Міттаґгорн — це гора висотою 3 892 м.н.м. в Бернських Альпах, розташована на межі кантонів Берн, Вале.
Опис Гора розташована посередині Стіни Лаутербруннен. Гора з усіх боків оточена фірнами та льодовиками, над якими ледве виступає. Основними з них є льодовик Анунг з півдня та Великий Алецький Фірн зі сходу. Міттаґгорн розташований на східному подовженні гряди Петерсграт. Найближчою вершиною через сідловину Ебені Флу-Йох () (3 699 м.н.м.) є Ебені Флу (3962 м.н.м.); трохи далі через сідловину Ґлетчерйох (3766 m) є материнська вершина Ґлетчергорн (3983 м.н.м), обидві розташовані на північний схід від гори. На південний захід, через сідловину Міттаґйох (3648 м.н.м), розташована вершина Ґроссгорн (3754 м.н.м). А от на півночі гора досить різко обривається в верхню частину долини Лаутербруннен.
Найближчими поселенням до гори є (по прямій лінії) Блаттен в долині Льоченталь (14 км) та Штехельберг в верхній частині долини Лаутербруннен (6 км). Альпінізм Перше сходження на гору відбулося з долини Льоченталь через перевал Льоченлюке (3164 м.н.м.) та по південно-східній гряді. Його здійснили Чальз Монтадон, А.Рінь'є та Адольф Рубін 19 серпня 1878 року.Karl Hausmann: SAC-Clubführer Berner Alpen. Band 4: Tschingelhorn bis Finsteraarhorn. Verlag des SAC, 1997, S. 94.
Основний маршрут сходження веде від прихистку Швейцарського Альпійського Клубу (розташована на перевалі Льоченлюке на висоті 3214 м.н.м) в північному напрямку через Ебені-Флу-Фірн на верхню частину басейну цього льодовика. Потім маршрут повертає на південний захід в напрямку сідловини Ануйох, від якої йде підйом по вузькій південній гряді на вершину.Richard Goedeke: 3000er in den Nordalpen. Bruckmann, München 2004, ISBN 3-7654-3930-4, S. 46 (Ebenefluh). Цей шлях триває бл. 2½ години та має важкість WS.
Найважчим шляхом сходження (важкість AS) є шлях по північному схилу гори від прихистку (2262 м.н.м., на захід від гори)Академічного Альпійського клубу «Базель» — альпіністський підйом по льоду та скелям з нахилом до 80°, який триває від 9 до 12 годин. Вперше цей підйом було здійснено 2 липня 1977 П'єтро Ціфіропуло та Гансом Штелі.
Див. також Юнгфрау-Алеч (Світова спадщина ЮНЕСКО)
Примітки
Посилання
Міттаґгорн на Hikr Міттаґгорн на Summitpost Karl Hausmann: Schweizer Alpen-Club -Clubführer Berner Alpen. Band 4: Tschingelhorn bis Finsteraarhorn. Verlag des SAC, 1997, ISBN 3-85902-162-1. Werner und Margrit Munter: Alpenvereinsführer Berner Alpen. Bergverlag Rother, München 1995, ISBN 3-7633-2415-1. Landeskarte der Schweiz 1:25.000, Blatt 1249 Finsteraarhorn.