Ві́рна Лі́зі (, , справжнє ім'я — Ві́рна П'єралі́зі (, ); , Єзі, Королівство Італія — , Рим, Італія) — італійська акторка кінематографу, телебачення та театру. Перші роки виконувала ролі молодих дівчат у романтичних фільмах і мелодрамах. Здобула популярність у 1960-х і стала однією з секс-символів кінематографу Італії. Багато знімалась у популярних на той час еротичних комедіях, а також у пригодницьких і драматичних фільмах. Деякий час працювала в Голлівуді, де прославилася в образі «наступниці Мерилін Монро». Повернулась в Італію наприкінці 1960-х років, де грала впродовж наступних 50-ти років, спочатку у кіно, а потім дедалі більше на телебаченні. Найчастіше Лізі асоціюється з образом ролей гонорових вродливих і рішучих жінок.
Нагороджена багатьма кінопреміями. Зокрема, за роль у фільмі «Королева Марго»: Призом за найкращу жіночу роль Каннського фестивалю і Премією «Сезар» за жіночу роль другого плану. Також нагороджена преміями «Давид ді Донателло» за найкращу головну жіночу роль у фільмі і у фільмі . Також двічі була відзначена італійської кінопремії «Давид ді Донателло» за її престижну кар'єру. Італійський національний синдикат кіножурналістів неодноразово відзначав акторку кінонагородою «Срібна стрічка», за найкращу жіночу роль у фільмах і , а також за у фільмах , , «Королева Марго» і .
За значні заслуги перед італійською нацією в галузі мистецтва Вірна Лізі була двічі удостоєна ордену «За заслуги перед Італійською Республікою» ступенів «Командор» і «Великий офіцер».
Біографія Вірна П'єралізі народилася 8 листопада 1936 року (за іншими даними — 1937 року чи 8 вересня 1937 року) в італійському містечку Єзі неподалік узбережжя Адріатичного моря, що входил у той час до складу провінції Анкона регіону Марке Королівства Італія (за іншими даними — у самому місті Анкона). Батьком Вірни був підприємець Убальдо П'єралізі, що займався продажем мармуру. Окрім Вірни в сім'ї була ще одна донька, Есперіа.
Убальдо П'єралізі відвідував курси комерційного обліку в інституті в Римі. На початку 1950-х років він перевіз туди свою родину. Там же, у столиці, красива, тендітна, світловолоса Вірна почала свою кар'єру. Частим гостем у будинку родини П'єралізі був співак . Він познайомив молоду дівчину з неаполітанським продюсером Антоніо Ферріньо. Саме завдяки цьому знайомству дівчина 1953 року розпочала свою кінокар'єру, відразу з головної ролі Марії Маріані в музичній драмі . На той час Лізі було лише 17 років.
У наступних картинах 1954 року, і , Вірна грала на другорядних ролях, поки не отримала головну в романтичній драмі , де партнером Вірни на знімальному майданчику був . Перші ролі Лізі здебільшого характеризувалися сентиментальними персонажами. Загалом за перші кілька років Вірна зіграла в більш ніж дюжині неаполітанських фільмів. Першу відомість серед широкої публіки акторка здобула завдяки ролі Марії Ровані у фільмі 1955 року режисера Маріо Маттолі , рімейку відомої комедії . Пізніше образ Вірни переріс у стереотипнішу «гарну дівчинку», що готова на будь-який вчинок заради успіху, у ролі Ліліани Аттенні фільму 1956 року . Продюсери характеризували акторку як таку, що має елегантний шарм під час гри.
1959 року Лізі зіграла в постановці театральної п'єси «Романьйола» режисера . 25 квітня 1960 року Лізі одружилась з Франко Пеші, з яким прожила наступні 53 роки до самої його смерті. Через пару років, у липні 1962-го, у пари народився син Коррадо. Того ж року Вірна Лізі також знялась у другорядні ролі фільму Джозефа Лоузі , у головних ролях якого зіграли і Жанна Моро.
Під час зйомок у картинах кінця 1950-х — початку 1960-х неодноразово змінювався імідж акторки, зокрема у (1955 рік), (1955 рік), (1959 рік, у парі з ), (1961 рік, з Тото й Уго Тоньяцці). Типаж акторки кардинально змінився вперше на початку 1960-х років на образ гонорової вродливої та рішучої жінки. Найяскравішими ролями стали роль Юлії в одному з небагатьох пеплумів з її участю, , 1961 року (режисер Серджо Корбуччі) та роль Кароліни Плантен у пригодницькому фільмі Крістіана-Жака «Чорний тюльпан» 1964 року. В останньому Лізі зіграла в парі з Аленом Делоном.
