Макси́м Бори́сович Ку́рочкін (, Москва — , Київ) — російський та український бізнесмен, політичний діяч і кримінальний авторитет. На початку 1990-х — лідер угрупування, яке приватизувало найбільший ринок Москви «Лужники»; з кінця 1990-х до 2006 мав досить великий бізнес в Україні (володів п'ятьма обленерго, декількома готелями, одним великим ринком); в 2004 був залучений в українську політику (як спонсор) на найвищому рівні — засновник «Руського клубу» в Києві, виконавчий директор клубу. На парламентських виборах 2006 року в Україні спонсорував партію «Російсько-український союз» (у складі «блоку Вітренко»). З кінця 2006 втратив значення в політиці. В Україні найбільш відомий «ранковим штурмом ринку Озерка в Дніпропетровську» в 2006 році (преса згадувала його на прізвисько рос. «Макс Бешеный»). Згадувався у зв'язку зі справою про отруєння Ющенка в 2004 році.
Біографічні відомості Максим Борисович Курочкін народився в Москві в родині дипломатів. Пройшов строкову службу в армії. У 1989 році вступив на вечірнє відділення юридичного факультету Московського університету, яке закінчив у 1994 році. Колишній спортсмен-дзюдоїст.
Був одружений (розлучився в 2004 після 15 років життя в шлюбі). Син Максим, донька Аліса.
Його батько — Борис Іванович Курочкін, крім дипломатичної служби, писав вірші й навіть пісні.
Курочкін — людина немов з двома біографіями: в одного житті — він бізнесмен, залучений (як спонсор) у політику в Україні; в іншому житті — мав сумнівну репутацію лідера угрупування, яке контролювало ринок «Лужники» (Москва). Преса вказувала на його зв'язки з криміналітетом. В Україні відомий «ранковим штурмом ринку Озерка в Дніпропетровську» в 2006.
Курочкін був особисто знайомий з низкою політиків та політологів: В Росії — з російським політиком Олександром Бабаковим (російська партія рос. «Родина»), з яким у Курочкіна тривалий час був спільний бізнес (починаючи з 1990-х — ринок «Лужники», й до 2004 року). В Україні — його «політичні знайомства» в основному припадають на 2004-й рік; й пов'язані з діяльністю «Руського клубу»: знайомий з В. Медведчуком (глава Адміністрації президента Кучми в 2004), віце-прем'єром Клюєвим, прем'єр-міністром Януковичем; в «Руському клубі» — домінували відомі російські політологи Гліб Павловський та Марат Гельман. Пік «політичної активності Курочкіна» припав на період проведення «президентських виборів-2004 в Україні». На парламентських виборах 2006 в Україні — Курочкін фінансував партію «Російсько-український союз» у складі «блоку Вітренко» («блок Вітренко» набрав 2,93 %, тобто не вистачило сотих часток відсотка для подолання 3 % бар'єру).
Бізнес Курочкіна в Росії (з початку 1990-х до кінця 1990-х)
Перший мільйон Курочкін заробив у 25 років, зайнявшись бізнесом на московському ринку «Лужники». «У середині 90-х зійшовся з Олександром Бабаковим, приватизував найбільший в Москві ринок „Лужники“ (звідси назва бізнес-групи — „лужниківські“)». За інформацією преси, був пов'язаний з «лужниковським злочинним угрупованням». Курочкіну приписують участь у пограбуваннях, вимагання та інші кримінальні «подвиги». Щодо Курочкіна було відкрито декілька кримінальних справ, але всі вони швидко сходили нанівець«Скажений Макс: всюдисущий й всесильний». Іван Степанов. — Тема, 03.05.2006.
Преса повідомляла, що причина «невразливісті Курочкіна» полягала в його співпраці з міністром МВС Росії Володимиром Рушайло. Нібито Рушайло прагнув за допомогою угруповання Курочкіна витіснити з ринків Москви чеченську та .
Бізнес Курочкіна в Україні (з кінця 1990-х) Бізнес Курочкіна в Україні почався з 1999 року, коли в країні йшли великі приватизаційні процеси. У цей час Курочкін перевіз до Києва сім'ю, а сам курсував між Москвою й Києвом на персональному літаку. Працював разом з партнером Олександром Бабаковим (депутат держдуми, з березня-2006 — голова партії рос. «Родина»).
