Ма́нізер Матві́й Ге́нріхович (, Санкт-Петербург, Російська імперія — , Москва, СРСР) — російський радянський скульптор німецького походження.

Життєпис Народився в Санкт-Петербурзі.

У 1908—1909 навчався в Центральному училищі технічного малювання Штігліца, у 1909—1911 — у Художній школі Товариства пересувних виставок, в 1911—1916 — в Петербурзькій академії мистецтв (у Володимира Беклемішева). З 1921 — на викладацькій роботі.

З 1926 — член АХРР.

Пам'ятник Шевченку в Харкові (1935) вважається найкращим у світі пам'ятником поетові. (Ігор Бондар-Терещенко: «Автором цього конкурсного проекту 1935–го був далеко не Матвій Манізер, як зазначено в усіх енциклопедіях, а усього лише переможець конкурсу, заробітчанин Кость Бульдин. Між іншим, ще й дитячий письменник, учасник „Плугу“. Просто скульпторів, яким влада дозволяла увічнювати як Леніна, так і решту „народних вождів“, в СРСР було лише п'ятеро, і українці між ними не дуже значились».

У 1937-1941 — голова правління Ленінградського відділення Союзу художників РРФСР.

Створив ряд пам'ятників монументальної скульптури, в тому числі В. Володарського на пр. Обухівської Оборони, «Жертвам 9 січня 1905 року» на кладовищі Пам'яті жертв 9 січня (колишньому Преображенському православному), Д. І. Менделєєву у дворі Технологічного інституту на Московському проспекті, пам'ятник В. І. Леніну в Петрозаводську (арх. Л. А. Ільїн), барельєф Пушкіна на місці його дуелі, барельєф «Робочий» на будівлі Петровського пасажу в Москві та інші.

Твори Пам'ятники: пам'ятник Тарасу Шевченку в Харкові (1935); пам'ятник Сергію Кірову в Петрозаводську (1936); пам'ятник Сергію Кірову в Кропивницькому (1937); пам'ятник Тарасу Шевченку в Києві (1938); пам'ятник Тарасу Шевченку в Каневі (1939); пам'ятник Іллі Рєпіну в Чугуєві (1956); пам'ятник Володимиру Леніну в Одесі (1967); пам'ятник Володимиру Леніну в Скадовську (1976).

Звання, премії, нагороди Нагороджено орденом Леніна, орденом Червоної Зірки, медалями. 1933 — заслужений діяч мистецтв Білоруської РСР. 1935 — заслужений діяч мистецтв УРСР. 1939 — нагороджений Почесною грамотою ВР УРСР за пам'ятник Т. Г. Шевченку в Києві (1938). 1947 — дійсний член і віце-президент Академії мистецтв СРСР. 1958 — народний художник СРСР. 1941 — Сталінська премія. 1943 — Сталінська премія. 1950 — Сталінська премія.

Зображення

Примітки

Посилання

М. Г. Манізер. Біографія на Artonline.ru М. Г. Манізер на bse.sci-lib.com

Джерела Брега Г. С.. Манізер Матвій Генріхович // Ермонская В. В. Матвей Генрихович Манизер. — Москва, 1961. Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 395. Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 6. — К., 1981. — С. 347.