо в період архаїки.

Для підсилення враження від готових скульптур звертались до розфарбування. Його використовували і для архітектурних споруд, і для давньогрецьких скульптур. Нові дослідження поверхні Парфенону та оригінальних скульптур ультрафіолетовим опроміненням, мікроскопія пігментів і їх хімічний аналіз упевнено довели, що розфарбування використовували постійно. Так були спростовані висновки Вінкельмана та його прибічників, що вважали неприпустимою тезою — розфарбування скульптур в античності.

Скульптура гомерівського періоду

Серед найраніших знахідок давньогрецьких скульптур — теракотова фігура кентавра, знайдена на острові Евбея і датована 920 р. до н. е. Теракота була розбита і похована у двох могилах. Одна нога кентавра має зображення шраму, що надало підстави дослідникам рахувати теракоту зображенням Хірона, що мав рану від стріли Геракла. Якщо це так, то дослідники мають справу з першим свідоцтвом про міф в давньогрецькій скульптурі.

Незабаром після закінчення Троянської війни із північних районів Балкан на Грецію хлинули дорійці (див. Дорійське вторгнення), які захоплювали, грабували та палили ахейські міста. Довше за інші протримались Мікени, проте і вони пали наприкінці XII століття до н. е. Зі знищенням грецьких міст загинула уся їх культурна спадщина того часу. Дорійці, щоправда, сприйняли релігійно-міфологічні уявлення своїх попередників, ремісничі традиції в кераміці та дрібній пластиці, але в цілому створили нову культуру. До XI століття до н. е. дорійці заселяли вже весь Пелопоннес. Ранній період їх історії називають гомерівським, оскільки приблизно наприкінці IX століття до н. е. — на початку VIII століття до н. е. були створені епічні поеми «Іліада» та «Одіссея», що нині приписуються авторству Гомера.

В цю добу формувалася складна система світобачення греків, яка знайшла своє відображення в їх унікальній міфології, тому майже все мистецтво цього періоду звернене сюжетами до міфології та її персонажів і героїв. Поетична фантазія стародавніх греків і нині продовжує впливати на нові покоління, невипадково давньогрецькі міфологічні сцени залишаються популярними темами навіть у сучасному мистецтві.

Монументальна скульптура гомерівської доби (окрім поодиноких і випадкових зразків) — не збережена. Відомості про її наявність є в уривках літературних творів старовинних авторів. Первісно це були грубо оброблені дерев'яні ідоли — ксоани. Ксоан — примітивна скульптура культового призначення, характерний для монументального мистецтва у Стародавній Греції архаїчної епохи, попередник культової статуї. На більш ранніх стадіях — дерев'яний стовп, розфарбований, прикрашений квітами і тканинами ідол, що втілював божество.

Найвідоміший ксоан палладій, який зберігався в Ерехтейоні Афінського акрополя.

За свідченнями стародавніх істориків, у ксоанів очі були зімкнені, а руки притиснуті до боків. За часів Павсанія (II століття н. е.) їм ще поклонялися в деяких храмах. Пофарбовані у білий колір або розфарбовані кіновар'ю, вони були священні, і їх дбайливо зберігали, іноді у них був цілий власний гардероб. Скептики над ними сміялися, простий люд — свято шанував.

Скульптура доби грецької архаїки

За висновками дослідників, давньогрецькі скульптори надихались скульптурами, баченими у ассирійців та у єгиптян, адже їх цивілізації були старішими за грецьку. Запозичення, однак, не було точним, а більш динамічним і своєрідним. Фігури давньогрецьких скульпторів розділяють на три групи —

Жінки, що сидять (уособлення богинь?) Кора — зображення молодої дівчини в довгому одязі із ретельно-схематичним відтворенням одягу і зачісок. Курос — оголена юнацька фігура без жодного одягу і без зброї. Куроси найбільше зберегли впливи східних скульптур — звідси фронтальна подача і скутість фігури, повний зріст, розмір часто більший за людський, поставлена вперед ліва нога, руки вздовж тулуба тощо. Всі фігури з рисами узагальнення і спрощення, м'язи позначені натяками. Згодом обличчя скульптур починають озброювати так званою архаїчною усмішкою.

Створенню скульптур передувала архітектура. Відомо, що перший храм Гери спорудили близько 800 р. до н. е. на острові СамосГос. Эрмитаж, каталог выставки «Древнее искусство островов Эгейского моря», Внешторгиздат, 1981. Другий храм Гери на Самосі пов'язаний з виникненням храмової архітектури на початку VII ст. до н. е. Саме його вважають раннім прикладом грецького храму в його чистій і закінченій формі.

Третій храм на Самосі, Герайон, пов'язаний з діяльністю архітекторів-братів Ройка та Феодора. Вони були як архітекторами, так і інженерами, торевтами та скульпторами. Вони заклали практичні основи споруд на вологих та болотяних ґрунтах. З ними пов'язують і віднайдення техніки виливання бронзових скульптур у формах. Можливо, це вдале запозичення бронзоливарної техніки з Сирії.

Власна школа скульпторів склалась і на острові Крит. Античні міфи з захопленням розповідали про винаходи архітектора і інженера Дедала. Існування Дедала сумнівне, але хтось був його прототипом. Так, учнями Дедала вважають Дипойна та Скилла, котрі працювали в декількох грецьких центрах в VII ст. до н. е.