Задорожні - українські козацькі роди відомі більше 365 років - з І-ї половини 17 століття.
Походження прізвища
Українське козацьке прізвище. Задорожний - від укр. словосполучення "за" і "дорога", "той хто живе за дорогою". Подібні - Загородній, Загорний, Заставний тощо.
Історія і місця проживання
Перша згадка про Задорожних - Зборівський реєстр 1649 року, де зустрічаються декілька осіб з таким прізвищем.
Відомі Задорожні, які проживали у вказаних нижче адміністративно-територіальних і військових одиницях Гетьманської України:
Переяславський полк (з 1676 р.) - м. Басань, с. Брагинці і с. Козацьке - всі - Басанської сотні; Баришівській сотні; с. Ничипорівка - Яготинська сотня.
Білоцерківський полк (з 1649 р.) - Білоцерківська полкова сотня.
Полтавський полк (з 1718 р.) - м. Полтава, м. Диканька, с. Нижні Млини, м. Великий Будища, м. Кобеляки, в м. Кереберда, с. Іволчинець; Решетилівська сотня.
Миргородський полк (з 1718 р.) - Сорочинська сотня, м. Сорочинці; Хорольська сотня, с. Болбасовці, Омельницька сотня, м. Манжелійка; с. Богомолівка, Кременчуцька сотня.
Ніжинський полк (з 1732 р.) - Ніжинська сотня, м. Кролевець - Кролевецька сотня.
Стародубський полк (з 1732 р.) - Топальська сотня.
Гадяцький полк - с. Дейкалівка.
Лубенський полк (з 1732 р.) - Роменська сотня, с. Вищій Булатець.
Охтирський полк (на поч. 18 ст.).
Після ліквідації Гетьманщини в 1782 році багато родин Задорожних розселяються по більш широких теренах України.
Відомі персоналії Яків Задорожний — городовий отаман Басанський з 2 серпня 1771 по 1781 р.р. Мав 7 дворів підданих в с. Козацьке Басанської сотні. Катерина Василівна Задорожня (*24.11.1881, с. Порфирівка Олександрійського повіту Херсонської губернії — †21.11.1949, с. Бокове Долинського району, Кіровоградської області) — одна з головних персонажів книги «Записки Сердюка Н. П.», мати відомого педагога і краєзнавця Сердюка Миколи Павловича. Дмитро Пилипович Задорожний (*1889 — †?) — підполковник Армії УНР, народився в Ізюмському повіті Харківської губернії. Богдан Михайлович Задорожний (*27.06.1914, м. Городенка, нині Івано-Франківська обл. — †09.06.2009, м.Львів) — видатний український філолог-германіст, доктор філологічних наук, професор. Іва́н Миха́йлович Задоро́жний (10.03.1916, м. Городенка Івано-Франківська область — †11.02.1972, м. Стемфорд, США) — український диригент, професор музики духовної семінарії в Стамфорді. Григо́рій Кири́лович Задорожний (*16 березня 1918 — †5 січня 2006) — учасник Німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу. Михайло Гнатович Задорожний (*01.08.1920, с. Порфирівка, нині с. Бокове) — учасник II Світової Війни, військовий, 15-го травня 1946 року присвоєно звання Героя СРСР, полковник у відставці. Іван-Валентин Феодосійович Задорожний (*7 липня 1921, м. Ржищів, Київської області — †1988 року, м. Київ, похований у м. Ржищів) — український художник-монументаліст, живописець, графік. Заслужений діяч мистецтв УРСР. Лауреат Шевченківської премії (посмертно).
Джерела
Реєстр війська Запорожського 1649 року. Київ, 1995. Стор. 337. Джерела з історії Полтавського полку. Том І. Компут 1718 р. всего полку Полтавского. Присяга Миргородського полку 1718 року. Київ, 2012. Архів Інституту рукопису НАН України. Компуть Полтавского вь сотнях. Вь року 1721. РГАДА в м. Москва. Присяги царевичу Петру Петровичу. Фонд 140. ЦДІА України в Києві, Ф. 75 Оп. 2 Спр. 1757. - Арк. 1-6 зв. ЦДІА України в м. Києві. Ф 57. оп. 2 Спр. 343 - Генеральний опис Малоросії Румянцева. 1776 р.
Література
Володимир Кривошея. Переяславський полк. Київ. 2004. Стор. 167 - 170. В.М. Заруба. Козацька старшина Гетьманської України. Дніпропетровськ. 2011. Стор. 175.