Гаета́но Гандо́льфі ( (1734—1802) — італійський художник і гравер доби пізнього бароко і рококо. Болонська школа.
Життєпис Народився в місті Болонья. Походить з родини болонських художників Гандольфі, брат художника Убальдо ГандольфіГос. Эрмитаж. Каталог 1, «Западноевропейская живопись», Ленинград, «Аврора», 1976, с. 83.
1731 року (у віці 17 років) влаштувався у Академію мистецтв Болоньї (тоді Академія Клементіна). Його вчителі — Ерколе Леллі та Феліче Тореллі (1667—1748).
Був серед найкращих малювальників навчального закладу і мав декілька нагород за успіхи.
Виконав малюнки-копії (у 1756—1760 рр.) з творів інших художників 17 століття, котрі придбали у приватні колекції. Активно засвоїв всі ознаки болонської школи у власному живопису (так званий болонський академізм) з його репрезентативністю, холоднуватими кольорами, штучними позами і надуманими ситуаціями.
1760 р. — мешкав в місті Венеція, де підпав під впливи місцевих художників. Найближчими до свідомості Гаетано Гандольфі були венеціанські майстри пізнього бароко і рококо (Джанбаттіста Піттоні, Себастьяно Річчі, Джованні Баттіста П'яцетта). Особливо сподобались твори Джованні Баттіста Тьєполо, котрого вивчав і послідовником котрого зажадав стати.
Створював картини історичного жанру, біблійні композиції, картини побутового жанруГос. Эрмитаж. Каталог 1, «Западноевропейская живопись», Ленинград, «Аврора», 1976, с.83. Робив декоративні фрески (як і більшість італійських майстрів), скульптури і графічні твори, хоча згодом вони відійшли на задній план.
Був знайомим з французьким художником Фрагонаром і виявив зацікавлення в стилістиці рококо. Але робив це на італійський манер — з домішками бароко і реалізму, з домішками бравурності і легковажності в міфологічних і навіть біблійних сюжетах. Це наблизило художню манеру Гаетано Гандольфі до творів відомого італійського декоратора Коррадо Джачінто. 1769 року створив рукопис автобіографії з детальним описом творів за попередній період. 1788 року відбув на заробітки у Британію, але через рік повернувся. 1802 року помер в Болоньї. Був одружений. В родині було семеро синів (всі подались у художники), найбільш обдарованим серед них виявився Мауро Гандольфі (1764—1834).
Вибрані твори
«Алегорія Юстиції», 1760-і рр., Лувр, Париж «Автопортрет», 1763, (без капелюха), приватна збірка «Весілля в Кані Галілейській», 1766, Художній музей Волтерс, США «Дівоча голівка», 1767,Національна пінакотека Болоньї «Бородань», ескіз (?), приватна збірка «Діана і вагітна німфа Каллісто» «Суд царя Соломона», бл. 1775, приватна збірка «Голова єпископа-католика», Музей мистецтва Метрополітен, США «Каїн убиває Авеля», Художній музей Гонолулу, США «Автопортрет», 1780 (біля мольберта), Національна пінакотека Болоньї «Видіння св. Йосипа», 1790, приватна збірка «Філософ Діоген і Александр Македонський», 1792, приватна збірка «Юнак пастух», Ермітаж, Санкт-ПетербургГос. Эрмитаж. Каталог 1, «Западноевропейская живопись», Ленинград, «Аврора», 1976
«Александр Македонський дарує коханку Кампаспу художникові Апеллесу», 1793 «Орфей втрачає Еврідику, порушивши обіцянку» «Сцена бенкету», приватна збірка «Голова мадонни зі сцени Благовіщення», 1770 «Марія Магдалина в пустелі»
Галерея вибраних творів
Вибрані малюнки Гаетано Гандольфі
Джерела Гос. Эрмитаж. Каталог 1, «Западноевропейская живопись», Ленинград, «Аврора», 1976. Biagi Maino, Donatella, Gaetano Gandolfi / Donatella Biagi Maino, Torino, U. Allemandi, 1995. Cazort, Mimi, Bella Pittura: The Art of the Gandolfi, Ottawa, National Gallery of Canada, 1993., Cazort, Mimi, The Art of Embellishment: Drawings and Paintings by Gaetano and Mauro Gandolfi for a Festive Carriage, in Record of The Art Museum, Princeton University, Volume 52, Number 2, 1993. Rosasco, Betsy, Drawings by the Gandolfi Family and Their Followers in The Art Museum: A Checklist, in Record of The Art Museum, Princeton University, Volume 52, Number 2, 1993. Vicenza, Neri Pozza, I Gandolfi: Ubaldo, Gaetano, Mauro, disegni e dipinti, Neri Pozza Editore, 1987.
Примітки
Посилання
Див. також Бароко Живопис бароко Малюнок Академія мистецтв Болоньї болонська школа Національна пінакотека Болоньї