Компанія Курочкіна й Бабакова «VS Energy International» згідно з місцем реєстрації отримала назву «словацька група». Але неофіційно її йменували «лужниківська», продовжуючи пов'язувати зі «стартовим бізнесом». Незабаром у сфері впливу групи виявилися : Декілька обласних монопольних організацій розподіляючих електроенергію: «Херсон-обленерго», «Житомир-обленерго», «Кіровоград-обленерго», «Одесаобленерго» й «Севастополь-обленерго». Зі слів самого Курочкіна: «у 2004 році він володів п'ятьма обленерго, трьома готелями, сімома міськгазами та мав місячний дохід у півмільйона доларів». Готелі «Прем'єр-Палас» й «Дніпро» в Києві; «Ореанда» в Ялті, «Дністер» у Львові; «Стар» у Мукачевому, «Лондонський» в Одесі. Цьому ж угрупуванню належав ряд структур в Харкові під спільною маркою «Арго». У Харкові ж кондитерське й пельменне виробництво, макарони, супермаркети під брендом «Арго», лікеро-горілчане виробництво, фабрика з розливу мінеральної води «Арго». І найбільш скандальне придбання Курочкіна — дніпропетровський ринок «Озерка», через який «група Курочкіна» довго конфліктувала з групою «Славутич-Капітал» Геннадія Корбана, близькою до «Привату» (пізніше Юрій Луценко охарактеризував ситуацію, як «Курочкін нападає — група „Приват“ захищається»).
Курочкін в українській політиці часів «Помаранчевої революції-2004» Напередодні «президентських виборів 2004 року в Україні», Курочкін несподівано опинився в гущі української політики. Він створив рос. «Русский клуб» в Києві. Його очолив головний на той час «російський політтехнолог в Україні» Гліб Павловський (у недавньому минулому — людина близька до Єльцина).
«Російський клуб» в Києві, 2004
31 серпня 2004 (у вівторок) в Києві було відкрито «Російський клуб» (рус. «Русский клуб»). Відкриття «Російського клубу» в Києві було обставлено дуже урочисто«Володимир Путін прибуде до Криму 26 липня». Російське інформаційне агентство «Новий регіон», 22.07.04. : «У церемонії взяли участь прем'єр-міністр України Віктор Янукович, глави адміністрацій президента України й Росії Медведчук та Дмитро Медведєв, керівники регіонів двох країн, члени урядів, депутати, громадські діячі. „Сьогодні ми прийшли до практичного рішення — рішенню щодо створення Руського клубу, який візьме на себе цілий ряд функцій у відносинах між нашими державами, передусім, гуманітарні, а також економічні“, — сказав на відкритті Янукович».
«Російський клуб» відразу ж став «ставкою російських політтехнологів в Україні»; місцем проведення багатолюдних прес-конференцій цих політтехнологів (які активно висвітлювали провладні ЗМІ України) — клуб активно працював на перемогу Януковича на президентських виборах-2004. Лідером клубу був Гліб Павловський : — «Павловський разом з російським бізнесменом Максимом Курочкіним спонсорував так званий „Російський клуб“ в Україні, який на виборах президента України в 2004 році підтримував Віктора Януковича (вибори Янукович програв)».
Курочкін — спонсор «блоку Вітренко», 2006 У період виборчої кампанії 2006 року в пресі з'явилися повідомлення, що Курочкін фінансував виборчу кампанію Наталії Вітренко (в Україні заборонено подібне фінансування партій іноземцями). На виборах 26 березня 2006 року «блоку Вітренко» не вистачило буквально декілька сотих відсотка, щоб подолати 3 % бар'єр. Її блок не потрапив до Верховної Ради.
Відгуки про Курочкіна Наталія Вітренко говорила про нього (після загибелі Курочкіна): — «Я сама Курочкіна не знала — з ним спілкувалася не моя партія ПСПУ, а інша партія мого блоку (Російсько-Український союз). Я прізвисько Макс Скажений почула від Луценко. Це він у нього вчепився чомусь. Але історія просто детективна! Кому він так заважав? Якщо це бізнес, то мільярдні угоди, а не ті смішні $10 тис., які йому інкримінували».
Після загибелі Курочкіна, про нього у своєму блозі написав московський політолог Марат Гельман, який працював на команду Януковича й Медведчука на президентських виборах 2004 року, в Україні: — «Він, звичайно, не подарунок був, але так потужно обдарованих від природи людей я мало бачив. Нас з ним познайомив Саша Бабаков. Вони були партнерами. Дві протилежності. Один обережний, непримітний, розумний — інший яскравий, талановитий, відчайдушний».