Після цього Вірна поїхала з Італії в Голлівуд. У Голлівуді акторка стала відомою, насамперед завдяки своїй красі і запам'яталась в образі спокусливої блакитноокої блондинки. Вона була однією із зірок, яких називали «наступниця Мерилін Монро» в Сполучених Штатах у 1960-х роках. Бріжіт Бардо у 1965 році називала Лізі «найкрасивішою жінкою у світі». Цей період відзначився низкою головних ролей в американських фільмах у парі з місцевими зірками екрану: 1965 року зіграла у «Як вбити свою дружину» у парі з Джеком Леммоном, 1966 року зіграла у в парі з Френком Сінатрою і в у парі з Тоні Кертісом і Джорджем К. Скоттом. 1968 року Вірна Лізі отримала роль Барбарелли в однойменному американському фантастично-еротичному фільмі «Барбарелла», однак Лізі відмовилась і повернулась з Голлівуду в Італію. У підсумку роль отримала Джейн Фонда.
Паралельно з роботою в Голлівуді Лізі продовжувала грати в європейському кіно. У цей період вона зіграла з багатьма відомими акторами на одному знімальному майданчику. Так вона грала комедійних персонажів у і в з Марчелло Мастроянні; незайману простолюдинку Джулію Альбіцці в комедії з Вітторіо Ґассманом; разом із Жаном Сорелем, Катрін Спаак і Сільвою Кошиною у комедії «Зроблено в Італії»; закохану пару з Гастоне Москіном у «Пані та панове»; драматичну роль жінки румунського фермера (Ентоні Квінн) під час Другої світової війни у фільмі ; симпатичну, неохайну і хитру дівчину під час Першої світової війни разом з у ; одну з чотирьох еротичних персонажок разом з Урсула Андресс, , Марісою Мелл і Жаном-П'єром Касселем у головній чоловічій ролі фільму еротичній комедії ; дівчину мафіозі в романтичній комедії з і Габріеле Ферцетті; головну героїню еротичної шахрайської комедії в з Джанкарло Джанніні і , а також коханку персонажа Джорджа Сігала у фільмі .
У 1968 році авіаносець Військово-морських сил США USS «Франклін Д. Рузвельт» відзначав своє 22-річчя і саме в цей час в період з 24 серпня 1967 року по 19 травня 1968 року виконував завдання у Середземному морі. Корабель зупинився поблизу Неаполя. У день відзначення свята, на одному з моторних катерів «Рузвельта», на борт доправили Лізі. Акторка допомогла команді приготувати 5000 , обсмажених на деревному вугіллі, які швидко з'їв екіпаж під час гігантського приготування.
Повернувшись в Італію на початку 1970-х, Лізі продовжила активно зніматися в кіно. Однак фільми, у яких вона зіграла, не відзначалися ні нагородами, ні великою популярністю. Однак пізніше, у середньому віці, для Лізі відбувся кар'єрний ренесанс. Її почали сприймати більше, ніж просто гарну жінку, а почали давати широкий спектр якісних зрілих ролей. У міру того як якість фільмів покращилася, вона почала вигравати нагороди та премії за такі європейські картини, як , , , і . Кульмінацією стала роль Катеріни де Медічі у фільмі Патріса Шеро «Королева Марго», що був знятий за однойменним історичним романом Александра Дюма-батька. За цю роль Лізі була нагороджена призом за найкращу жіночу роль Каннського кінофестивалю.
В останні роки Лізі продовжувала грати на телебаченні, головні та другорядні ролі, зокрема у «В будинку Анни» (2004 рік) і (2007 рік), а також багатьох телесеріалах. Виконавши головну роль матріарха в сімейній драмі (2002 рік), Вірна Лізі отримала свою останню роль у відзначеній нагородами драмі (2015 рік).
2013 року помер її чоловік, Франко. Через рік, у віці 78 років, померла і вона — 18 грудня 2014 року, у Римі від раку легень. 2015 року на екрани посмертно вийшов останній фільм з Вірною Лізі . Творчість
Фільмографія
За 61 рік кінокар'єри Вірна Лізі знялася у 76 художніх фільмах. Вона також з'явилася в численних телефільмах і телесеріалах.
Під час своєї кінокар'єри Лізі зіграла багато головних жіночих ролей, насамперед, у 1960-х — 1970-х роках. Партнерами по знімальному майданчику Вірни було майже всі зірки італійського кіно: Марчелло Мастроянні, Вітторіо Ґассман, Уго Тоньяцці, Джанкарло Джанніні, Тото, Вітторіо де Сіка, Франко Неро, Альберто Сорді, Орнелла Муті, Гастоне Москін. Окрім того, з Вірною Лізі грали зірки європейського кіно й Голлівуду: Ален Делон, Генрі Фонда, Ентоні Квінн, Френк Сінатра, Тоні Кертіс, Річард Бартон, Фернандо Рей, Марина Владі, Урсула Андресс, Бурвіль, П'єр Брассер, Жанна Моро, Мішель Мерсьє, Наталі Делон, Аніта Екберг тощо.
