Шуммер Олександр Олексійович (13.08.1875, Санкт-Петербург -?) у 1908 р. закінчив агрономічний факультет в Київському політехнічному інституті.

Життя і боротьба Всерйоз став займатися орнітологічними дослідженнями, в 1912 р. увійшов до складу Російського Орнітологічного Комітету, в листопаді 1912 р. брав участь у Москві в спеціальному засіданні цього комітету, присвяченого охороні птахівМатериалы Русского Орнитологического Комитета // Птицеведение и птицеводство. — 1913. — Ч. I. — С. 20-51..

Як активний член Київського орнітологічного товариства, брав участь у природоохоронній виставці в Києві в березні 1914 р., у виставці по охороні хижих птахів в Києві в квітні 1914 р.

На початку 20-х років працював в Костромі, звідки в 1926 р. переїхав в Асканію-Нова на посаду зоолога, боровся за заповідність цілинного степу. Ось, скажімо, промовиста цитата з його звіту за 1926 г.Архив Института зоологии АH Украины, дело за 1926 г. Краткий и предварительный отчет орнитолога Шуммера.:

Наприкінці 20-х років Шуммер стає кореспондентом Українського комітету охорони пам'яток природи. У 1928 р. чиновники Наркомзему УРСР, якому підпорядковувався цей заповідник, надумали перенесті ділянку абсолютно заповідного степу на нове місце — О. О. Шуммеру з колегами вдалося домогтися скасування цього решения. У Асканії-Нова вчений займався охороною степового орла. За його доповіддю 4-й Всесоюзний з'їзд зоологів, анатомів і гістологів в Києві (1930) прийняв спеціальну резолюцію. На початку 30-х років О. О. Шуммер став виконуючим обов'язки директора Приморських заповідників, підпорядкованих тоді Асканії.

Будучи кандидатом у члени ВКП (б), йому нелегко було відстоювати ідеї заповідання в місцевих партрадянських органах.

Цікавий протокол наради в Голопристанському райвиконкомі, куди 17 квітня 1933 р. було запрошено Олександра ОлексійовичаЦДАВО України, ф. 1055, оп. I, д. 1427, л. 44). Голова Голопристанського райвиконкому Носов: "Вам, т. Шуммер, відома постанова нашого райвиконкому про те, що частина вільної землі і частина заповідника на Ягорлицькій ділянці передаєтся радгоспу «Каракуль-експорт?» Шуммер: «Відома, але цю постанову, як незаконну, опротестував і скасував Генеральний прокурор України через обласного прокурора, про що має бути Вам пріслано телеграму.» Носов: «А Ви знаєте, що прокурор не має права скасовувати постанови райвиконкому?» Шуммер: «Знаю, але прокурор має право скасовувати постанову райвиконкому, яка в свою очередь скасовує постанову Раднаркому».

Роботі Чорноморських (Приморських) заповідників було присвячено на Першому Всеросійському з'їзді по охороні природи доповідь О. О. Шуммера. Він розповів, що заповідник почав інтенсивні дослідження з розведення рідкісних видів птахів — дрохви, степового журавля, чайки-реготуна з метою «насичення наших степів». Однак ці цікаві і багатообіцяючі праці були призупинені.

У жовтні 1933 р. ДПУ зарештувало діячів охорони природи, які працювали в той час або раніше, в Асканії-Нова. З Голої Пристані до Харкова привезли Шуммера. Вже з первого допиту — 23 листопада 1933 р., похилого та хворого сердцем зоолога змусили «зізнатися» у членстві в «контрреволюційній повстанській організації» під керівництвом професора В. В. Станчинського. У свідченнях Шуммера говориться, що Приморські заповідники, також як і Кримський, були організовані як база для «майбутнього ворожого десанту», що кадри Всеукраїнського товариства мисливців — це майбутні «бойовики», що директор заповідника «Конча-Заспа» Волохов готував «кадри» повстанців для переведення в Асканію-Нова.

Можна тільки припустити, як по звірячому катували бідного зоолога слідчі Дупан і Скролівецький, якщо він зміг таке наговорити.

15 квітня 1934 р. Шуммер був звільнений з-під слідства через нестачу даних для притягнення до відповідальності. Подальша його доля невідома.

Див. також Станчинський Володимир Володимирович

Публікації Об учете гнезд степного орла в заповеднике Чапли в 26-29 гг. (резолюция по докладу А. А. Шуммера) // Тp. 4 Всесоюз. съезда зоологов, анатомов и гистологов в Киеве. — Х.-К., 1931. — С. 24. Шуммер А. О Черноморском заповеднике // Тp. 1-го Всесоюз. съезда по охране природы в СССР. — М., 1935. — 389 с.

Про нього Борейко В. Е. Аскания-Нова: тяжкие версты истории (1826—1993). — К.: Киев. эколого-культурный центр, 1994. — 157 с.

Джерела Архів СБ України, спр. № 208744, т. 2. ЦДАВО України, ф. 1055, оп. I, спр. 1427, л. 44. ЦДАВО України, ф. 539, оп. 11, спр. 349, лл. 29—34. ЦДАВО України, ф. 27, оп. 9, спр. 591, л. 89.

Ресурси Інтернету «Злой гений» Аскании-Нова

Виноски