Кримінальні справи проти Курочкіна в 2005—2007 роках Після перемоги Ющенка, в 2005 році МВС України порушило проти Курочкіна кримінальну справу, а український Інтерпол оголосив його в розшук. Курочкіну ставили в провину незаконне отримання 340 гектарів Ялтинського заповідника, ринку «Озерка» в Дніпропетровську, готеля «Дніпро» в Києві.
Курочкін зник у Росії й з'явився тільки в 2006 році після того як міністр МВС Юрій Луценко звинуватив його у фінансуванні блоку Наталії Вітренко, пригадавши Курочкіну його прізвисько Макс Скажений. Курочкін заперечував й навіть спілкувався з Луценком за допомогою телемостів: — Я свій бізнес в Україні згорнув більше року тому. Навіщо мені українська політика, якщо в мене немає тут бізнесу? — Юрій Луценко запропонував мені наступне: «Приїжджайте, ми вас посадимо до в'язниці, й ви з в'язниці доведете, що ви не винні». Мене це не дуже влаштовує, — скаржився він «Українській правді».
Але незабаром після цього, 20 листопада 2006 року, всупереч будь-якій логіці, він приїхав в Україну щоб, як сам казав, «готувати приїзд Путіна». Прямо з аеропорту Курочкін був перепроваджений в СІЗО за звинуваченням у вимаганні $10 тис. Курочкін підозрювався в причетності до скоєння двох злочинів, передбачених ч.2 ст.189 (вимагання) Кримінального кодексу Україні.
У наступні чотири місяці за ґратами Курочкін старанно виправдовував своє прізвисько — озвучував більше ніж дивні речі. Через ЗМІ звертався до Бога: («Приходь, будь ласка, до мене на суд!») І до Ріната Ахметова («Рінат! Розберися з цим, будь ласка! Я дам тобі те, що ти по-справжньому хочеш»), обіцяв «з'їсти мерзенного Луценка», оголосив себе Месією У листі до Ріната Ахметова — Курочкін начебто загрожує (що не дасть йому «довгого життя»), або ж вимагає від нього «розібратися з тими, хто вбив людей Курочкіна» : — «Рінат! Позавчора (лист написано 18.3.2007) вбили моїх людей. Я приїхав в гості до тебе, на жаль, ми з тобою так й не зустрілися. Розберися з цим, будь ласка! Я дам тобі те, що ти по-справжньому хочеш. Рінат, я ж знаю, що ти по-справжньому хочеш — довге-довге життя в здоровому тілі. У твоєму. Вчини з ними, як справжній мусульманин — як написано в Корані».
Цитовані вище, останні свої листи, Курочкін передав в суді (19.3.2007) Соні Кошкіній (кореспондент українського сайту «Обозреватель»)
Курочкін приїхав до «політичних друзів в Україну», жовтень-2006
Треба пояснити, що в момент арешту Курочкіна: — Міністр МВС Луценко" допрацьовував останні дні на своїй посаді (Луценко звільнився 1.12.2006), оскільки прем'єр Янукович послідовно звільняв з Кабміну «помаранчевих міністрів, призначених за квотою Ющенка». — Генеральну прокуратуру України очолював Медведько (з «донецької команди Януковича»). — 26 березня 2006 в Україні пройшли парламентські вибори, на яких переконливо перемогла «помаранчева коаліція БЮТ, НУНС, СПУ». Однак 4 серпня 2006 (після півроку затягування переговорів президентом Ющенком) Ющенко привів до влади «Кабмін Януковича» (коаліція «Партії регіонів», КПУ, СПУ; й 8 міністрів від «Нашої України» Ющенка). Але вже через два місяці союз Януковича й Ющенка став розвалюватися. Янукович швидко звільняв з Кабміну «міністрів Ющенка». — Восени-2006 Україною прокотилася низка «гучних рейдерських захоплень» (поняття «рейдерство» саме з осені 2006 року стало широко вживатися в ЗМІ України). Ці захоплення були пов'язані з переділом власності, яким прихильники Януковича компенсували своє півторарічне відлучення від влади.
Несподіваний приїзд Курочкіна до України 20.11.2006 мав на меті захистити його бізнес. Курочкін сподівався на підтримку «команди Януковича», на якого він працював на виборах-2004. Однак, щось не спрацювало, й Курочкін був заарештований «помаранчевим міністром Луценком» (в останні десять днів перебування Луценка на посаді міністра МВС, звільнений 1.12.2006). Але й після переходу посади міністра МВС до «Партії регіонів» Курочкіна так й не випустили із СІЗО.