Вона грала у фільмах багатьох відомих режисерів: Паскуале Феста Кампаніле (, ), Луїджі Коменчіні (), П'єтро Джермі («Пані та панове»), Джозеф Лоузі (), Діно Різі («Лялечки»), Крістіан-Жак (, «Чорний тюльпан»), Мауро Болоньїні (), Стено (), Маріо Монічеллі (), Едуардо де Філіппо (, епізод «Година пік»), Анрі Верней (, ), Луїджі Дзампа (), Карло Ліццані (), Сальваторе Сампері (, , ) тощо.
Починаючи з 1980-х років «золота епоха» італійського кінематографу почала закінчуватися. Кар'єра і ролі Лізі так само змінилися. Вона почала частіше грати в телевізійних проєктах, фільмах і серіалах, у другорядних ролях. Попри це, найбільшого успіху Вірна Лізі досягла 1994 року своєю роллю Катеріни де Медічі у фільмі «Королева Марго», за що була нагороджена Призом за найкращу жіночу роль Каннського фестивалю та премією «Сезар» за найкращу жіночу роль другого плану, не кажучи вже про італійську «Срібну стрічку».
Театр Кар'єру на кіно і телеекрані Вірна Лізі чергувала зі сценічною грою у театрах. На запрошення режисера Джорджо Стрелера вона зіграла роль у п'єсі , написаній . Окрім міланського Piccolo Teatro, де зігралась ця п'єса, вона грала у інших театрах, зокрема у постановках Мікеланджело Антоніоні та . Зокрема, 1959 року Вірна Лізі зіграла у постановці п'єси «Романьйола» (), написаній Луїджі Скварзіною.
Нагороди та номінації Рік Конкурс Номінація Фільм Результат19641965Нове жіноче обличчя1969«Срібна стрічка»Найкраща жіноча роль1978«Срібна стрічка»1978«Золотий келих»Найкраща жіноча роль1980«Золотий келих»Найкраща жіноча роль1980«Давид ді Донателло»Найкраща головна жіноча роль1983«Срібна стрічка»1983«Давид ді Донателло»Нагороджена разом з за роль у фільмі .1990«Срібна стрічка»Найкраща жіноча роль1990«Давид ді Донателло»Найкраща головна жіноча роль1994Каннський кінофестивальНайкраща жіноча рольКоролева Марго1995Премія «Сезар»Найкраща жіноча роль другого плануКоролева МаргоВірни Лізі на церемонії нагородження у Парижі не було. Режисер фільму, Патріс Шеро, прийняв нагороду від її імені.1995«Срібна стрічка»Королева Марго1995«Давид ді Донателло»Королева Марго1995Міжнародна премія ФлаяноКатегорія «Кіно». За кар'єру1996«Золотий глобус», ІталіяНайкраща жіноча роль1996«Давид ді Донателло»Найкраща головна жіноча роль1996«Давид ді Донателло» за престижну кар'єру1997«Срібна стрічка»Найкраща жіноча рольНагороджена разом з за роль у фільмі .2000«Золотий келих»«Золотий келих» за кар'єру2002«Срібна стрічка»Нагороджена разом з Маргерітою Бай і .2002Кінофестиваль у ФлаяноНайкраща жіноча роль2004«Золотий глобус», Італія«Золотий глобус» за кар'єру200520052009«Давид ді Донателло»2011Венеційський кінофестивальПремія П'єтро Б'янкі2015«Давид ді Донателло»Найкраща головна жіноча рольПосмертно.2017CinEuphoria AwardsНайкраща жіноча роль — Міжнародний конкурс
Родина та особисте життя
Батьком Вірни був Убальдо П'єралізі (), підприємець, експортер мармуру. У сім'ї народилося дві доньки — Вірна й Есперіа П'єралізі (). У деяких джерелах помилково «Есперією» вказують справжнє ім'я Вірни Лізі.
25 квітня 1960 року Лізі одружилась із Франко Пеші (; 23 вересня 2013), з яким прожила наступні 53 роки до самої його смерті. Через пару років, у липні 1962-го, у пари народився син, Коррадо Пеші (; липень 1962).
Вірна Лізі також була тіткою акторки Стефанії Граціозі () і невісткою актора (; 10 липня 1929 — 4 вересня 2021).
Вшанування пам'яті
У 1986 році вийшла пісня «T.V. Caliente» (альбом Llegando los Monos) музичного гурту SUMO, присвячена Вірні Лізі. Лідер гурту SUMO, є братом актора і музиканта , що зіграв з Лізі у фільмі «Хлопці з вулиці Панісперна».