Анто́н Генна́дійович Ігна́тченко ( 14 вересня 1995, Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Україна — 13 червня 2014, Слов'янськ, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, десантник, солдат Збройних сил України.
Життєпис Антон Ігнатченко народився в місті Кривий Ріг на Дніпропетровщині, мешкав у Даманському житловому масиві Тернівського району Кривого Рогу. Зростав разом із двома сестрами й був середньою дитиною в родині Ігнатченків. Батько залишив сім'ю, коли Антону було 10 років, і він навчився відповідальності як єдиний чоловік у сім'ї. 8 років займався в хореографічному ансамблі «Жарт» при будинку культури Північного ГЗК. 2013 року закінчив загальноосвітню школу № 110. По закінченні школи вступав на юридичний факультет закладу вищої освіти, але йому не вистачило пів бала.
З дитинства Антон мріяв служити в десантних військах. Коли йому виповнилось 18 років, він одразу ж пішов у військкомат і вже 17 вересня підписав контракт на військову службу в Дніпропетровській десантній бригаді. Хотів продовжити військову кар'єру, вступити до військового вишу.
Солдат, механік-водій розвідувальної роти 25-ї окремої повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ України, в/ч А1126, с-ще Гвардійське, Дніпропетровська область.
З весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.
13 червня 2014 року розвідувальна група, до складу якої входив солдат Ігнатченко, виконувала бойове завдання із «зачистки» території від терористів та виявлення ворожого зенітно-ракетного комплексу в районі заправки «Авіас», що розташована на виїзді з міста Слов'янська в напрямку Краматорська (житловий район Червоний Молочар) . З першого разу підрозділ потрапив у засідку терористів. Витративши весь запас боєкомплекту, а потім поповнивши його в частині, група повернулася туди вдруге. Підрозділ обстрілювали з трьох сторін. У ході бою солдат Ігнатченко виявив ворожий розрахунок автоматичного гранатомета. Влучним пострілом з ручного гранатомета він знищив вогневу точку противника, врятувавши життя багатьох своїх бойових побратимів, але виявив себе противнику. Терористи випустили по ньому гранату, яка вибухнула поряд, осколок влучив у голову, Антон загинув на місці.
17 червня 2014 року 18-річного воїна-захисника провели в останню путь в Кривому Розі. Похований на Північному кладовищіПохорон Антона Ігнатченка // ТРК «Рудана», 17 червня 2014.
Вдома залишилися мати Алла та дві сестри, старша Наталія і молодша Даша.
27 квітня 2016 року на громадських слуханнях в Тернівському районі підтримали перейменування вулиці Доватора на вулицю Антона Ігнатченка .
Нагороди 26 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Нагороджений відзнакою м. Кривий Ріг «За заслуги перед містом» 3 ст. (посмертно).
Вшанування пам'яті 28 листопада 2014 року в місті Кривий Ріг на будівлі ЗОШ № 110 на вулиці Доватора, 31, в якій навчався Антон Ігнатченко, відкрито меморіальну дошку на його честь.
6 жовтня 2017 року на місці загибелі воїна на виїзді зі Слов'янська встановлено пам'ятний знакПам'ять жива: в Слов'янську відкрили пам'ятники десантникам, які загинули у 2014 // 6262.com.ua Сайт міста Слов'янська, 6 жовтня 2017 .
Примітки
Джерела Ігнатченко Антон Геннадійович // Книга пам'яті полеглих за Україну. Ігнатченко Антон Геннадійович // Український меморіал. Той, що не повернувся з війни… // Газета «Пульс». Наталія Судакова. Три любові без кінця // «Вісті-Репортер».