«Портрет папи Іннокентія Х»() — уславлений парадний портрет папи Іннокентія X іспанського художника Дієго Веласкес під час перебування в Ватикані.

Опис

Портрет Іннокентія Х справив неабияке враження як на самого папу римського, так і на тогочасних римських художників рисами парадності і надзвичайного реалізму, що межував із сатирою. В відомому центрі європейського бароко, багатому портретистами, так відверто і некомпліментарно ніхто не працював.

Веласкес не приховав в портреті від глядача ні енергійності і соціальної дистанції, ні підозрілості і зневаги папи до всіх. Від намісника апостола Петра на землі не віє ні привітністю, ні готовністю зрозуміти чи простити грішного. Папа нікого не благословляє, як то часто подавали в портретах римських пап. Він сидить в кріслі як верховний суддя. Водночас пильне спостереження за папою породжує підозри в грішній особі, що посіла папський престол, а тепер старанно і ревно приховує від усіх свою невідповідність посаді.

Веласкес зберіг враження підозрілості і ворожості не тільки в ескізах до парадного портрета. Він переніс їх і в готовий портрет, нічим і ніяк не наблизивши зображення в бік привітності чи нещирої, світської люб'язності. Гординя — один зі смертних гріхів у християнстві. Папа римський на портреті Веласкеса — наче повне втілення гріха гордині. Композиційно портрет Іннокентія Х начебто повторює твір П'єтро да Кортона — «Папа Урбан VIII». Але всім власним настроєм є його протилежність.

Енергійність папи Іннокентія Х має руйнівну спрямованість, а від портрета віє загрозою і небезпекою. На парадність портрета працює і обмежена колористична гама — білої сутани і криваво-червоного одягу, наче щойно пролитої крові. Кольору темної крові — і коштовна завіса за кріслом папи. Портрет став художньою сенсацією в Римі. Подивитись на портрет пензля Веласкеса збігалась юрба художників і всі охочі. Портрет роками вивчатимуть інші і робитимуть постійні копії.

Як художник, Веласкес не часто звертався до надтого розкриття характеру моделі, бо і сама модель не відрізнялась цікавим внутрішнім світом чи культурною глибиною. По це свідчить низка невеликих за розмірами портретів веласкеса, де той зупинявся на поверхневих характеристиках, серед них і у власних автопортретах.

Галерея вибраних портретів пензля Веласкеса

Див. також

Мистецтво Іспанії Живопис бароко Дієго Веласкес Хосе де Рібера Кліо (Рібера) Кульгавчик Сад вілли Медічі

Примітки

Джерела

Н. A. Ионина. Диего Веласкес. «Портрет папы Иннокентия Х» («Сто великих картин») Лазарев В. Н. «Портрет в искусстве 17 века», М.-Л., 1937. с. 47-48 Каптерева Т. П. Веласкес и испанский портрет XVII века. М., 1956. Кеменов В. С. Картины Веласкеса. М., 1969. Кеменов В. С. Веласкес в музеях СССР. Л., 1977. Королёва С. Диего Веласкес / В серии «Великие художники» — Т 10 — К.,2010 — 48 с.